Сьогодні відомому режисерові Девіду Кроненбергу виповнюється 70 років

Сьогодні канадському режисерові і акторові Девіду Полу Кроненбергу виповнюється 70 років.

Кроненберг народився у Торонто 15 березня 1943 року. Батько Кроненберга був власником книжкової крамниці в Торонто і журналістом Торонто Телеграмс. Мати працювала акомпаніатором на фортепіано в Національному балеті Канади.

У 1967 році Девід закінчив університет Торонто за фахом англійська література, хоча на першому курсі займався точними науками.

Під час навчання Кроненберг зацікавився кіно і поставив дві короткометражні стрічки (Transfer, 1969) і (From the Drain, 1967).

У двох його наступних експериментальних короткометражних фільмах (Stereo, 1969) і (Crimes of the Future, 1970) намітилася схильність режисера до вибору своєрідної тематики - дослідження жахів біологічних мутацій, непізнаних можливостей людини, її неконтрольованих бажань.

У 1975 році Девід Кроненберг зняв перший повнометражний фільм - (або Судоми, Shivers), який розповідав про паразитів, що проникають у тіло людини і перетворюють її на маніяка.

У 1981 році на екрани вийшов фільм (Scanners), що став знаковим для режисера. Картина, що розповідає про нову расу людей-телепатів, вперше продемонструвала соціально філософську грань творчості Девіда Кроненберга.

Потім з'явився фільм-пророцтво (Videodrome, 1983), що розповідає про наслідки впливу телебачення на людину, і (The Dead Zone, 1983), перший фільм Кроненберга за чужим сценарієм, який до цього часу вважається однією з найвдаліших екранізацій творів Стівена Кінга.

Мертва зона розкриває історію людини, яка відкрила у собі після страшної аварії дар передбачення і усвідомлює, що в її силах запобігти майбутній трагедії.

У 1986 році з'явився фільм (The Fly). Римейк однойменної кінострічки 1958 року про вченого, який перетворився в результаті невдалого експерименту на муху, став одним із найкращих зразків жанру біологічного хорору, королем якого правомірно вважається Девід Кроненберг.

У 1988 році на екрани вийшла картина (Dead Ringers) - екранізація роману Близнюки з Джеремі Айронсом у головній ролі.

У 1991 році режисер екранізував антиутопію Вільяма Берроуза (Naked Lunch). У своєму фільмі фантазії про людину, яка живе і пише роман у стані наркотичних галюцинацій, Девід Кроненберг поєднав літературні праці письменника та факти з його реальної біографії. Подібний експеримент високо оцінили не лише шанувальники письменника, але і сам Вільям Берроуз.

У 1993 році з'явився фільм M. Butterfly) - екранізація п'єси Девіда Хванга, де режисер продовжив співпрацю з актором Джеремі Айронсом.

У 1996 році скандальний фільм Кроненберга (Crash) отримав спеціальний приз Каннського кінофестивалю за "художню мужність". Фільм, який отримав славу одного з найбільш суперечливих фільмів 1990-х, розповідає про емоційно покалічених людей, що намагаються ожити через сексуальні експерименти і небезпечні автокатастрофи.

У 1999 році Девід Кроненберг повернувся до кінофантастики, поставивши фільм Екзистенція (eXistenZ), присвячений темі віртуальної реальності.

У тому ж році Кроненберг очолив журі Каннського кінофестивалю, де при присудженні нагород віддав Золоту Пальмову гілку маловідомим тоді режисерам - братам Дарденнам і Брюно Дюмону, проігнорувавши визнаних метрів.

У 2000-ті роки картини Кроненберга неодноразово ставали учасниками конкурсних програм світових кінофестивалів. Це фільм з психоаналітичним підтекстом(Spider, 2002), картина (A History of Violence, 2005) - історія про колишнього вбивцю, який став доброчесним сім'янином.

У 2011 році в конкурсі Венеціанського кінофестивалю брав участь фільм , що розповідає історію конфлікту між психоаналітиками Фрейдом і Юнгом і роман між Юнгом та його пацієнткою.

У 2012 році в основному конкурсі 65-го Каннського кінофестивалю брала участь картина Кроненберга (Cosmopolis) - історія про владу грошей і її крах.

В останніх своїх фільмах Кроненберг відходить від дослідження фізичних мутацій до аналізу психологічних і суспільних змін, зберігаючи при цьому свій фірмовий стиль.

У 2013 році режисер планує приступити до зйомок фільму у жанрі чорної комедії (Maps to the Stars).

У числі нагород Девіда Кроненберга - спеціальний приз Канського кінофестивалю за фільм (1996), Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю за фільм (1999), спеціальний приз Золота карета французької асоціації кінематографістів (2006), приз Британського інституту кіно BFI Fellowship за досягнення в кінематографі (2011).

Його фільми не раз удостоювалися канадської премії Genie і премії кінокритиків США за найкращу режисуру.

У 2009 році режисер став кавалером французького ордена Почесного легіону.

Девід Кроненберг був одружений двічі. Першою його дружиною була Маргарет Хіндсон (Margaret Hindson), з якою він розлучився в 1977 році. З 1979 року його дружиною є режисер, продюсер Керолін Зейфман (Caroline Zeifman). Від двох шлюбів у Кроненберга троє дітей.