Корреспондент: Мистецтво жити в Європі. Інтерв’ю з президентом Латвії Андрісом Берзіньшем

Президент Латвії Андріс Берзіньш в інтерв’ю Христині Бердинських розповів про плюси вступу до ЄС, латишів-заробітчан та вміння залучати російські гроші без загрози для національного суверенітету. Матеріал розміщено у №11 журналу Корреспондент від 22 березня 2013 року.

Служба протоколу 68-річного президента Латвії Андріса Берзіньша працює як годинник, до хвилини розраховуючи всі кроки патрона. Завершивши 20-хвилинну розмову з Корреспондентом, яка відбулася 15 березня, у другий день офіційного візиту Берзіньша в Україну, і проходила в держрезиденції на вулиці Липській, латвієць рівно за хвилину дійшов до входу, де в цю мить показався український прем'єр Микола Азаров.

Пунктуальність зовсім не єдина позитивна якість Берзіньша. Колишній банкір керує своєю маленькою, але гордою країною з 2011 року. За цей час він допоміг Латвії, європейській країні, яка найбільше постраждала від світової кризи, не тільки скоротити держборг, а й показати стрімке зростання економіки.

Берзіньш не заперечує, що далеко не всі проблеми вирішені: Латвія, наприклад, так і не впоралася з відтоком національної робочої сили в більш багаті держави Євросоюзу. Для невеликої держави це стало справжньою проблемою: згідно з переписом 2011 року, чисельність її населення за 11 років скоротилася на 13% – до 2 млн осіб.

Протиставити цьому процесові офіційна Рига планує економічні успіхи, щоб довести громадянам вигоди від проживання на історичній батьківщині. Тому Берзіньш активно їздить по різних країнах, налагоджуючи нові економічні зв'язки. Ось і до Києва він прибув з групою бізнесменів, щоб обговорити ряд проектів, серед яких – розвиток транспортного контейнерного коридору від Одеси до Таллінна, від Чорного моря до Балтійського.

У розмові з Корреспондентом Берзіньш розвіяв міф, що економіка його країни постраждала від вступу до ЄС, розповів про те, чому варто переходити на євро, і назвав економічну і політичну свободу тим мінімумом, який слід дати громадянам, перш ніж починати їх закликати до відповідальності.

- На російському телебаченні періодично показують сюжети про те, як погано живеться в Латвії, з мораллю "ось щось сталося з країною через вступ до ЄС". Як думаєте, якщо б у 2004 році Латвія не приєдналася до Євросоюзу, зараз економічна ситуація в країні була б кращою чи гіршою?

- Можна подивитися, який за цей час [після вступу в ЄС] був розвиток. Після 2004-го розвиток ішов дуже швидко, потім настала криза [у 2008 році]. Але її причиною була не Латвія. Звичайно, негативний ефект від кризи був сильним, але оскільки ми – маленька економіка, за короткий період нам вдалося повернутися в нормальне русло. Латвія в минулому році показала найбільший ріст ВВП в ЄС. Якщо ми порівнюємо те, що відбувається в Латвії, зі світом навколо нас, немає підстав думати, що дорога була вибрана неправильно.

- Ви сказали, що під час кризи Латвії було важко. Чому ж країна не повторила грецький сценарій? Що врятувало?

- Це різні ситуації. Причини кризи в Греції простежити непросто. У Латвії все зрозуміло: був великий спад, але потім ми взяли під контроль держборг. Сьогодні він дорівнює 43% [ВВП]. У порівнянні із середніми показниками по Євросоюзу держборг у нас маленький.

- Після кризи Латвія скорочувала бюджетні витрати. Яких статей це торкнулося в першу чергу? Чи скорочувалися витрати на держапарат, утримання президента, прем'єр-міністра?

- Для всієї системи управління країни, включаючи не тільки державні інститути, а й усе, що пов'язане з управлінням, ми скорочували витрати. Ми не скорочували тільки витрати на пенсіонерів. Тому все в принципі пройшло спокійно, без різких змін для тих, хто сам вже не може на себе заробити. Звичайно, це набагато сильніше відбилося на тих, хто ще може працювати. (Усміхається)

- Яких пільг позбулися особисто ви?

- Скорочення витрат склало близько 30% за всіма статтями.

Але всі ці зміни і реформи потребують часу, з цим теж є проблеми. Якщо людей звільняють, треба думати, куди вони підуть. Це взаємопов'язано. Я думаю, що основний успіх Латвії в подоланні кризи полягав у тому, що наш бізнес найшвидше зорієнтувався в ситуації. Зріс експорт, і зараз саме він – база всього. Експорт продовжує зростати. Також ми шукаємо нові ринки, намагаємося бути активнішими там, де обсяг нашого експорту ще малий, включаючи і ваш ринок.

- Після кризи Латвія активно залучає зовнішні гроші: у країну достатньо інвестувати не таку вже величезну суму – 70 тис. євро, – щоб претендувати на посвідку на проживання в ЄС. Чи не зловживають цим заходом іноземці?

