Корреспондент: Жінка, яка іде. Інтерв'ю з Ніно Бурджанадзе
Екс-спікер Ніно Бурджанадзе, яка претендує на посаду президента Грузії, в інтерв'ю Олені Трибушній в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року - про плани посадити Михайла Саакашвілі і міфі про переможену корупцію.
27 жовтня в Грузії завершиться ера Михайла Саакашвілі - в країні оберуть нового президента. Серед перших свою кандидатуру на посаду висунула "заклятий друг" чинного глави держави, екс-спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе.
Ця 49-річна жінка вже двічі приміряла на себе абревіатуру в. о. президента. Тепер вона налаштована зайняти президентське крісло надовго, і її перша мета - відправити за ґрати колишнього соратника, Саакашвілі.
Десять років тому плечем до плеча вони очолили революцію троянд і усунули від влади Едуарда Шеварднадзе. Бурджанадзе підтримала обрання Саакашвілі президентом, а сама залишилася спікером.
Тепер вона налаштована зайняти президентське крісло надовго, і її перша мета - відправити за ґрати колишнього соратника, Саакашвілі
Чорна кішка між лідерами революції пробігла навесні 2008-го, коли вони не змогли досягти компромісу при формуванні списку на парламентські вибори. Після "п'ятиденної війни" в Південній Осетії в серпні того ж року, коли від Грузії відкололися Абхазія і Південна Осетія, Бурджанадзе остаточно перейшла в опозицію і створила правоцентристську партію Демократичний рух - єдина Грузія.
Колишні союзники перетворилися на політичних ворогів. Кульмінацією їхнього протистояння стала акція протесту з вимогою відставки Саакашвілі 26 травня 2011 року, яку очолила Бурджанадзе. Мітинг розігнали за допомогою водометів, сльозогінного газу і гумових куль, кілька людей загинули. Чоловіка Бурджанадзе, генерала Бадрі Біцадзе, звинуватили в нападі на поліцейських, і, щоб уникнути в'язниці, він втік за кордон.
Сьогодні Бурджанадзе жадає реваншу. Хоча їй самій не подобається це слово - вона воліє говорити про відновлення справедливості. Зайнявши посаду президента без приставки в. о., вона має намір віддати Саакашвілі справедливому суду, після якого він, на її думку, неминуче сяде.
Перешкодити цьому може тільки її сильний конкурент з передвиборних перегонів - глава міносвіти Грузії Георгій Маргвелашвілі, протеже грузинського прем'єра - мільйонера Бідзіни Іванішвілі, за яким стоять великі гроші і більш висока, ніж у екс-спікера, електоральна підтримка.
- Навіщо вам посада глави держави?
- Справа не в тому, навіщо мені ця посада. Існує людська відповідальність, політична. Моя країна у важкому становищі. Якщо зараз не поставити її в правильну колію, то увійти в смугу, в якій би вона встала на ноги, відродилася, об'єднала території, буде неможливо. Тим більше я бачу кандидатів. Більшість з них непогані люди, але у них немає досвіду управління країною.
- Вам здається, Грузія вже зійшла з цієї колії?
- Давно зійшла. Особливо після серпневих подій 2008 року. Практично всі кроки після були зроблені в неправильному напрямку.
- У вас не занадто висока підтримка в суспільстві. Як ви оцінюєте свої шанси на перемогу?
- Я чітко знаю, що у мене дуже висока підтримка. Просто протягом довгого часу влада настільки боялася мене, що робилося все, щоб дискредитувати. Я не буду говорити зараз про відсотки [підтримки], але як мінімум буде другий тур. І я на всі 100% впевнена, що після другого туру я виграю.
- Ви заявили, що як тільки станете президентом, Саакашвілі сяде у в'язницю. За що?
- Я сказала, що зроблю все, щоб ця злочинна коабітація [мирне співіснування режимів] закінчилася, щоб були проведені об'єктивні розслідування злочинів. Це і тортури, і масові зґвалтування в тюрмах, це і 26 травня, коли була злочинним наказом розгромлена демонстрація, це і серпень 2008 року. Я зроблю все для того, щоб правосуддя дійсно було вільним і справедливим. І, я впевнена, у цьому випадку один з перших, хто сяде у в'язницю, - це Саакашвілі.
Я в жодному разі не допущу, щоб хтось сів або вийшов з в'язниці за моїм особистим розсудом. Але Саакашвілі та його соратники мають відповісти перед законом.
- Ув’язнення чиновників, які відбуваються в Грузії зараз, і ваше бажання посадити Саакашвілі - все це схоже на політичні розправи. Чи не знецінює це грузинську демократію?
- Це не моє бажання. Це бажання народу. Про яку демократію ми говоримо?
Виявлено 12.800 (вдумайтеся: у Грузії населення - всього 3,5 млн) незаконних відео та аудіоматеріалів, які були зроблені попередньою владою, що називає себе маяком демократії. Стежили тотально за людьми. Камери ставили в спальнях, щоб потім це використовувати для шантажу.
І чому не піднімалося питання про політичне переслідування, коли переслідували мене? Коли мене звинувачували в тому, що я відмиваю гроші і отримую їх від Росії і злодіїв у законі? Коли людей з моєї партії посадили за звинуваченням у зберіганні протитанкових ракет? Чому ні Європа, ні Америка, ані багато хто в Україні не запитали про це? Даруйте, але я була лідером революції троянд, двічі в. о. президента і вісім років головою парламенту.
