РГ: Прокачали на папері

Закупівлі Україною газу в Європі нагадують шахрайські схеми, з якими "треба розбиратися". Про це напередодні заявив в інтерв'ю Вестям недели глава Газпрому Олексій Міллер, - пишуть Павло Дульман та Тетяна Зикова в статті для Российской газеты.

На питання РГ, що може передбачати "розгляд", представник газового концерну Сергій Купріянов ухильно зауважив, якщо "сказано було розбиратися, то значить, будемо розбиратися".

Ясність вніс директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов. Експерт пояснює, що насправді російський газ не залишає українську територію, а надходить із Заходу лише на папері, як газ, куплений на спотовому ринку. "Неначе б Україна його в Європу прокачала, наче б Європа його купила і Україні продала. А при цьому вибирається з труби під час транзиту", - говорить експерт про сенс "віртуального реверсу". При цьому експерт вважає, що факт шахрайства в реверсних схемах навряд чи присутній, оскільки при обговоренні з Газпромом Третього енергопакету з ЄС, що передбачає формування єдиного "газового простору", концерн змушений був відмовитися в контрактах з європейцями від пункту, що забороняє перепродаж газу. І хоча Україна і не член ЄС, але на правах країни, яка прагне до Євросоюзу, вона в цей "простір" на підставі власних угод з ЄС вписалася. Причому європейський газ в даному випадку їй дістається дешевше, ніж з Росії, приблизно відсотків на 10-15. Такі знижки Газпром представив у 2012 році для тих європейських компаній, які співпрацюють з Газпромом щодо спільних проектів - транспортування, збуту. Що стосується спотових (день у день) цін на газ, то, дійсно, в січні 2013 року, наприклад, газ з Європи коштував Україні $390 за 1 тис. кубометрів, тоді як ціна Газпрому - $406, тобто 10-15 доларів Україна на різниці заробила. Але були б контракти в березні, з поверненням в Європу зимового похолодання, коли ціни на спотових майданчиках (500 доларів за тисячу кубів) набагато перевищили ціни (400 дол) російського постачальника, виграшу б не було. Крім того, тими обсягами газу, які Україна закуповує в Європі, задовольнити свій ринок вона не може. У реальності для закриття газового балансу Україні щороку потрібно від 30 до 40 мільярдів кубометрів імпортного газу.

Насправді російський газ не залишає українську територію, а надходить із Заходу лише на папері, як газ, куплений на спотовому ринку

Офіційний Київ не коментує висловлені керівництвом ВАТ "Газпром" сумніви в тому, що оголошена Україною диверсифікація поставок газу відбувається в реальності. Однак національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз" цього року значно знизила імпорт законтрактованого в Росії палива. У лютому Україна імпортувала на 40 відсотків менше "блакитного палива", ніж рік тому - всього 2,25 мільярда кубометрів. Причому на частку НАК "Нафтогаз", єдиного постачальника російського палива, припадало всього 0,4 млрд. куб, решта газу - "не російський" - належить українській фірмі, контрольованій відомим українським бізнесменом Дмитром Фірташем. Тим самим, який стояв і за компанією РосУкрЕнерго (РУЕ), через яку між Україною і Росією вже трапилася одна "газова" війна.

Причому в минулому році ця приватна фірма, яка не має, крім НАК, конкурентів на внутрішньому ринку, поставила в Україну майже чверть усього спожитого газу - близько 7 мільярдів кубометрів. Газ цей, як і у випадку зі схемою, використаною РосУкрЕнерго, купувався в Туркменістані та Казахстані, але на територію України надходив російськими трубопроводами. У цьому році цей газ надходитиме більше не буде - туркменські і казахські контрагенти не продовжили контракти з українською фірмою. Але саме завдяки такому імпорту керівництво України отримало можливість заявити про зниження залежності від поставок "російського", тобто купленого у Газпрому, газу. Попутно українські чиновники зажадали зниження ціни і перегляду чинних контрактів і навіть пригрозили Росії арбітражним судом в Страсбурзі. Одночасно Україна шукала шляхи отримати газ з Європи. На допомогу прийшла німецька компанія, що погодилася поставити в Україну до 10 мільярдів кубометрів. Однак німці ведуть мову про короткострокові так звані "спотові" контракти, які укладаються на вимогу і за фактичною ринковою ціною на день укладання контракту.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.