Корреспондент: Трудові мільярди. Гастарбайтери вливають в українську економіку більше, ніж іноземні інвестори

Розкидані по світу українські гастарбайтери за допомогою грошових переказів вливають у вітчизняну економіку вже значно більше, ніж навіть іноземні інвестори, - пише Кароліна Тимків у №16 журналу Корреспондент від 26 квітня 2013 року.

Містечко Сокаль Львівської області з населенням 20 тис. осіб і середньою зарплатою його мешканців 1,5 тис. грн. володіє всіма атрибутами мегаполісу. Тут є величезний супермаркет, кілька магазинів побутової техніки та офіси турфірм. Та й ціни в місцевій піцерії Miopizza врівень зі столичними. Причому заклад ніколи не пустує.

"Мій тато працює у Португалії, - розповідає 15-річний Іван, який не зважився назвати своє прізвище Корреспонденту. Разом з друзями він розташувався за одним зі столиків Miopizza. - Тато дає мені гроші, тому я можу з друзями ходити туди, куди захочу".

У небагатому і з точки зору промислового виробництва депресивному Сокалі мало не в кожній сім'ї є свій годувальник-заробітчанин, котрий працює або в Росії, або в Євросоюзі. У рідному регіоні роботи немає, і місцеві мешканці, прагнучи забезпечити своїх близьких, одночасно вливають у вітчизняну економіку чималий грошовий потік. Вони - лише невелика частина гігантської армії розсипаних по світу українських трудівників, яка, за відомостями Міжнародної організації міграції, досягла 2,5 млн людей.

За останні шість років обсяг міжнародних переказів від приватних осіб в Україну, основну частину яких складають гроші, зароблені трудовими мігрантами, зріс на 34%. Торік він, за даними Світового банку, досяг солідних $6,9 млрд, другий рік поспіль обганяючи прямі іноземні інвестиції у вітчизняну економіку, за даними Держкомстату, що складають $6 млрд. Цей факт надійно закріплює за заробітчанами статус найбільшого фінансового донора країни.

Така диспропорція свідчить про нездоров'я вітчизняної економіки, констатує російський фінансовий аналітик Ерік Найман, який багато років працює в Україні. Наприклад, мешканці ЄС, особливо Польщі, працюють в інших країнах, але обсяги інвестицій там набагато вищі від сум приватних переказів.

"Наша ж ситуація говорить про те, що в Україні немає гідної, високооплачуваної роботи, в країні несприятливий економічний клімат", - резюмує Найман.

Згідно з показниками Світового банку, Україна посідає друге місце серед держав Східної Європи та Центральної Азії за обсягом перерахувань від приватних осіб, поступаючись лише Польщі ($7 млрд), але обігнавши Росію ($5,5 млрд). При цьому найбільше грошей приватними переказами в Україну надходить з Росії (більш ніж 35%), а також зі США (9,7%), Німеччини (6,5%) та Італії (4,7%).

Втім, фахівці Національного банку України оцінюють надходження від українців-мігрантів як 4,3% ВВП країни і тому не вважають статистику вражаючою. Наприклад, національний добробут Таджикистану від заробітків гастарбайтерів залежить більш ніж на 35%, Молдови - на 23%, Киргизстану - на 15,4%.

"Без цих грошей краху української економіки, звичайно ж, не відбудеться, - міркує Олена Малиновська, радник Національного інституту стратегічних досліджень, - але рівень життя певної категорії людей різко знизиться, адже ці кошти в першу чергу потрібні для споживчих потреб".

Для дому, для сім'ї

Водій Тарас Коваль із Сокаля шість років провів в Італії. За ці роки він попрацював і водієм, і розповсюджувачем реклами, і будівельником, в середньому отримуючи за свою нехитру працю 1,0-1,2 тис. євро.

"В Італії, щоб вижити, співвітчизники один одного "топили", - згадує Коваль свої італійські "університети". - Наприклад, продавали робоче місце за 300-400 євро, а потім виявлялося, що воно вже зайняте".

Половину зароблених грошей Коваль витрачав на себе, а решту відправляв родичам в Україну і відкладав на майбутнє. Тепер ці заощадження перетворилися на бізнес: Коваль відкрив магазин зоотоварів.

Половину зароблених грошей Коваль витрачав на себе, а решту відправляв родичам в Україну і відкладав на майбутнє

Він - біла ворона серед таких же мігрантів-трудівників, основна маса яких не поспішає повертатися додому, воліючи і далі працювати в ЄС, а зароблене відправляти сім'ї в Україні. За результатами дослідження Держслужби статистики, лише 7% опитаних гастарбайтерів інвестують доходи у власний бізнес. Левова частина їхніх грошей іде на нерухомість, автомобілі, освіту для дітей чи на щоденні потреби.

25-річна Лілія Грицай живе на 150 євро, які їй щомісяця пересилає мама, котра дев'ятий рік працює нянею в Іспанії. "Текіла, ром, масло вершкове, одяг, - перераховує сокальчанка вміст посилок, які їй частенько відправляє мати. - Там це дешевше і якісніше".

Грицай теж хоче отримувати зарплату не в гривнях, а в євро: влітку вона поїде до Іспанії, де працюватиме барменом або офіціанткою. У її містечку, крім невеликого підприємства з виробництва шкарпеток, бібліотеки, школи та адміністрації, працевлаштуватися ніде.

