Рештки імперії. Сім занедбаних чудес СРСР
У світі набирає популярності індустріальний туризм. Мандрівники з усього світу стягуються до країн, в яких у покинутому або напівзанедбаному стані збереглися пам'ятки недавньої історії.
Колись могутня комуністична імперія не шкодувала коштів ні на оборону, ні на науку. І від Тихого океану до середини Європи височіли націлені в космос величезні антени, і ховалися в лісах секретні військові бункери.
З розвалом СРСР багато об'єктів застаріли. Їх реставрацією і підтримкою в робочому стані ніхто не займався. Сьогодні вони привертають велику увагу європейських туристів.
Видання РБК склало список семи найцікавіших об'єктів колишнього СРСР, які колись були режимними, а тому недоступними для огляду сторонніми.
Балаклава, Крим, Україна. Секретна база підводних човнів у невеликому кримському містечку Балаклава - один із найбільших військових об'єктів, що стали покинутими після розпаду СРСР. З 1961 року під горою Таврос розташовувався комплекс, де зберігалися боєприпаси (у тому числі і ядерні) і проводився ремонт підводних кораблів. У доках бази могло сховатися до 14 субмарин різних класів, і весь комплекс був здатний витримати прямий удар ядерної бомби потужністю до 100 кТ. Покинутий у 1993 році об'єкт розтягнули на металобрухт місцеві жителі і лише в 2002 році на залишках бази підводних човнів був організований музейний комплекс.
Покинута ракетна шахта, Кекава, Латвія. Після розпаду імперії молодим республікам у спадок дісталося чимало військового майна, у тому числі і розкидані по лісах пускові шахти балістичних ракет. Зовсім недалеко від столиці Латвії розташовані залишки ракетного комплексу Двіна. Побудований у 1964 році об'єкт складався із 4 пускових шахт глибиною близько 35 метрів і підземних бункерів. Значна частина приміщень наразі затоплена, і відвідання пускової установки без досвідченого гіда не рекомендується. Також становлять небезпеку і залишки отруйного ракетного палива.
Гігантські екскаватори, Московська область. До 1993 року Лопатинський фосфоритного рудник був цілком успішним родовищем, де добувалися потрібні для радянського сільського господарства копалини. А з приходом ринкової економіки занедбані кар'єри з гігантськими багатоковшевими екскаваторами стали місцем паломництва туристів. З візитом варто поквапитися: величезних механічних динозаврів поступово розбирають на металобрухт. Але навіть і після демонтажу останньої техніки Лопатинські кар'єрє завдяки неземним пейзажам залишаться дуже примітним місцем. І, до речі, тут все ще можна відшукати скам'янілості давніх морських мешканців.
Загоризонтна РЛС Дуга, Прип'ять, Україна. Титанічна споруда, побудована в 1985 році для виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет, могла б успішно функціонувати і нині, але на ділі пропрацювала менше року. Гігантська антена висотою 150 метрів і довжиною 800 споживала таку кількість електроенергії, що була побудована практично впритул до чорнобильської АЕС, і, природно, припинила свою роботу разом з вибухом станції. Наразі у Прип'ять і в тому числі до підніжжя РЛС возять екскурсії, але забиратися на 150-метрову ризикують лише одиниці.
Станція вивчення іоносфери, Зміїв, Україна. Практично перед розвалом Радянського Союзу під Харковом була побудована станція іоносферних досліджень, яка була прямим аналогом американському проекту HAARP на Алясці, який успішно функціонує і сьогодні. Комплекс станції складався з декількох антенних полів і гігантської параболічної антени діаметром 25 метрів, здатної випромінювати потужність близько 25 МВт. Але молодій українській державі передова, і вельми дорога, наукова апаратура виявилася ні до чого, і колись секретною станцією нині цікавляться лише сталкери і мисливці за кольоровими металами. Ну і звичайно, туристи.
Покинутий прискорювач елементарних частинок, Московська область. Наприкінці 80-х Радянський Союз зважився на спорудження величезного прискорювача елементарних частинок. Кільцевий тунель довжиною 21 кілометр, що залягає на глибині 60 метрів, і зараз розташований біля підмосковного Протвино - міста фізиків-ядерників. Це менше сотні кілометрів від Москви по сімферопольському шосе. У вже готовий тунель прискорювача навіть почали завозити апаратуру, але тут пролунала низка політичних потрясінь, і вітчизняний "адронний колайдер" так і залишився гнити під землею.
Морське місто Нафтові камені, Азербайджан. Союзу потрібна була нафта і в 40-х роках минулого століття в Каспійському морі за 42 кілометри на схід від Апшеронського півострова почався її морський видобуток. А навколо перших платформ почало рости місто, також розташоване на металевих естакадах і насипах. У період розквіту у відкритому морі за 110 км від Баку були побудовані електростанції, дев'ятиповерхові будівлі гуртожитків, лікарні, будинок культури, хлібозавод і навіть лимонадний цех.
Був у нафтовиків і невеликий парк зі справжніми деревами. Нафтові камені - це понад 200 стаціонарних платформ, а протяжність вулиць і провулків цього міста в морі досягає 350 кілометрів. Але дешева сибірська нафта зробила морський видобуток нерентабельним і селище почало приходити в занепад. Сьогодні тут проживають лише близько 2 тис. осіб.
Приєднуйтеся до спільноти Корреспондент Lifestyle&Fashion на FacebookКорреспондент Lifestyle&Fashion вКонтакте