- Латвія не найпростіша в цьому відношенні країна. Як я розумію, цією ситуацією користуються люди, які раніше мали контакти з нашою країною, і почувають себе тут добре. Якщо люди інвестують і їм цікаво тут таки жити, то це якоюсь мірою відповідь на ваше запитання: чи правильно ми обрали цей шлях? В цьому немає нічого протизаконного.

Іноземці інвестують не тільки в покупку нерухомості в Юрмалі [найбільше місто-курорт Латвії та країн Балтії] або в Ризі, інвестиції йдуть у різних галузях. Світ стає більш відкритим. Маленькі системи не можуть самостійно протриматися. Щодо Балтії ми бачимо, що наші найкращі підприємства купують філії в Естонії та Литві, і вони роблять те саме. Так само чинять російські підприємці. Це нормальний процес для того, щоб створити більш потужний ринок і йти далі.

- У Ризі і Юрмалі житло в основному купують росіяни. Не боїтеся, що російська діаспора, яка зростає, впливатиме на політику?

- Я не думаю, що це так серйозно, як ви кажете. На прикладі Риги видно, що там вистачає людей з усього світу. Я на це так критично не дивлюся. Тоді взагалі треба знову закривати кордони. І що з цього буде? Якщо людям цікаво приїхати в країну, щоб захопити владу, – це нереально. Тим більше що наша система повністю відкрита і демократична.

- Розкрийте важливий для України секрет: як Латвії вдається залучати російський бізнес і водночас жорстко відстоювати національні інтереси, рідну мову [у 2012 році в Латвії пройшов референдум, на якому проти надання російській мові статусу другої державної проголосували майже 75% виборців]?

- Це дві різні речі – бізнес і мовний референдум. Завжди є якісь групи, особливо політики, які намагаються вибрати найдешевший шлях до популярності. Але результат референдуму дуже чіткий і зрозумілий та говорить сам за себе.

- Після вступу Латвії до ЄС багато людей виїхали з країни. Нещодавно ви були в Дубліні, провідували ірландських латвійців, які там працюють. Ці люди вже ніколи не повернуться в країну? Як зупинити відтік?

- Цей процес відбувається не тільки в Латвії. Вступаючи у відкриту систему – а Євросоюз базується на мобільності в тому числі робочої сили, – люди їдуть туди, де є гроші й інвестиції. Нам потрібен певний час, щоб ми досягли середнього рівня життя і зарплат по Євросоюзу. Поки що цього рівня немає.

Для багатьох швидше і простіше подивитися, де більше платять. Латиші звикли працювати важко, тому їх чудово приймають в інших країнах. Напевно, у вашій країні відбувається те саме.

- З наступного року Латвія переходить на євро.

- Ми виявили бажання перейти.

- Навіщо? Польща, наприклад, не поспішає відмовлятися від національної валюти. Що це дасть вашому бізнесу?

- Ми перебуваємо у відкритій системі, вона все-таки заснована на експорті. Для бізнесу це [розрахунки в євро] набагато простіше і дешевше. Витрати невеликого підприємства за рік на конвертацію валюти складають до 10 тис. латів [14 тис. євро]. Це непотрібні витрати, і незрозумілість теж. Виходить подвійна звітність, все треба перевести в лати, зарплати виплачувати в латах. А якщо ти купуєш всю сировину і ще експортуєш продукцію, тоді ти весь час даєш банкам заробляти. Будь-який товарообіг, навіть з вашою країною, – боюся, що у великих обсягах з латами ніхто не буде згоден працювати.

Відкладати це рішення – найпростіше, що може бути. У нашій ситуації, якщо ми хочемо зростати, відкладати не можна.

- Досвід реформування яких країн вам найбільше подобається?

- У будь-якому досвіді можна знайти щось корисне. Але для кожної країни і кожного моменту є свої особливості. Ти не можеш взяти щось велике, щоб воно стало різко нашим. Всі ці розмови про сінгапурські, люксембурзькі, швейцарські моделі ... Вони всі сильно відрізняються і їх важко застосувати в готовому вигляді. У Латвії є демократична база. Для нас важливо дати людям свободу [політичну, економічну], а потім знайти такі методи, щоб змусити їх бути відповідальними теж. З цією стороною завжди проблеми: свободу люблять усі, а відповідальність не завжди. (Усміхається) І, звичайно, можна вчитися у країн, які схожі на Латвію, – у наших сусідів, а також у Польщи, Німеччини. Я намагаюся дивитися на те, що роблять в інших державах, і знайти вигідне застосування для нашої країни.

- У якомусь інтерв'ю ви сказали, що не курите і не п'єте горілку. Ризький бальзам [темний і міцний національний напій] хоч вживаєте?

- Курити я ще не навчився. (Усміхається) За такої нервової роботи є різні підходи для релаксації. Я більше люблю попрацювати фізично і позайматися спортом, а не так переключатися [з допомогою куріння й алкоголю].

***

Цей матеріал опубліковано в №11 журналу Корреспондент від 22 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.