Корреспондент: Без комплексів. Лист з Індії

В Індію треба їхати хоча б для того, щоб оцінити повною мірою блага цивілізації і переваги життя у своїй країні. А заразом долучитися до місцевої істині – завтра обов'язково буде краще, ніж сьогодні, пише експерт-політолог Катерина Алексєєва у №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року.

Слова Махатми Ганді Keep walking зустрічають вас в Індії на кожній футболці в будь-якому туристичному кіоску. І справа тут навіть не в тому, з якою повагою місцеві жителі ставляться до лідера національно-визвольного руху своєї країни, а, швидше за все, в сакральному сенсі вислову, який ми трактуємо, як "дорогу здолає той, хто йде". Саме з таким настроєм слід вирушати в подорож по Індії, поставивши під сумнів все те, що ви раніше прочитали на форумах або туристичних сайтах. Це країна не тільки стародавньої культури і цивілізації, але й одна з економік світу, які найбільш швидко зростають, батьківщина найбільшої у світі Конституції, де 21 мові гарантований особливий статус, а 1.652 діалекти широко використовуються нарівні з гінді та англійською.

Сказати, що Індія приголомшує – нічого не сказати. Вона зачаровує, вражає і вабить ранковим серпанком, розповідями Джозефа Редьярда Кіплінга, соусом каррі, численними міськими парками і навіть клаксонами, які гудуть з раннього ранку до пізнього вечора.

Дорожня розмітка в Делі – поняття розмите. Від кількості моторикш, що розсікають автостради, миготить в очах. Місцеві водії не розуміють або не хочуть розуміти, навіщо рівно шикуватися в три смуги, якщо можна й так впевнено пересуватися по місту.

Делі з населенням 16 млн осіб не створює враження мегаполісу. Мабуть, так відбувається тому, що столиця розподілена на "анклави" – місця компактного проживання індійців, які надають місту вигляд шахової дошки

Делі з населенням 16 млн осіб не створює враження мегаполісу. Мабуть, так відбувається тому, що столиця розподілена на "анклави" – місця компактного проживання індійців, які надають місту вигляд шахової дошки. Адже відстань між районами може доходити до 10-12 км. Огорожу такого міні-району охороняють індійці нижчих каст, а за покупками звідси відправляють хлопчика-чоту, який за більш ніж символічну суму буде вашою правою рукою протягом місяця або навіть року. Таке чітке розподілення обов'язків вражає і відразу ж нагадує про колоніальне минуле Індії.

Бідність присутня, але не лякає. Милостиню просять і діти, і дорослі, але прокляття на вашу адресу в разі відмови допомогти не кине ніхто. Індійці знають, що сьогодні може бути погано, але завтра обов'язково буде краще, тим більше, що щира віра в реінкарнацію, або переселення душі, гарантує краще життя в майбутньому. Недарма у фільмах, зроблених в Боллівуді, добро завжди перемагає зло, а ритмічна музика саундтреків до тутешнього кіно – найкращий супровід місцевої дискотеки, де поряд зі світовими хітами діджей обов'язково поставить диски на гінді.

Усмішки і подив під час появи на вулиці білошкірого туриста – звичайна справа, а стати другом місцевої дітвори ви зможете, сфотографувавшись з ними або сказавши, як вас звуть. Магія іноземних імен місцевих жителів заворожує

Усмішки і подив під час появи на вулиці білошкірого туриста – звичайна справа, а стати другом місцевої дітвори ви зможете, сфотографувавшись з ними або сказавши, як вас звуть. Магія іноземних імен місцевих жителів заворожує.

Стереотип про те, що корови гуляють скрізь, – справедливий, але не для Делі, де зосереджені школи, університети, бізнес-центри та посольства. Але варто виїхати за межі столиці, як ви потрапите в полон вуличних торговців дерев'яними виробами, опахалами з пір'я павича, ручних мавпочок і пітонів.

"Не бійтеся, змія не кусається", – так зазивають індійці-змієлови туристів для фото з коброю або іншими плазунами особливо великих розмірів.

Швидкісна дорога Делі – Агра, проїзд по якій є платним, – диво сучасного дорожнього будівництва, що розвінчує міф про країну, що розвивається, з погано регульованою економікою. Хоча замовити таксі для поїздок по Делі буде непросто, зважаючи на їхню малу кількість. А ось проїхатися на ретроавтомобілі під назвою Амбасадор ("посол" по-англійськи) варто з метою залучення в місцевий колорит і культуру пересування.

У місті, а також у туристичних та паломницьких місцях в очах миготить від сарі і найтоншої роботи блуз. Як виявилося, це не багатії, а просто середній клас, адже
представники вищих каст рідко виїжджають далеко від місць свого проживання

У місті, а також у туристичних та паломницьких місцях в очах миготить від сарі і найтоншої роботи блуз. Як виявилося, це не багатії, а просто середній клас, адже представники вищих каст рідко виїжджають далеко від місць свого проживання, щоб не стикатися з бідними і голодними співгромадянами.

Турбота про чистоту у великих містах – нова політика країни, яка намагається прищеплювати поняття про те, що чисто там, де не смітять. Поруч з новими віяннями –турбота про братів менших: бродячих собак в Індії годують рисом зі спеціями, а особливо добродушні громадяни купують їм попонки – щоб чотириногі "брати" випадково не замерзли.

В індійському собачому світі також присутня кастовість. Собак, які проживають на центральних ринках, видає вгодованість і різнобарвність одягів, в той час як інших їхніх побратимів – худоба і готовність їсти що попало.

Дорогу до Індії дійсно здолає той, хто йде. Сюди варто їхати не тільки для того, щоб почати по-справжньому цінувати блага сучасного світу і життя в рідній країні, а й для того, щоб зрозуміти: стереотипам в Індії не місце. Людина з відкритою душею, чистим серцем і здатністю з дитячою безпосередністю радіти всьому, що вона тут побачить, завжди буде бажаним гостем у чудовій Індії.

***

Цей матеріал опубліковано в №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.