За що засудили Навального: деталі справи "Кіровлісу"

Перипетії справи, за якою до п’яти років ув’язнення було засуджено одного з найвідоміших російських опозиціонерів.

Про справу "Кіровлісу", за якою у четвер було засудженого відомого російського блогера та політика Олексія Навального, почали говорити у грудні 2010 року, коли слідчі в Кіровській області розпочали перевірку матеріалів стосовно діяльності опозиціонера.

Протягом наступного року з гаком слідчі двічі відмовляли у порушенні кримінальної справи, однак щоразу вища ланка слідчого комітету скасовувала ці рішення.

Зрештою, 19 березня цього року справа про розкрадання у "Кіровлісі" надійшла до Ленінського районного суду Кірова, а 17 квітня у ній відбулося перше відкрите засідання.

18 липня Олексія Навального засудили до п’яти, а Петра Офіцерова до чотирьох років позбавлення волі.

Версія обвинувачення

Витоки справи "Кіровлісу" сягають 2009 року. Тоді Олексій Навальний був радником губернатора Кіровської області Микити Бєлих.

Згідно з обвинувальним актом, приблизно в січні-лютому 2009 року у Навального "виник умисел на розкрадання майна, яке належало Кіровському обласному державному унітарному підприємству "Кіровліс".

На той момент Навальний вже був знайомий з гендиректором цього підприємства В’ячеславом Опалєвим. За версією слідства, після виникнення у Навального злочинного задуму він розповів Опалєву про свої плани.

У березні 2009 року знайомий Навального, Петро Офіцеров зареєстрував на території Кіровської області товариство з обмеженою відповідальністю "Вятська лісова компанія" (ВЛК).

Невдовзі Опалєв від імені компанії "Кіровліс" підписує з ВЛК, котру йому порекомендував Навальний, договір постачання №1/2009.

Згідно з його нормами "Кіровліс" передавав компанії Офіцерова продукцію лісгоспів, що входили до його складу, за "завідомо заниженою ціною".

Тезу про невигідність угоди між ВЛК та "Кіровлісом" підтверджують чисельні свідки обвинувачення – директори лісгоспів, що входили до "Кіровлісу".

За версією обвинувачення, ВЛК продавала ліс за ринковою ціною. Всього з квітня по вересень 2009 року – а саме протягом цього періоду був чинним договір з "Кіровлісом" – компанія Офіцерова реалізувала понад 10 тисяч кубометрів лісопродукції на понад 16 млн російських рублів (понад 3,8 млн гривень).

Саме ця сума фігурує у справі Навального як загальний обсяг розтрати ним майна, що належало "Кіровлісу".

Обвинувальний висновок у справі Навального багато в чому ґрунтується на показах В’ячеслава Опалєва. У ході слідства у справі "Кіровлісу" він уклав з прокуратурою досудову угоду про співробітництво, справу проти нього було виділено в окреме провадження, і в грудні 2012 року його було засуджено до чотирьох років позбавлення волі умовно.

Адвокат Навального Вадим Кобзєв ще у вересні минулого року, після того, як стало відомо про співпрацю Опалєва з обвинуваченням, в інтерв’ю "Газеті.Ру" заявив, що процес Навального та Офіцерова перетворюється на формальність.

"Їхня вина вважатиметься вже доведеною, і суддя навіть за бажання не зможе винести їм виправдальний вирок, поки не буде скасовано вирок Опалєву. Виправдальний же вирок Опалєву теж практично неможливий: він визнав свою вину", – сказав він.

Версія захисту

Олексій Навальний свою вину у ході процесу не визнав, заявляючи про те, що до діяльності компанії ВЛК не мав жодного стосунку.

"Офіцеров – це просто нещасний підприємець, який має п’ятеро дітей, який приїхав до Кірова, щоб займатися бізнесом, бо туди приїхав новий ліберальний губернатор. Він був знайомий зі мною, питався у мене поради, я йому сказав: "Приїзди сюди і займайся бізнесом!" А зараз його, на жаль, можуть посадити виключно через те, що він знайомий зі мною", – казав Навальний в у квітні цього року.

Поза тим, Навальний та Офіцеров стверджували, що перед їхньої спробою реформувати "Кіровлісу" це підприємство було збитковим і перебувало на грані банкрутства.

Лісгоспи, які входили до його складу, торгували своєю продукцією фактично безконтрольно і за цінами, які нічим не регламентувалися.

Не дивно, що спроба зафіксувати ціни, за якими лісгоспи повинні були відвантажувати продукцію ВЛК, не сподобалася їхнім директорам, які згодом свідчили проти Навального та Офіцерова, казали обвинувачені.

Відсутність у матеріалах справи експертизи цін на ліс у 2009 році дала Навальному та Офіцерову підстави стверджувати, що теза обвинувачення про "занижені ціни", за якими ВЛК купувало продукцію у кіровських лісгоспів, не відповідає дійсності.

"(ВЛК – Ред.) продавала лише 2% продукції "Кіровлісу". І купувала за абсолютно ринковими цінами. Тому твердження, що я на когось чинив тиск, чи що це були невигідні контракти – це абсолютна маячня", – говорив Навальний.

Поза тим, захисники Навального та Офіцерова кажуть, що у справі Навального немає ключової ознаки розкрадання, яке йому інкримінують.

Юристи правозахисної компанії "Агора" стверджують, що у обвинувальному акті не сказано ані слова про особисту вигоду, котру внаслідок діяльності ВЛК мав би отримати опозиціонер.

"Всі документи, які у нас є, показують, що я не отримував і не сподівався отримати жодних прибутків. Для Кремля було важливо порушити проти мене справу само такого штибу, навіть незважаючи на очевидну фабрикацію. Посадити борця з корупцією за участь у політичній маніфестації – це просто додати йому пабліситі. Але якщо на таку людину сказати, що вона сама корупціонер…", – пояснює Олексій Навальний логіку обвинувачення.