Учасники проекту Повернення в Афганістан потрапили під газову атаку в Стамбулі
Учасники проекту Повернення в Афганістан потрапили в епіцентр зіткнень поліції та протестувальників на проспекті Істікляль і вулицях району Бійоглу. Їхній репортаж зі стамбульських вулиць - у спеціальному матеріалі для Korrespondent.net.
Протести і маніфестації в Стамбулі тривають незважаючи на те, що світові ЗМІ втратили до них інтерес, а суспільство в самій Туреччині вважає ці акції приреченими, розповідають учасники проекту.
Відповідно до думки людей з якими вдалося поговорити в Стамбулі, зараз тліє вся Туреччина ...
До головної "тусовочного" артерії Стамбула - пішохідного проспекту Істікляль заблоковані всі під'їзди громадським транспортом, не працюють фунікулери з Кара-Кея та зі станції Кабаташ на площу Таксим. Сама площа знаходиться в постійному оточенні поліцією.
6 липня вдень за допомогою водометів і сльозогінного газу тут була розігнана демонстрація, ініційована громадським рухом Солідарність Таксимо. Акція мала відбутися перед офіційним відкриттям парку Гезі, чим влада збиралася продемонструвати закінчення заворушень у Стамбулі та свій контроль над районом.
Протестувальники, які втекли з площі, збиралися в провулках вздовж проспекту Істікляль, виконували пісні та кричали в бік поліцейських гасла. Вулицею Істікляль туди-назад рухалися машини з водометами і загони поліції, в провулки поліцейські не заглиблювалися: на прямі зіткнення ні та ні інша сторона не йде. Влада обмежувалися лише тим, що кидала в сторони, звідки доносяться гасла, пару-трійку газових шашок.
Респіратор або протигаз зараз необхідний аксесуар для прогулянки по Бійоглу. Журналісти, поліцейські, протестуючі, продавці шаурми та кукурудзи обов'язково носять із собою респіратор або протигаз. Поліцейські забороняють себе фотографувати, але якщо наполягати - охоче позують, протестувальники ж навпаки просять фотографії не використовувати у ЗМІ, так як поліція може вирахувати їх по обличчях і заарештувати.
Під газову атаку учасники проекту Повернення в Афганістан "потрапили в провулках Бійоглу. Десь 30 хлопців із очами повними сліз від газу затягнули пісню і несміливо почали рухатися у бік проспекту Істікляль та українські хлопці разом з ними. Певних лідерів серед них помітно не було.
З боку оточення було чути пару хлопків, після чого передні ряди розвернулися і побігли назустріч. У роті стає гірко-кисло, очі ріже. Незрозуміло куди йти, бігти, що взагалі робити, орієнтуєшся тільки за відчуттями - рвешся туди, де хоч трохи легше дихати і трохи менше щипає очі ... З сусіднього провулка назустріч біжить ще група протестувальників, які там потрапили під ще одну газову атаку. Кілька секунд паніки і подібних відчуттів українцям вистачило, щоб кинути протестувальників і вибратися на більш спокійні вулиці. А в лабіринтах Бійоглу хлопці знову збиралися, щоб іти з піснями і гаслами проти газових шашок ... Знову й знову.
Вся Україна тиждень стежить за подіями у Врадіївці, ми чи не вперше бачимо наших людей, яким не наплювати на себе, готових боротися за свої права без будь-яких політичних гасел ... Ми дивуємося і захоплюємося цими людьми. Півтора місяці проти знахабнілого керівництва країни, почавши боротьбу за набагато менш моторошного приводу протестує Стамбул. Стамбул швидше за все програє, але кожна людина в ньому впевнена, що боротися за свої права варто, навіть, якщо цю боротьбу символізуватимуть кілька дерев, спиляних в інтересах керівництва. Права людини - необхідна і достатня причина для боротьби. А привід, подібний до Врадіївського в Україні може знайтися де завгодно і в будь-який день ...
Дводенне очікування літака в Стабмулі перетворило початок проекту "Повернення в Афганістан" на досить надихаючий. Чомусь звідси ясніше видно, що за свої права треба боротися де б і як вони не притискались ... Зараз ми в Киргизії, в якій за останні 10 років відбулися дві революції ... Звідси Україна виглядає ще цікавіше ...
Про це далі у проекті "Повернення в Афганістан" ...
Нагадаємо, журналіст Володимир Червоноголовий і мандрівник Олександр Лушин вирушили до Афганістану, щоб зрозуміти, як зараз там живуть люди, і що вони пам'ятають про війну за участю СРСР. Також автори проекту Повернення в Афганістан відвідають Киргизію, Узбекистан, Таджикистан.