Корреспондент: Син-2. Віктор Янукович-молодший відповів на запитання читачів Корреспондент.net

Віктор Янукович, молодший син Президента України, нардеп і голова Автомобільної федерації України ФАУ, розповів про історію свого депутатства, автомобільні дороги і небажання опинитися на місці батька. 31-річний політик письмово відповів на запитання читачів сайту Корреспондент.net. Матеріал розміщено у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.

- Змогли б ви стати депутатом Верховної Ради, якщо б не були сином Президента? Як ставитеся до того, що парламент із суспільного інституту перетворюється на клуб за інтересами?

Олексій Батурін, Феодосія

- Хочу нагадати, що депутатом я став ще у 2006 році, за квотою Союзу молоді регіонів України. Президентом тоді був [Віктор] Ющенко. Це був непростий період для країни, Партія регіонів тоді перебувала в жорсткій опозиції, і, я вважаю, рішення надати стабільну квоту в списку для того, щоб допустити молодих людей до управління державою, було дуже правильним.

Так чи інакше, ВР не закритий клуб. Звичайно, будь-який парламент являє собою клуб за інтересами. По суті, як і все суспільство: у кожної соціальної групи є свої погляди на економічні, соціальні, політичні питання. Завдання парламенту – відобразити всі ці позиції і знайти найбільш вигідну для всієї держави. Повернення мажоритарних округів дало шанс потрапити в Раду кожному охочому. Це складніше, ніж за партійними списками, але цілком реально.

- Питання, як до керівника ФАУ: коли в Україні будуть дороги? Коли будуть карати відповідальних за їхнє утримання осіб?

Володимир Петрочук, Київ

- ФАУ – громадська організація, яка лише зараз виходить за рамки винятково автоспорту і починає впливати на інші сфери, пов'язані з життям автомобілістів. А ваше питання адресоване більше до Укравтодору, який відповідає за стан доріг у державі. Його робота сьогодні вимагає втручання, і це не єдина проблема в Україні, вирішення якої потребує системного підходу. Якість доріг – це неймовірний шматок роботи, яким раніше достатньо глибоко ніхто не займався. ФАУ, безумовно, докладатиме зусиль, щоб якість доріг поліпшувалася.

- Чи скористалися ви як іногородній депутат правом отримати безкоштовне житло в столиці? І взагалі чи користуєтеся належними депутатам пільгами і привілеями? І як ставитеся до ідеї скасувати депутатську недоторканність і ввести кримінальну відповідальність за неперсональне голосування?

Зоя Титова, Запоріжжя

- Квартира у мене своя, пільгами не користуюся принципово. Всю "матеріальну допомогу", яку мені надає Верховна Рада, я відразу ж направляю на благодійність – на ремонт школи, у якій навчався, в дитячі будинки. Всі грошові призи на чемпіонатах відразу ж передаю на користь дітей.

Моя позиція – парламент не повинен бути місцем, куди люди прагнуть заради високих пенсій і пільг. Що стосується депутатської недоторканності, я ніколи цим не користувався, але кожен цю можливість розуміє по-своєму і використовує в міру свого сприйняття. З приводу персонального голосування, на мій погляд, вичерпну відповідь дає Конституція, хоча і в ній є недосконалі моменти.

- Чи не почуваєте ви себе "некомфортно" через заробітки старшого брата, отримуючи зарплату в розмірі 17-20 тис. грн. на місяць? І чи дійсно вам у 30 років працювати у парламенті цікавіше, ніж, наприклад, будувати власний бізнес?

Ігор Циган, Київ

- У кожного з нас свої життєві цілі. Природно, я не відчуваю заздрощів. Свого часу я успішно займався бізнесом, але вирішив іти в політику, яка зараз стала справою мого життя. Крім того, на моє переконання, хто, як не близькі люди, повинні підтримувати одне одного у важкі часи.

Питання не в особистому інтересі. Я знаю, що можу допомогти людям, розумію, як це зробити, і бачу, що в мене виходить.

- До парламентських виборів ви сказали, що більше не хочете займатися політикою, а потім все-таки пішли в депутати. Чому? І ще: у вас є така мета в житті – стати президентом?

Руслан Лядов, Львів

- Іноді ситуація визначає вибір людини, а іноді – людина своїм вибором змінює ситуацію. Вперше я потрапив в політику у, м'яко кажучи, непростий час для моїх рідних. Але з часом з'явився ряд ініціатив, які добре стартували, і було б безвідповідально кидати їх на півдорозі. Не можу сказати, що особливо пишаюся якимись досягненнями, – завжди можна зробити більше. Тим не менш приємно, що вже є видимі результати роботи.

Хоча іноді робота безпосередньо в парламенті не приносить бажаного результату і перетворюється на порожню витрату часу через загальну заполітизованість процесу. Багато депутатів ставлять політичні, особистісні чи партійні інтереси вище за необхідні рішення для держави. Це найбільший недолік роботи в парламенті.

З найближчих завдань: цього року ми плануємо масштабне "перезавантаження" ФАУ, яка повинна розширити свою діяльність, стати організацією, яка захищає права та інтереси не тільки спортсменів, а й усіх автомобілістів. Також глобальні плани і в IT – домогтися введення нових базових податкових умов для національних IT-компаній, які дозволять Україні стати вагомим гравцем на міжнародному ринку. Ми зареєстрували новий законопроект, № 2063, що повністю відображає очікування українського IT-бізнесу. У сфері кіно також готовий пакет законопроектів, які продовжують впровадження політики держпротекціонізму національного фільму та створюють умови для відновлення активного кінопроцесу. Тому планів багато.

А президентських амбіцій у мене немає. Принаймні зараз, спостерігаючи за умовами, в яких доводиться працювати моєму батькові, я не хотів би опинитися на його місці.

- Ви особисто розумієте, що від рішень вашого батька, в тому числі рішення не випускати [на свободу екс-прем'єра Юлію] Тимошенко, зараз залежить, у який бік буде рухатися країна – в Євросоюз чи назад в СРСР? Він сам куди взагалі хоче – в Європу чи в Москву? А ви?

Ганна Трофімова, Київ

- Я переконаний: Україна має стати самодостатньою країною, а не "бідним родичем", як нас часто звикли сприймати. Україна повинна бути повноправним партнером для всіх країн. Ми просто зобов'язані бути самостійними і не думати весь час: до кого ж нам приєднатися цього разу?

Я поділяю думку, що повноцінним членом певного співтовариства можна стати, якщо ви приходите туди з рішеннями проблем, а не розраховуєте, що хтось допоможе вам розібратися з вашими. Не думаю, що в сучасному світі має сенс відмежовуватися від когось залізною стіною або, навпаки, приковувати себе до когось ланцюгами. І вже тим більше це не може зробити одна людина, незалежно від посади, яку вона займає зараз або займала кілька років тому.

- Чи часто бачитеся з батьком? Чи збираєтеся разом усією родиною?

Ілона Балицька, Харків

- Життя вносить свої корективи, і ми часто стаємо заручниками ситуації. У сучасному житті просто катастрофічно не вистачає часу. Намагаємося збиратися родиною на всі головні свята, але й це не завжди виходить. Зате коли вдається, максимум часу приділяємо спілкуванню. Насправді це унікальна і рідкісна можливість просто поговорити.

***

Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.