BBC: Чому в Ісландії дуже низький рівень злочинності?

В Ісландії зброя перебуває у вільному обігу, однак рівень насильницьких злочинів тут вкрай низький – один із найнижчих у світі. Студент-правник Ендрю Кларк із США спробував розібратись, чому.

Я виріс у Новій Англії, однак такої заметілі, як в Ісландії, ще не бачив. Демонічні пориви вітру збивають вас з ніг, а сніжинки ріжуть, як бритви.

Я з останніх сил тягнув валізи по засніженій вулиці Рейк'явіка, коли поруч зі мною зупинився джип.

"Вас підвезти?" - запитав літній чоловік за кермом.

Божевілля, подумав я. Сісти в автомобіль незнайомця?

Але знехтувавши усім, чого мене вчили про чужих дядьків, я одразу заліз на заднє сидіння. І не боявся, що зі мною щось станеться.

Бо це – Ісландія. І я приїхав сюди, щоб з’ясувати, чому тут так мало злочинів.

Я вчуся на правничому факультеті Саффолкського університету в Бостоні за спеціальністю міжнародне право.

Рік тому я твердо знав, що буду писати диплом про кібервійни та Женевську конвенцію.

Але в серпні 2012 року я відвідав Рейк'явік, і тиждень, проведений у Ісландії, все змінив.

Неймовірно, але правда: тут практично немає насильницьких злочинів. Люди не бояться ні за себе, ні за своїх дітей – аж до того, що малі бігають вулицями без нагляду.

Я був у Норвегії, Швеції, Данії, але поруч з Ісландією ці країни здаються дуже небезпечними.

Отож, повернувшись до Америки, я змінив тему диплому.

Мені цікаво було дізнатися, як ісландці домоглися того, що у них один із найнижчих показників тяжкої злочинності в світі.

Одразу скажу: однозначної відповіді на це запитання немає.

За даними Глобального дослідження вбивств – 2011, здійсненого Управлінням ООН із наркотиків і злочинності (ЮНОДК), у період 1999–2009 рр. рівень убивств в Ісландії не перевищував 1,8 убивства на 100 000 населення.

У США аналогічні показники за цей самий період коливались від 5,0 до 5,8 убивств на 100 000.

Поговоривши з професорами, чиновниками, юристами, журналістами і громадянами, я зміг визначити ключові фактори, які впливають на ісландську ситуацію зі злочинністю.

Перший – і, мабуть, головний: в Ісландії практично немає різниці між верхнім, середнім і нижчим класами. А отже, немає конфліктів між ними, що є дуже рідкісним явищем.

В Міссурійському університеті було проведене дослідження ісландської класової системи. Так от, лише 1,1% ісландців, які взяли участь в опитуванні, сказали, що належать до вищого класу, і лише 1,5% - що до нижчого.

Решта 97% назвали себе представниками верхнього середнього, нижнього середнього або робочого класу.

Під час відвідин Альтингу, ісландського парламенту, я зустрівся з Бйорґвіном Сігурдссоном, колишнім головою фракції "Соціал-демократичний альянс". На його думку, як і на думку багатьох ісландців, з якими я говорив, рівність – головна причина низького рівня злочинності у країні.

"У нас діти магнатів ходять до тих самих шкіл, що і решта", - каже Сігурдссон і додає, що ісландські системи освіти та соціального захисту спеціально культивують егалітарність.

Злочини в Ісландії якщо вже і відбуваються, то переважно без застосування вогнепальної зброї, хоча у країні її чимало.

За підрахунками GunPolicy.org, в Ісландії на 300 000 мешканців припадає близько 90 000 стволів.

Країна займає 15 місце в світі за кількістю легальної зброї на душу населення. Одначе придбати її не так вже і легко: зокрема, для цього треба пройти медичне обстеження і виконати письмовий тест.

При цьому ісландська поліція не носить вогнепальної зброї – це прерогатива спецзагону "Вікінг". А його викликають не так вже і часто.

Крім того, в Ісландії дуже мало наркоманів.

За даними ЮНОДК станом на 2012 рік лише 0,9% ісландців віком від 15 до 64 років вживали кокаїн, 0,5% – екстазі і 0,7% – амфетаміни.

У 1973 році, коли наркоманія процвітала, парламент створив для боротьби з нею окремий поліційний підрозділ і окремий суд.

За перше десятиліття їхньої роботи 90% винних було покарано штрафами.

Також в Ісландії добре розвинута профілактика злочинності: потенційно небезпечні ситуації намагаються розв’язати на початковій стадії.

Зараз поліція працює над тим, щоб повністю викоренити організовану злочинність, в той час як депутати Альтингу розглядають закони, які допоможуть їй це зробити.

Одне слово, в Ісландії дуже багато речей, вартих наслідування.

Ось чому я почувався в безпеці, сідаючи в джип того ранку. І я не помилився: водій лише посміхнувся і запитав, чи не допомогти мені з багажем.