Уся справа в тому, що піар Саакашвілі, на який він витрачає мільйони, працює дуже добре, і перекричати його мені не особливо вдавалося.
- Ініційовані після революції троянд реформи повинні були перетворити Грузію на привабливу для бізнесу економіку. Наскільки країна наблизилася до цієї мети? Які реформи ви вважаєте проривом, які - провалом?
- Наскільки Грузія стала моделлю економічного розвитку - про це говорять цифри департаменту статистики. Дві третини населення живе за межею бідності. Дуже важка ситуація з економікою. Дуже високі цифри безробіття.
Звичайно, Саакашвілі не тільки погане робив, інакше я теж не була б при владі в перші чотири роки після революції. З самого початку були розпочаті дуже важливі реформи. Ми на 30% скоротили чисельність бюрократичного апарату, за цей рахунок підняли зарплати, почали залучати молодь і людей, у яких був новий тип освіти, західний. Були зроблені серйозні кроки і в боротьбі з корупцією.
Але, на жаль, ми викорінили корупцію на низькому і середньому рівні, а елітарна корупція стала процвітати. Сьогодні 90% населення Грузії вам може сказати, що їм не доводилося ні давати хабар, ані отримувати. Це дуже позитивна цифра. Але 10% або 5% населення, політична еліта, загрузла в корупції. Елітарна корупція теж руйнує країну, може, повільніше, ніж масова, але більш ґрунтовно.
- Ви самі за що, окрім Саакашвілі, насамперед візьметеся, ставши президентом?
- Перша вимога народу - це відновлення справедливості. Щоб ніколи більше в Грузії нікому не приходило в голову здійснювати неправомірні вчинки.
Друге - відновлення мостів між грузинами і абхазами, грузинами і осетинами.
І міжнародна політика. Грузія повинна перетворитися з об'єкта міжнародного права в суб'єкт. У цьому плані дуже важливо почати діалог з Росією. І, звичайно, продовжувати тісні контакти із західним світом.
- До питання про Росію. Вас вважають проросійським політиком, і це може зіграти проти вас на виборах. Опитування показують, що 60% грузинського суспільства вважають Росію ворогом, 70% - загрозою. Наскільки ви лояльні до Москви?
- Це теж частина піар-кампанії Саакашвілі. Ми є чітко прогрузинською партією.
Не скажу, що в Грузії є проросійські настрої, але немає антиросійських. Може, люди критично ставляться до тих кроків, які були зроблені російськими політиками, але абсолютна більшість розуміє, що Грузії потрібен президент, який зможе розмовляти не тільки із Заходом, але і врегулювати відносини з Росією. І це нормально. Пропаганда, яку Саакашвілі побудував на антиросійській риториці, нам коштувала 20% території.
- Скоро п'ята річниця військового конфлікту між Грузією і Росією. Кого ви вважаєте його призвідником?
- Щоб остаточно відповісти на це питання, необхідне розслідування. Саакашвілі включив країну у війну, яка, спочатку було зрозуміло, буде програна. І він хотів цю війну. Бо в його хвору голову вкладали думку, що ми можемо виграти за одну ніч, що у Росії іржаві танки. Саакашвілі нічого не зробив, щоб уникнути цієї війни - [навпаки] він дуже охоче робив усе, щоб до цього дійшло.
- Щодо втрачених територій. Ви допускаєте ймовірність того, що доведеться відмовитися від думки повернути їх?
- Не припускаю. Ми ніколи не змиримося з втратою Абхазії і Південної Осетії. Я бачу дві можливості. Це налагодження відносин з абхазами і осетинами. І дуже важливу роль відіграватиме позиція Росії - як мінімум нейтральна, а в кращому випадку позитивна.
- Чи підтримуєте ви стосунки з Володимиром Путіним? Як ставитеся до нього?
- Звичайно, я з ним знайома і неодноразово зустрічалася і після революції троянд, і вже будучи в опозиції. Востаннє, по-моєму, років два тому. Я вважаю, що це людина, з якою можна домовитися.
- Чим окрім політики захоплюється Ніно Бурджанадзе?
- Люблю класичну музику, кататися на лижах, хоча це все рідше і рідше виходить. Але головне моє хобі - читати. Намагаюся, якою б втомленою не була, прочитати хоча б кілька сторінок перед сном.
- Що з недавно прочитаного справило на вас враження?
- Дві книги Салмана Рушді. Одна з них важка, Клоун Шалімар, - про життя людей у конфліктній зоні Кашміру, це нагадало мені ситуацію в Південній Осетії і Абхазії. І слідом я прочитала його Флорентійську чародійку.
Ще - Прощання з ілюзіями Володимира Познера. Це зовсім з іншої опери - про його життя, Америку, Радянський Союз. А після смерті пані [Маргарет] Тетчер мені захотілося знову переглянути її книгу Мистецтво управління державою. Для політиків - досить цікава.
- Чи складно бути жінкою в політиці?
- У політиці складно бути чесним. Бо в тому безчесті, яке навколо панує, складно залишитися правильною людиною. Але думаю, я змогла. Залишитися такою людиною, яку сама поважаю.
***
Цей матеріал опубліковано в №28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.