Блер: Я припинив переконувати людей, що війна в Іраку була справедливою

Колишній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер, виступаючи перед десятою річницею вторгнення до Іраку, сказав, що припинив спроби виправдати рішення про вторгнення, пише The Times.

"Тепер я намагаюся змусити людей зрозуміти, яким складним було це рішення, тому що, на мою думку, якщо ми не зрозуміємо цього, в найближчі роки виникне серія проблем подібного роду", - сказав в інтерв'ю BBC Блер.

Він визнав, що сьогоднішнє життя в Іраку, де вбивства тривають тижнями, - це не те, на що він сподівався після падіння режиму Саддама Хусейна. Але, за словами Блера, "цей диктатор був у 20 разів гіршим, ніж Башар Асад у Сирії".

"Буде дуже нелегко, але я думаю, що ми припускаємося помилки, глибоко помиляємося, якщо думаємо, що можемо залишатися осторонь від цієї битви, тому що вона нас торкнеться, хочемо ми цього чи ні", - додав Блер, кажучи про нестабільність на Близькому Сході, що почалася після настання "арабської весни".

"Сотні тисяч американських і британських солдатів почали вторгнення 20 березня 2003. У ході конфлікту загинули не менше 100 тисяч іракців і 179 британських військовослужбовців. Конфлікт став вкрай непопулярним після того, як з'ясовувалося, що зброї масового знищення в Іраку не було, оскільки затвердження про її наявність дало Блеру і президенту Джорджу Бушу привід для вторгнення без мандата ООН", - нагадує Дебора Хайнс.

Крім того, журналіст Пол Мартін пише в газеті Independent, що Пол Бремер, який керував Іраком 14 місяців після того, як війська союзників вступили туди 10 років тому, визнає, що грубі стратегічні помилки перешкоджали його зусиллям придушити повстання в Іраку і забрали життя солдатів коаліції і місцевих жителів.

Як сказав дипломат в ексклюзивному інтерв'ю виданню, породжений війною у В'єтнамі комплекс змушував американських генералів воювати з повсталими за принципом "відрубай голову лернейській гідрі", пише видання.

Бремер сказав, що він переконував президента Буша і міністра оборони Рамсфельда відправити до Іраку вдвічі більше військ, зазначає Пол Мартін.

"Повсталі вирішили, що ми не готові... забезпечити безпеку. Багато іракців дійшли того ж висновку. У нас з'явилася ефективна стратегія, тільки коли генерал Петреус розробив нову військову доктрину (у 2007 році - ред.)", - заявив Бремер .

"В очах критиків Бремер несе велику відповідальність за сповзання країни у хаос", - зазначає видання.

Перші віддані їм укази полягали в тому, щоб заборонити членам партії Баас обіймати державні посади і розпустити іракську армію, нагадує Independent.

Як пише автор статті, через кілька місяців вже йшло одне із найбільш кровопролитних повстань сучасності.

"У 2005 році в доповіді адміністрації США був розкритий факт зникнення приблизно 9 млрд доларів, призначених для відновлення країни. Щоправда, ніяких припущень про особисту вину Бремера в цьому питанні не виникало", - пише Independent.

"Ми провели опитування громадської думки. Схвалення дебаасифікації ніколи не падало нижче за 95%. Помилкою, якої я припустився, було те, що я передав цю справу вузькій групі іракських політиків, а вони вже розширили цю політику", - сказав дипломат на свій захист.

Бремер стверджує, що невдачі американської та британської політики в Іраку дали можливість Ірану розширити свій вплив. У не надто завуальованій формі він критикує нову американську стратегію щодо виведення військ з Іраку, передає автор статті: "Це була помилка. Нам треба було залишити війська в Іраку".

Бремер вважає, що усунення Хусейна і встановлення нового режиму було у пріоритеті для Іраку, ніж подальше перебування диктатора при владі, передає газета.

"Середня зарплата на душу населення зараз у шість разів вища, ніж при Хусейні.Насильства, хоча його рівень і високий за західними мірками, менше, ніж раніше. Але я все одно вважаю, що іракцям зараз набагато краще", - підсумовує політик.

The Guardian наводить слова британських високопоставлених військових: "Британія вступила у війну в Іраку 10 років тому "абсолютно безвідповідально", і відсутність даних розвідки у країні стало ганьбою національного масштабу",

"Вони критикують в основному адміністрацію Буша, однак чітко дають зрозуміти, що уряд на чолі з Блером має розділити з нею відповідальність за це", - зазначає автор статті Річард Нортон-Тейлор.

Дональд Рамсфельд, який обіймав тоді посаду міністра оборони США "міг би багато за що відповісти", вважає колишній начальник штабу оборони та командувач збройними силами Британії лорд Гатрі.

Гатрі посилається на те, що Рамсфельд дозволив Полу Бремеру, главі американської адміністрації в Іраку, заборонити партію Баас і розпустити іракську армію, пояснює автор.

"Відносини лорда Бойса, теперішнього начальника штабу оборони, з міністром оборони Джеффом Хуном були поганими. Напруженість між Хуном і всіма його вищими військовими радниками загострила прагнення Блера приховати від парламенту та громадськості той факт, що він готується до війни. Це до останнього моменту не дозволяло розчарованим і роздратованим главам військового відомства підготувати британські війська до військової операції", - повідомляє видання.

Лорд Даннатт, обіймав високий пост у британському Міністерстві оборони під час війни в Іраку, повідомив The Guardian: "Справжньою невдачею була нездатність як слід спланувати подальші дії. Чия це була вина? Я вважаю, більше американська, ніж наша".

"У створений вакуум влади проникли  Аль-Каїда та інші та посіяли насіння наступних катастрофічних п'яти років", - цитує Даннатта журналіст.

Головний маршал авіації Брайан Беррідж вказав на провал у зборі важливої ​​розвідінформації протягом десяти років після першої війни у Перській затоці в 1990-1991 роках, коли в будь-який момент можна було облетіти Ірак, йдеться у статті.

Питання, яке поставило більшість вищих посадових осіб, в тому числі глава MI-5 пані Меннінг-Буллер, звучало так: "Чому саме зараз?" На їхню думку, тероризм, а не Саддам Хусейн ніс велику загрозу Великобританії.

"Що рухало Блером? Беррідж нітрохи не сумнівається: "Солідарність зі США панувала в його душі", - пише видання.

"Колишній секретар кабінету міністрів Уїлсон підтримав думку інших офіційних осіб з Вайтхолла і Міністерства оборони про те, що кабінет надто довго тримали в невіданні, тому заперечувати було занадто пізно", - йдеться у статті.

За матеріалами: The Guardian, Independent, The Times; переклад: ИноПресса