Лії Ахеджаковій виповнюється 75 років

Сьогодні актрисі Лії Ахеджаковій виповнюється 75 років.

Народна артистка Росії Лія Меджидівна Ахеджакова народилася 9 липня 1938 в Дніпропетровську у театральній родині.

Її мати, Юлія Олександрівна, була провідною актрисою, а батько, Меджід Салехович, - головним режисером Російського державного драматичного театру імені О.С. Пушкіна Республіки Адигея у Майкопі.

У 1956 році після закінчення школи Ахеджакова приїхала до Москви, пробувала вступати до театральних вишів, проте в результаті подала документи до Московського інституту кольорових металів і золота, де провчилася півтора року.

У 1961 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А.В. Луначарського.

З 1960 року була прийнята в трупу Московського театру юного глядача  в амплуа травесті. Одну з найкращих ролей цього періоду вона зіграла у виставі Мій брат грає на кларнеті.

Також образами, які запам’яталися, були Тараски Бобунова (Будьте готові, Ваша високосте!), Ослика Іа-Іа (Вінні-Пух та його друзі), Бабусі (Я, бабуся, Іліко та Іларіон), Дениски Корабльова (Пожежа в пампасах, або Подвиг у льодах), Пеппі (Пеппі Довга панчоха).

Одну з перших серйозних ролей на театральній сцені Ахеджакова зіграла в постановці Романа Віктюка Квартира Коломбіни, в якій виконала відразу чотири головні ролі.

У 1977 році актриса перейшла в трупу театру Современник, де працює донині.

На сцені Лія Ахеджакова з успіхом зіграла багато різнопланових ролей: Маргариту Мостову у Стіні, Рахель Голд у Важких людях, Челеста у пекельному саду, Варвару в Дрібному бісі. У репертуарі Лії Ахеджакової були ролі у виставах Віндзорські насмішниці (місіс Форд), Попередження малим кораблям (Леона Доусон), Ми їдемо, їдемо, їдемо ... (Зіна).

Наразі актриса виходить на сцену в драмі за романом Євгенії Гінзбург Крутий маршрут (Зіна Абрамова) і спектаклі за п'єсою Миколи Коляди Селестина.

Справжній успіх чекав Ахеджакову в антрепризі. У 1997 році вона блискуче зіграла у виставі Персидський бузок у постановці Бориса Мільграма. Співпрацювала з продюсерською компанією Анатолія Воропаєва - у 2000 році дебютувала в ролі Пульхерії Іванівни у проекті Старосвітське кохання, у 2002 році створила образ Клер у Соняшниках за Теннессі Вільямсом.

У 2006 році зіграла Марселіну у виставі Одруження Фігаро, яку у рамках проекту TERRITORIЯ поставив режисер Кирило Серебренніков. У дуеті з Геннадієм Хазановим грала у телеспектаклі за п'єсою Ежена Йонеско Марення удвох.

У 2012 році актори Лія Ахеджакова разом з актором Альбертом Філозовим дебютувала в головній ролі у виставі петербурзького режисера-експериментатора Андрія Могучого Circo Ambulante в Театрі Націй.

Влітку 2012 року взяла участь у проекті режисера Дмитра Кримова - виставі Сон в літню ніч (Як вам це сподобається), створеному як програмна робота для Міжнародного театрального фестивалю в Единбурзі.

У кіно актриса дебютувала 1973 році, вже перша її роль Аллочки у фільмі Михайла Богина Шукаю людину була відзначена призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.

Ахеджакова знялася в 99 картинах, співпрацювала з багатьма видатними режисерами: Інною Туманян (Коли я стану велетнем), Олексієм Германом (Двадцять днів без війни), Володимиром Меньшовим (Москва сльозам не вірить), Аллою Суриковою (Московські канікули), однак найбільш яскраво її талант проявився в комедіях Ельдара Рязанова Іронія долі, або З легкою парою (1975), Службовий роман (1977), Гараж (1979), Про бідного гусара замовте слово (1980), Небеса обітовані (1991), Старі шкапи (2000), Андерсен. Життя без кохання (2006).

Серед пізніх кіноробіт акторки - роль офіціантки у трагікомедії Кирила Серебренникова Зображуючи жертву (2006), образ Анни Сергіївни в біографічній драмі Павла Лунгіна Гілка бузку (Lilacs) (2007), героїня кіноновели Зима Вікторія Павлівна в альманасі Чотири віки кохання (2008), Баба- Яга в казці Книга майстрів (2009), Світлана Семенівна у кінопроекті Мами (2012).

Ахеджакова неодноразово озвучувала анімаційні стрічки. Її голосом говорять герої мультфільмів Синій птах, Незнайко в Сонячному місті, Аліса в Задзеркаллі, Два клени, Іван Царевич і Сірий Вовк.

У 1970 році актрисі було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР, в 1994 році - народної артистки Росії.

Ахеджакова - лауреат Державної премії СРСР (1973), Державної премії РРФСР (1979).

Двічі отримувала приз Національної кінематографічної премії Ніка за найкращі жіночі ролі другого плану у фільмах Небеса обітовані і Зображуючи жертву (1991, 2007).

За роль Фіми у трагікомедії Рязанова Небеса обітовані за результатами опитування журналу Радянський екран була названа найкращою актрисою 1991 року.

Нагороджена орденом За заслуги перед Вітчизною IV ступеня (2006).

У 2008 році стала лауреатом премії журналу Театрал у номінації За громадянську мужність.

Лія Ахеджакова була одружена тричі. Першим її чоловіком був актор Валерій Носік (1940-1995), другий - художник Борис Кочашвілі.