"Уся молодь виїжджає звідси, - констатує Грицай. - А якщо не виїхали, значить чоловіки або батьки працюють за кордоном".

Батько 15-річної Соломії Мазярки працює на будівництві в Санкт-Петербурзі. На гроші, які він надсилає, сім'я живе безбідно - добре харчується, регулярно оновлює домашню техніку і вже збирає на автомобіль. Їм довелося б туго без переказів з Росії, зауважує Мазярка.

Лише 7% опитаних гастарбайтерів інвестують доходи у власний бізнес. Левова частина їхніх грошей іде на нерухомість, автомобілі, освіту для дітей чи на щоденні потреби

Перерахування за кордону роблять купівельну спроможність сокальчан рівною до київської. Двоповерховий торговельний центр Місто, відкритий тут чотири роки тому, налічує більш ніж 35 бутиків і завжди сповнений покупців, на відміну від подібних закладів у багатьох депресивних містах України. Кипить життя і в супермаркеті електроніки Комп'ютерний всесвіт.

"Купують мобільні телефони, ноутбуки, телевізори. Причому як молоді люди, так і літнього віку", - розповідає продавець Сергій Онищенко. "Звичайно, це все завдяки трудовим мігрантам", - додає він.

Слабкий Сокаль будується: за останні кілька років виросли три п'ятиповерхових будинки, зводяться ще два. Ціна 1 кв. м в них становить $600-700, що за провінційними мірками недешево. Наприклад, у райцентрах півдня і сходу країни, таких як Первомайськ, Красноперекопськ або Алчевськ, вартість квадратного метра не дотягує і $400.

"Житло моментально розкуповують", - каже місцева мешканка Христина Дасюк. Кілька її знайомих, які приїхали із заробітків у цьому році, тут же купили квартири.

Приховані резерви

У 2012 році прямі іноземні інвестиції в Україну, за даними Держкомстату, знизилися на $453 млн, або на 7%. Значна їх частина припадає на трансферти з Кіпру, вважають експерти.

"Треба розуміти, що це в основному гроші, які [зароблені в Україні і] повертаються в країну з офшорів", - зазначає Малиновська.

Україна втратила привабливість в очах закордонних інвесторів головним чином внаслідок масштабної корупції. А за підсумками дослідження міжнародної корпорації IFC за 2013 рік серед 183 держав світу, в рейтингу легкості ведення бізнесу Україна займає 137-е місце, розмістившись по сусідству з Лесото (136-е місце) і Філіппінами (138-е). Всі країни, які колись об'єднував СРСР, перебувають істотно вище: наприклад, Киргизстан, що аж ніяк не є економічним лідером, в рейтингу IFC займає 70-ту сходинку.

Україна втратила привабливість в очах закордонних інвесторів головним чином внаслідок масштабної корупції

З іншого боку, економіку України побічно підживлюють заробітчанські перекази, загальна сума яких за останні шість років зросла з $4,9 млрд до $7,5 млрд. Малиновська пояснює тенденцію зростанням трудової міграції, а також виходом з тіні істотної частки приватних перерахувань. До недавнього часу українці в основному провозили зароблену готівку через кордон нелегально. Проте віднедавна компанія Western Union, монополіст міжнародних грошових переказів в Україні, знизила свої тарифи на перерахування з Росії в два з половиною рази, а з Португалії, Іспанії, Італії, Чехії і ще кількох країн - у середньому втричі.

На таке зниження Western Union пішла після тиску на компанію Антимонопольного комітету України, який визнав плату за її послуги, що сягала 20% переказу, невиправдано високою.

І хоча українські заробітчани, як і їхні сім'ї, люди небагаті, проте аналітики вважають, що хоча б невелика частина переказаних з-за кордону коштів могла б іти на розвиток економіки.

Так, в Україні немає державних програм, що стимулюють співвітчизників вкладати гроші у бізнес-проекти, як це робиться в багатьох країнах.

Економіку України побічно підживлюють заробітчанські перекази, загальна сума яких за останні шість років зросла з $4,9 млрд до $7,5 млрд

Приміром, у Мексиці, де зафіксовано найвищий у світі рівень трудової міграції та приватних переказів, діє спеціальна програма Три для одного. Її суть полягає в тому, що до кожного долара, що інвестується мексиканськими гастарбайтерами в будівництво соціального сектору, наприклад шкіл і доріг, федеральний і місцевий бюджети пропорційно додають ще по долару.

Завдяки подібним проектам Мексика розвиває інфраструктуру, а мігранти не бояться вкладати гроші.

В Україні заробіток її громадян, котрі працюють за кордоном, поки в основному просто "проїдається", до того ж поступово обсяг переказів почне падати, припускають експерти.

"Мігранти переказують гроші батькам, але з часом ті йдуть в інший світ, - каже Малиновська. - Також перекази роблять дітям, але вони виростають. А самі мігранти все частіше не повертаються - інтегруються в чужій країні. Тому перекази будуть скорочуватися".

Найман робить більш оптимістичний прогноз - що, навпаки, почнуть зростати прямі інвестиції і через кілька років вони знову перевищать приватні перекази.

"У 2015 році відбудуться вибори президента, і, можливо, в економіці України відбудеться переломний момент", - сподівається експерт.

***

Цей матеріал опубліковано в №16 журналу Корреспондент від 26 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.