Polityka: Що залишилося в Україні від ЧЄ-2012? Самі проблеми

Україні після Євро залишилися порожні аеропорти, невикористовувані стадіони і багато питань, чи варто було за це все платити, - пише Енджей Вінецький у польському виданні Polityka

Якщо влаштувати конкурс на найбільш соковиту траву, що росте навколо стадіонів минулорічного чемпіонату Європи з футболу, беззастережну перемогу в ньому здобуде донецький Парк культури і відпочинку імені Ленінського комсомолу. Парк названий на честь першого радянського атомного підводного човна і оточує Донбас Арену - стадіон Шахтаря - найкращої команди Східної Європи і чемпіона України. Траву тут дбайливо стрижуть, а близько півночі автомат включає систему поливу, яка лякає закохані парочки, які сидять у парку. Шахтарю не доводиться турбуватися про витрати – власник клубу – найбагатший українець - Рінат Ахметов. Він побудував стадіон, платить за всіма рахунками і стежить за тим, щоб ціна квитків на матчі не перевищувала фінансових можливостей вболівальників, багато з яких працюють у шахтах і на заводах, що належать бізнесменові. У промислових містах вугільного басейну Східної України забруднене повітря, здається, можна різати ножем, зате як розрада жителі можуть розважитися і порадіти спортивним досягненням європейського рівня.

У промислових містах вугільного басейну Східної України забруднене повітря, здається, можна різати ножем, зате як розрада жителі можуть розважитися і порадіти спортивним досягненням європейського рівня.

Зовсім інші настрої панують у Львові, за тисячу кілометрів на захід від Донецька. Будівництво львівського стадіону коштувало  2,9 мільярда гривень (280 млн. доларів), засоби надходили переважно із державних джерел. Під час чемпіонату на стадіоні було розіграно три матчі групового етапу, потім відбулося ще вісім ігор (в основному клубних), зараз же подальша доля об'єкта опинилася під питанням. На арені могла б грати місцева команда Карпати, яка, як і Шахтар, виступає у вищій лізі чемпіонату, однак власник клубу не зміг домовитися з містом і вирішив, що обслуговування нового стадіону коштує занадто дорого, а заодно він не приносить команді везіння. Виступи на власному стадіоні Карпатам, втім, теж не допомогли: минулого сезону клуб з 30 матчів програв 17 і звів внічию шість, зайнявши в турнірній таблиці останнє місце перед зоною вильоту. Крім того, після останнього туру чемпіонату команда вирішила продати 19 футболістів, у тому числі Семіра Штілича, який грав донедавна у познанському клубі Lech.

У минулому сезоні на Арені Львів під час ремонту свого стадіону грав ужгородський клуб Говерла. На його зустріч з Шахтарем прийшло трохи більше п'яти тисяч осіб, тобто 30 тисяч жовто-синіх крісел залишилися порожніми. Керівник об'єкта намагається латати бюджет, влаштовуючи конференції та весілля, але справа йде туго: щоб покрити зарплату персоналу ресторану, прибирання об'єкта, рахунки за електрику, грошей не вистачає. До кінця року кошти на утримання стадіону буде виділяти міністерство освіти, яке одночасно відповідає за спортивну галузь. Що буде далі? У Львові всерйоз думають про те, чи не розібрати чи стадіон на будматеріали.

Якщо будувати, то з розмахом

Це була не єдина невдала українська інвестиція до ЧЄ-2012. "У ході підготовки до чемпіонату на першому місці стояв не спорт і навіть не політика, а бюджетні гроші, які потекли рікою в будівельні фірми. Все було зав'язано на їхніх інтересах", - вважає співробітник Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Юрій Якименко. Гроші витрачалися легко, найчастіше заробити давали компаніям, пов'язаним з правлячою Партією Регіонів, тому будівництво велося з розмахом. На підготовку 16 матчів українські платники податків витратили 61 мільярд гривень - сьому частину річного бюджету країни. Через рік після чемпіонату його наслідками зайнялася українська Рахункова палата і прокуратура, які без особливого поспіху вивчають корупційні схеми, а також журналісти, що намагаються знайти винних у розтраті бюджетних коштів.

У ході підготовки до чемпіонату на першому місці стояв не спорт і навіть не політика, а бюджетні гроші, які потекли рікою в будівельні фірми

Символом такої щедрості став вертолітний майданчик у Каневі неподалік від могили Тараса Шевченка. Люди Віктора Януковича пояснювали, що під час чемпіонату вклонитися великому національному поетові приїдуть заможні українці з-за кордону - настільки багаті, щоб переміщатися по країні на вертольоті. Передбачалося, що після чемпіонату візити до Канева стануть невід'ємним елементом візитів іноземних високопоставлених осіб, які зможу прилетіти сюди з Києва, щоб вшанувати пам'ять літератора (за аналогією з тим, як в Баку делегації в обов'язковому порядку відвідують мавзолей Гейдара Алієва - батька азербайджанської незалежності). Вертолітний майданчик під Каневом коштував 87 мільйонів гривень (11 млн. доларів) і за перший рік своєї роботи прийняв лише кілька рейсів. Крім того, у майданчика досі немає всіх необхідних сертифікатів, але її власники сподіваються отримати їх вже цього року, щоб не упустити наступну велику подію: двохсоту річницю з дня народження Шевченка.

