Reuters: Політичний крах Тетчер у 1990 році з точки зору очевидця

Про драматичний відхід Маргарет Тетчер з активної політики у листопаді 1990 року для Reuters написав Девід Сторі, редактор у Вашингтоні. Він був політичним кореспондентом інформагентства у Лондоні в останні місяці прем'єрства Тетчер, яка померла сьогодні, 8 квітня.

На певному етапі свого 11-річного керівництва країною Маргарет Тетчер почала по-королівськи говорити про себе у множині, наприклад, коли оголосила про народження дитини її дочки Керол у 1989 році.

"Ми стали бабусею", - заявила вона лукаво, давши привід багатьом британцям, яким не подобався її гордовитий стиль, думати, що прем'єр-міністр скоро відніме корону у королеви.

Тому, коли Тетчер раптово втратила владу за кілька тижнів у кінці 1990 року, ця подія багато в чому нагадувала трагедію Шекспіра. Вражені журналісти з подивом спостерігали за тим, як лідер, який творив історію і трансформував країну, упав через свою гординю під жорстокими політичними ударами свого колись вірного сподвижника.

Драма розгорталася у трьох діях, на трьох майданчиках - у Палаті громад парламенту Великобританії, на мощеному подвір'ї британського посольства у Парижі та у резиденції прем'єра в Лондоні.

Пролог

Лише за кілька місяців до відходу з Даунінг-стріт, сповнена сил і політичного впливу Тетчер була впевнена у переобранні на четвертий термін. Її реформи змінили соціальну структуру британського суспільства, а зовнішня політика сприяла перемозі Заходу в холодній війні.

Незважаючи на низку невдач, які призвели до зниження її популярності, вона вже думала про порядок денний майбутнього прем'єрського терміну.

"Я все ще багато чого хотіла зробити", - написала Тетчер у своїй автобіографії Роки на Даунінг-стріт.

Тоді, у кінці жовтня 1990 року, проблема європейської інтеграції, стала тією міною, вибух якої спровокував події, що дозволили двом представникам її ж консервативної партії змістити Тетчер з крісла прем'єра.

Колишній міністр фінансів та закордонних справ сер Джоффрі Хоу, який глибоко вірив у європейську єдність, у підсумку виступив проти прем'єра-міністра, яка безапеляційно відкинула ідею інтеграції на саміті ЄС у Римі.

Кинув виклик Тетчер всередині партії і Майкл Хізелтайн - мультимільйонер, який довгий час мріяв зайняти ключову посаду в уряді.

Дія перша: Палата громад

Як Тетчер напише пізніше у своїй автобіографії, рішучий удар по ній завдав у своїй промові 13 листопада Хоу, який заявив про відхід у відставку з поста заступника прем'єр-міністра.

У тиші, яка запанувала в парламенті, ми, на місцях для преси, чули лише розмірену промову огрядного Хоу і дихання депутатів, приголомшених критикою Тетчер з боку людини, роками їй відданої.

Промова була дуже ввічливою формою, але, по суті, Хоу спрямовував отруєні стріли в політику прем'єра, який відмовляється шукати компроміс з Європою.

"Під маскою спокою в мені вирували почуття", - сказала Тетчер, яка слухала виступи з передньої лави правлячої партії.

"Прийшов час решті сформулювати відповідь на трагічний конфлікт лояльностей, який я придушував, імовірно, занадто довго", - підсумував Хоу.

Ніхто не сумнівався в тому, що Тетчер потрапила в біду.

Через два дні після цієї промови, яку Тетчер називала "актом зради", Хізелтайн запропонував себе на місце голови консерваторів. Через тиждень, коли партія зібралася для голосування, багато хто дійсно переглянув своє ставлення до голови уряду.

Дія друга: мощений двір

Тетчер пізніше визнала, що була занадто впевнена в собі і недостатньо постаралася, щоб забезпечити собі підтримку. До моменту голосування 20 листопада вона перебувала на саміті ключових країн світу у Парижі, скликаному для обговорення нового світового порядку після завершення холодної війни.

Тетчер та її помічники, у тому числі особистий секретар Пітер Моррісон, сиділи в кімнаті під дахом резиденції британського посла у Парижі і чекали дзвінка з Лондона з результатами голосування.

"Коли Моррісон отримав цифри, на короткий час усі замовкли", - розповів мені пізніше багаторічний голова прес-служби Тетчер Бернард Інгхеї. Однак було ясно: вона не змогла перемогти у першому турі, і її влада над партією під загрозою.

Тетчер та її оточення швидко спустилися по сходах у маленький мощений дворик, щоб у прямому ефірі поговорити з журналістами, які чекали на коментарі.

Прем'єр заявила, що розчарована, проте продовжить боротьбу у другому турі. Повернувшись у Лондон 21 листопада, вона заявила: "Я продовжую битися. Я борюся, щоб перемогти".

Дія третя: Вестмінстерський палац

Через кілька годин стало зрозуміло, що абсолютний контроль, яким Тетчер більше десяти років володіла у своєму уряді, дав тріщину.

Ще до того, як вона зустрілася з лідерами партії, її чоловік Деніс, який завжди на публіці йшов на кілька кроків позаду, але був найважливішою людиною в житті Маргарет, відчував сумніви.

"Не треба, любове моя", - говорив він дружині.

У той день 12 годин Тетчер присвятила зустрічам віч-на-віч із ключовими фігурами партії.

Деякі з них висловлювали підтримку і запевняли її в перемозі. Однак чим далі, тим менш імовірною та ставала.

Старійшини партії повторювали їй: "Звісно, я підтримаю вас, але не вірю, що ви переможете". Малося на увазі, що партія не вірить у перемогу на майбутніх національних виборах із Тетчер як лідером.

У своїх мемуарах, вона, відчуваючи гіркоту, саркастично назвала одного з колег "дезертиром, який тікає від звуку першого пострілу".

Після короткого сну Тетчер вранці о 7:30 22 листопада повідомила своїм співробітникам, що йде у відставку. Вона провела останнє засідання кабінету міністрів і вирушила у Бекінгемський палац, щоб повідомити про це королеві Єлизаветі.

Епілог

Через багато років Хоу охарактеризував долю Тетчер у притаманному йому іронічному і наукоподібному стилі: "Переконання у своєму єдино правомочній думці, зодягнені в тогу думки всієї нації, призвели її до її падіння".

Джон Мейджор, який став компромісним кандидатом, у підсумку успадкував посаду прем'єра, позбавивши Хізелтайна бажаного призу.

"Він (Хізелтайн), принаймні, вдарив її ножем у груди (а не у спину)", - прокоментував драму пізніше Едвард Лі, відданий прихильник "залізної Меггі".