Новий Папа. Ліберал чи сталініст від Бога? - аналітика
У найближчі дні продовжиться аналіз релігійних, громадських та політичних поглядів Папи Франциска, розмірковує Джошуа Кітінг у статті для Foreign Policy. Андреа Торінеллі для газети La Stampa пише, що новому Папі потрібно вирішити безліч питань, що викликають розбіжності всередині церкви.
"Те, що новий понтифік - єзуїт, який походить із Південної Америки, і брав собі ім'я Франциск, може когось навести на думку, що він буде трохи більш ліберальним, ніж його догматичний попередник Бенедикт XVI", - говорить Джошуа Кітінг у статті в Foreign Policy.
Кітінг наводить думку журналіста каналу CTV Пола Хана: "Однозначно виступаючи проти одностатевих шлюбів, контрацепції і абортів, він відомий своїми суворими поглядами на мораль".
Тим не менше, зазначає автор, Бергольйо демонстрував співчуття хворим на СНІД. "Це людина, яка йде в нетрі і готує разом з людьми. Я вважаю, що світ побачить абсолютно новий спосіб бути Папою", - цитує видання фахівця із Ватикану з каналу CTV Джерарда О'Коннелла.
За даними автора статті, WikiLeaks зазначає, що "проти нього може свідчити його членство в ордені єзуїтів". Однак ідеологічний багаж Бергольйо трохи складніший, вказує автор статті.
В Аргентині деякі підозрюють Бергольйо в тому, що він закривав очі на злочини хунти. Також під пильну увагу знову потрапить світський рух, відомий як "Спілкування та звільнення" (Comunione e Liberazione), вважає кореспондент The National Catholic Reporter Джон Аллен.
"З плином часу Бергольйо зблизився з рухом CL, заснованим італійським священиком Луїджі Джуссані, - говорить Аллен. - Для більшості італійських католиків "Спілкування та звільнення" є правою альтернативою "центристських" світському руху в країні - "Католицькій дії"(Azione Cattolica)" .
"Спілкування та звільнення" виступало за більш активну "присутність" католиків у політичному житті, що на практиці перейшло в її зближення з християнськими демократами і з правими", - змальовує політичні позиції руху Аллен.
"При Івана Павла II членів CL називали "папськими Рембо", "сталіністами від Бога" і "монахами Войтили" через їх беззаперечну відданість папству", - зазначає видання з посиланням на статтю Аллена.
"Врешті-решт, можливо, спроби віднести будь-якого Папу Римського до лівого або правого крила світського політичного спектру - це марна трата часу, але Франциск, як видається, пов'язаний з певними колами всередині церкви. Можливо, це допомогло йому на виборах у конклаві", - пише Кітінг.
Скандали, Vatileaks і Курія, що переживає кризу
"Безліч викликів очікують нового Папу всередині Церкви. Від кардиналів прийшла вимога про оновлення механізму Курії, який в останні роки понтифікату Бенедикта XVI продемонстрував свою недосконалість. Йдеться не тільки про питання призначень, складу команди - йдеться про реформування структур", - пише автор статті.
"Дві найбільших реформи Римської курії здійснювалися Павлом VI та Іоанном Павлом II. Зараз можна говорити про те, що нинішня структура центрального уряду Церкви є відображенням досвіду і сприйнятливості Папи Монтіні, яка згодом була реадаптована Папою Войтилою. Монтіні десятки років пропрацював у Державному секретаріаті, він перетворив його на справжню режисерську кабіну, яка перебувала в повному розпорядженні Папи. Однак ця модель останнім часом проявила свою слабкість", - продовжує автор.
"Курія не повинна керувати Церквою, вона повинна бути підпорядкована виконанню папської місії. Тож цілком імовірно, що Курія буде скорочена, а її структура спрощена. Багато кардиналів висловлюють побажання, щоб, крім більш ефективної координації між департаментами Курії, був спрощений доступ до Папи. Низка скандалів, як, наприклад, Vatileaks, інциденти, пов'язані з деякими призначеннями, і розгляди у щодо "Банку Ватикану" вимагають більшої колегіальності та взаємної відповідальності в керівництві діяльністю Церкви під егідою Папи. Не виключено, що новий Папа подумає над питанням створення нових консультаційних механізмів і більш широкого залучення всіх кардиналів. Необхідно також поліпшити зв'язок між центром і периферією, іншими словами, з місцевими Церквами", - пише Андреа Торінеллі.
"І це лише найпростіший з внутрішніх викликів, які чекають Папу. Не варто забувати про розбіжності, що поширилися у багатьох країнах, насамперед у Північній Європі: там існують асоціації священиків, які відкрито закликають до непокори, що вимагають відміни священичих санів, дозволу на діяльність жінок -священиків, більш активної участі мирян у житті Церкви, зміни позиції Церкви стосовно гомосексуальності та розлучень", - зазначає автор статті.
"Нарешті, існує внутрішній виклик, який можна вважати і зовнішнім: він стосується віри, кризи віри на Заході, поширення віри, викладання катехізму", - підсумовує автор.
За матеріалами: