Їжа з національним характером. Автентичні страви країн світу, які слід скуштувати

У багатьох країнах є страви, які вважаються символом національної кухні, повністю описують гастрономічні пристрасті народу. Кореспондент РБК-Стиль пропонує огляд автентичних страв, які варто скуштувати, аби дізнатися гастрономічну культуру країн, де їх готують.

Фейжоада, Бразилія

За деякими даними, ця страва з’явилася внаслідок того, що плантатори у Бразилії років 300 тому годували рабів (як і домашню худобу) чорними бобами. А раби, аби хоч якось урізноманітнити убогий раціон, додавали у бобове вариво недоїдки з господарського столу - переважно залишки свинячих відбивних. Так і вийшла фейжоада. З часом індіанці перейняли у чорношкірих невільників звичку змішувати м’ясо з бобами, тільки додавали при цьому фафору - суміш масла і борошна маніоки. У такому вигляді фейжоада і дійшла до наших днів, ставши традиційною бразильською стравою. У минулому проста страва тепер стала національними ласощами, які подаються у глиняному горщику і містять кілька видів м’яса, а також велику кількість спецій. У деяких регіонах фейжоаду готують навіть з креветками.

Суп фо, В’єтнам

У 1920-х роках у Ханої відкрився перший ресторан, де головною стравою був суп фо і всілякі варіації на його тему. Існує кілька версій походження фо. На виникнення цієї страви вплинули чи то французи (обсмажена цибуля у в’єтнамській гастрономії ніде більше не зустрічається), чи то китайці (приправи, які використовуються у фо (кориця і бадьян), споконвіку є атрибутами  китайської кухні). Рецепт, як і у більшості традиційних народних страв, досить нехитрий. У яловичий (на півдні країни - курячий) бульйон кладуть рисову локшину і вже після приготування додають скибочки яловичини, а також іноді тельбухи та інші субпродукти.

Для приготування бульйону використовуються яловичі кістки. У процесі варіння в нього додають обсмажену цибулю, корицю, бадьян, кардамон і імбир. При сервіруванні на поверхню супу фо викладаються шматочки лайму і свіжий стручковий перець. В якості приправи може служити соус чилі.

Паелья з креветками, Іспанія

Незважаючи на те що батьківщина паельї - Валенсія, найбільшу різноманітність видів цієї страви найпростіше знайти у Барселоні. Але тут варто особливо уважно підходити до вибору ресторану. Багато закладів середньої руки орієнтовані саме на невибагливих туристів і подають паелью «з холодильника» - такими замороженими напівфабрикатами завалені усі супермаркети Барси. Існує три основних різновиди паельї - валенсійська (з м’ясом, равликами і зеленими овочами), з морепродуктами та змішана. Вибір редакції - паелья з креветками. Білий круглозернистий рис, риба, креветки і шафран - ось усе, що потрібно для приготування паельї. І спеціальна пательня, звичайно. Традиція готувати рис разом з овочами і м’ясом прийшла до Іспанії разом з маврами. Але, незважаючи на явно арабське коріння, у іспанців ця страва суттєво видозмінилася. Вірніше - технологія її приготування. Головна відмінність від плову полягає у тому, що м’ясо (у нашому випадку - креветки) обсмажують окремо, потім кладуть часник, помідори, шафран і розмарин і тушкують усе це на повільному вогні. І лише потім додають рис.

Піта з фалафелем, Ізраїль

Незважаючи на те, що батьківщина цієї страви - Єгипет, в Ізраїлі фалафель вважається мало не національним надбанням. У Тель-Авіві його подають скрізь - і в дорогих ресторанах і у фастфудах. Що дивно, у фастфуді смачніше і автентичніше. Можливо, тому що традиційно на вулицях фалафель загортають у піту - на кшталт кесадільї або шаурми. При цьому фалафель - це не м’ясо, а смажені у фритюрниці кульки з нуту чи бобів. Іноді у фалафель додають і квасолю. З подрібнених варених бобів нуту готується пюре, яке заправляють петрушкою, часником, цибулею, чорним перцем і кмином. З такого пюре ліплять кульки, які підсмажують в олії до золотистої скоринки. У піті фалафель загорнутий разом з дрібно нарізаними свіжими овочами.

Рибні такос, Мексика

Максимально автентичну страву: тортильї з м’ясом у Мексиці їли ще індіанці задовго до появи європейців. Як і будь-які інші давні страви традиційної кухні, рецепт такос невибагливий до інгредієнтів. Єдиний обов’язковий елемент - тортилья. А на ній може бути і яловичина, і свинина, і куряче м’ясо, і квасоля, і морепродукти. Мексиканці їдять такос навіть з кактусом. М’ясо або риба дрібно шаткується і обсмажується, приправляється сиром, сальсою, пюре з авокадо з помідорами і гострими соусами. Усе це викладають на тортилью.

Тако недарма у перекладі означає «корок», хоча на тарілці нічим його не нагадує. Справа у тому, що такос їдять руками, складаючи тортилью навпіл. Так і виходить, що начинка утворює корок.