Аеропорти: великі і віддалені

Надто оптимістично підійшло українське керівництво і до модернізації аеропортів. Розмір повітряного порту у Львові з подачі міністерства інфраструктури навіть перевершив рекомендації УЄФА. Аеропорт оснащений шістьма телетрапами, але приймає лише кілька літаків на день, в тому числі один з Варшави. Там є невелике кафе, магазин безмитної торгівлі з бідним вибором алкоголю та косметики, а по решті площі величезної, сучасної, зручної і сяючої чистотою будівлі гуляє ехо. Враження підтверджують дані української Рахункової палати: за її оцінками, аеропорт імені Данила Галицького використовує лише вісім відсотків свого потенціалу.

Побудований спеціально до чемпіонату новий термінал київського аеропорту Бориспіль теж виявився занадто великим для нинішнього пасажиропотоку і водночас не був пристосований до прийому великих повітряних суден. Він був зведений занадто далеко від інших будівель порту, що робить його незручним для пересадок. Наприкінці минулого року термінал обслуговував лише десять літаків на добу, зараз їх стало більше, оскільки керівництво аеропорту просто змусило перевізників перенести туди свої рейси. Однак недавнє банкрутство української авіакомпанії Аеросвіт, що мала глобальні амбіції, не обіцяє аеропорту нічого хорошого.

Розмір аеропорту у Львові з подачі міністерства інфраструктури навіть перевершив рекомендації УЄФА. Аеропорт оснащений шістьма телетрапами, але приймає лише кілька літаків на день

У сяючому новизною повітряному порту Донецька теж спокійно, хоча передбачалося, що тут будуть пересідати пасажири, які летять із Західної Європи в Азію. Аеропорт може приймати 3 тис 100 пасажирів за годину, проте стільки народу проходить зараз через порт за півтора дня.

Багато клопоту доставляє й інший яскравий символ модернізації, проведеної до ЧЄ-2012, - швидкісні потяги, які українці називають "Хюндай" (від назви фірми-виробника). Вони дійсно швидко їздять, долаючи відстань між Києвом і Львовом (572 км) за п'ять годин, а між Києвом і Донецьком (744 км) за сім, але через те що квитки українцям не по кишені, в будні дні ходять напівпорожніми і приносять лише збитки. Заодно нові потяги не витримують морозів. Довга зима цього року також погано відбилася на покритті зведених і відремонтваних до чемпіонату доріг, проте (як і в Польщі) в Україні відбулася часткова дорожня революція. Під'їзні дороги до Києва чи Донецька, а також до їхніх аеропортів, стали тепер широкими, ідеально рівними магістралями. Це, втім, не змінило середньостатистичних українських шосе - навіть важливі артерії на багатому сході країни із вибоїнами. У поєднанні з нестримним темпераментом місцевих водіїв та технічним станом їхніх машин подорож по таких дорогах може виявитися досить небезпечною.

Підвели вболівальники

Будівництво "білих слонів", як англійці називають дорогі, великі і безглузді інвестиції, не применшує того факту, що завдяки чемпіонату Україна отримала позитивну рекламу (незважаючи на те, що на імідж країни кидали тінь політичні питання і заклики до бойкоту чемпіонату через справу Тимошенко). "Турнір деякою мірою повернув нас до світу, ми стали трохи більше європейцями. Але не варто перебільшувати і забувати, що ЧЄ - це лише спортивний захід", - зазначає Юрій Якименко. Українці, як і поляки, сподівалися, що вболівальники стануть приїжджати до них у майбутньому, а заодно розкажуть про свої позитивні враження рідним і знайомим. Проблема в тому, що вболівальники підвели: незатребувані квитки повертала, наприклад, англійська федерація, і навіть на фінальному матчі залишалися порожні місця. Спогади так само швидко випаровуються: зараз студенти і школярі з промислових міст сходу країни, Луганська чи Сєвєродонецька, насилу можуть пригадати, в яких точках Польщі проходили матчі (найбільші проблеми виникають у них з далеким Вроцлавом). Опитування, проведені серед німецьких уболівальників, показали, що близько 70% не планували повертатися до України. Поки зростання туристичного інтересу відчув лише Львів, який ще не відкрили для себе туристи із заходу і в тому числі з Польщі.

Поки зростання туристичного інтересу відчув лише Львів, який ще не відкрили для себе туристи із заходу і в тому числі з Польщі

На головній вулиці Києва, як і рік тому, стоїть наметовий табір прихильників Юлії Тимошенко, яка сидить у в'язниці. У містах-організаторах чемпіонату все ще висять привітальні плакати, але керівництво країни вже думає про нові масштабні заходи, які могли б додати України блиску. На наступний день після фіналу Євробачення в Мальме, де в організаторів виникли серйозні технічні проблеми, українці почали згадувати, що 10 років тому в Києві конкурс пройшов зразково. Футбольний чемпіонат зі спортивної точки зору теж був цілком вдалим, тому влада вирішила продовжувати в тому ж дусі. У 2015 році Україна буде приймати у себе чемпіонат Європи з баскетболу (Львів вже будує спортивний зал на вісім тисяч глядачів, а Київ реконструює свій Палац спорту), заодно країна включилася в боротьбу за проведення командного чемпіонату Європи з легкої атлетики 2017 року та зимової Олімпіади 2022 року - теж у Львові та околицях.

Переклад: ИноСМИ