Корреспондент: Точка зору. Азаров, дороги та куш у $ 300 млн. В Україні якість дорожнього покриття не залежить від кількості грошей

Чому в Україні погані дороги? Парадокс, але причина в тому, що держава занадто щедро фінансує їхній ремонт, не стежачи за тим, куди насправді йдуть ці гроші, пише Андрій Смирнов, редактор рубрики Країна журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №12 видання від 29 березня 2013 року.

Знаєте, який бізнес в Україні сьогодні розвивається найшвидшими темпами, де сьогодні куються дійсно фантастичні статки? Думаєте, в IT-сфері, в якій вітчизняні аутсорсери та інші стартапери ніби стають потроху все більш помітними у світі? Або в сільськогосподарській галузі, яка крім того, що впевнено зростає, так ще й має чудові перспективи на майбутнє, зважаючи на майбутню глобальну нестачу продовольства? Ні і ще раз ні. Сотні мільйонів доларів сьогодні обертаються там, де запах гарячої смоли, де брудні помаранчеві жилети, запилені і заляпані чоботи, лопати і мітли. А найголовніше – де численні ями. Тобто на наших дорогах.

Сьогодні Укравтодор рапортує, що 97% доріг залатані, а далі всі зусилля будуть кинуті на справжній ремонт. Кинуть туди і справжні кошти – в середині тижня вітчизняний Кабмін вирішив виділити на 2013 рік заради ремонту та реконструкції українських шляхів 7,2 млрд грн. Уявіть, що це – $ 900 млн. Майже в таку суму Корреспондент оцінив активи Олександра Ярославського, № 13 в списку 100 найбагатших українців Золота сотня.

Оцініть також і те, що прем'єр-міністр Микола Азаров, виділяючи цю суму українським дорожникам, паралельно окреслив потенційну ємність цього "ринку" на найближчий час – за його словами, щоб привести в повний порядок всі дороги, потрібно виділити з бюджету 500 млрд грн. Переведемо в долари і отримаємо $ 62,5 млрд. Такої суми вже вистачить на те, щоб скупити активи 20 найбагатших українців, і при цьому ще залишиться $ 12,5 млрд на придбання якої-небудь маленької африканської країни.

У підсумку маємо солідну суму, яка зайде на дорожній ринок в нинішньому році, і фантастичний куш, який можуть влити сюди в найближчому майбутньому.

Якщо б Україна була хоча б Польщею, ці азаровські "подарунки" викликали б підйом на фондовому ринку. А міжнародні аналітики підвищили б кредитні рейтинги країни в надії, що розвиток дорожньої галузі потягне за собою і всю економіку. Однак в Україні після обіцянок прем'єра нові компанії не почнуть з'являтися, як гриби після дощу, й іноземні підрядники не будуть щосили боротися на відкритих тендерах за великі держпідряди. А західні фінансові фонди не стануть інвестувати в Україну.

Нові мільйонери і навіть мультимільйонери в країні після масштабного дорожнього
будівництва таки з'являться. Це будуть чиновники, пов'язані з галуззю

Хоча нові мільйонери і навіть мультимільйонери в країні після масштабного дорожнього будівництва таки з'являться. Це будуть чиновники, пов'язані з галуззю, які, швидше за все, і пролобіювали в Кабміні методику латання дорожніх дірок товстими шарами гривень. І лобіюватимуть далі. Щосили і за будь-якої влади. Тому що їхній куш у цьому дармовому грошовому потоці – приблизно половина. 50% – саме такого розміру сягає "корупційний податок" у сфері дорожніх робіт.

Цифру я взяв не зі стелі, хоча і не з офіційних джерел, у цій сфері геть відсутніх. Почувши від Азарова про майбутні держвиверження, я поговорив зі своїм знайомим – колишнім держчиновником середньої руки, який працював у сфері постачання. Ось його розрахунки, засновані на багаторічному реальному досвіді.

Щоб отримати підряд на дорожні роботи, потрібно підготувати проектну документацію і потім провести її через експертизу. Експерт, щоб ним не зацікавилася прокуратура, обов'язково занизить розрахунковий кошторис на 10%. Зробить він це незалежно від якості документації – просто якщо експерт не виявить активності, нимм зацікавиться прокуратура. Тому компанії, що претендують на держзамовлення, відразу закладають у розрахунки цю "знижку".

Щоб отримати генпідряд на дорожні роботи, потрібно 30% суми віддати у вигляді відкату чиновнику, який розпоряджається виділеними держкоштами і виступає в ролі держзамовника

Далі. Щоб отримати генпідряд на дорожні роботи, потрібно 30% суми віддати у вигляді відкату чиновнику, який розпоряджається виділеними держкоштами і виступає в ролі держзамовника. Відкат у безготівковій формі зазвичай не вітається, тому ще 2% йде на перетворення хабара на звабливі папірці з водяними знаками. Крім того, підрядник повинен відкласти певну суму на різні перевірки – з боку Рахункової палати або КРУ. Щоб уникнути проблем з інспекторами, підрядник, як правило, виділить на них від 5% розрахункової суми. Щоправда, якщо з вищих кабінетів з якоїсь причини дадуть команду "фас", хабарі не допоможуть. Але цей випадок розглядати не варто через його винятковість і політичну кон'юнктурність.

Так от, у підсумку в середньому близько 50% коштів, виділених державою на дороги, піде на збільшення числа таємних мільйонерів серед чиновників, і з них більше половини попрямує прямо в кишеню хабарників, а інші, умовно кажучи, підуть на забезпечення цієї акції.

При всьому при цьому підрядник повинен примудритися хоч якось, але відремонтувати нещасну дорогу. З такою таємною бухгалтерією зробити це може винятково той, у кого є власні виробництва сировини для ремонту: такий "щасливець" додаватиме в асфальт все що завгодно, щоб знизити його вартість, і вкладеться-таки в реальний, а не намальований спочатку в кабінеті держзамовника кошторис.

За нинішнього стану справ хороших доріг в Україні не буде ніколи: скільки б грошей у цю справу не вливали

Висновків кілька. По-перше, держава сьогодні готова влити в кишені корупціонерів як мінімум $ 300 млн, а в перспективі – взагалі від $ 20 млрд. По-друге, за нинішнього стану справ хороших доріг в Україні не буде ніколи: скільки б грошей у цю справу не вливали, їх завжди буде недостатньо для запланованих робіт. А тому, по-третє, потрібно не гроші виділяти, не податки вводити, а на порядок підвищити контроль над витрачанням коштів і максимально віддалити чиновників від "дорожніх" грошей. Зробити останнє можна за значно меншу суму, ніж та, яку нині і щорічно виділяють на дороги, – врешті-решт, можна витратитися тільки на тюремні нари.

У цій історії дивовижний результат може дати навіть короткострокове закручування гайок: якщо влада перекриє повітря корупціонерам навіть на рік, побудовані за
цей час дороги служитимуть набагато довше, ніж нинішні

У цій історії дивовижний результат може дати навіть короткострокове закручування гайок: якщо влада перекриє повітря корупціонерам навіть на рік, побудовані за цей час дороги служитимуть набагато довше, ніж нинішні.

Тому у Миколи Яновича є кілька гідних варіантів вирішення проблем й один звичний. Який він обере?

***

Цей матеріал опубліковано в №12 журналу Корреспондент від 29 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.