Сьогодні Стенлі Кубрику виповнилося б 85 років

Сьогодні американському режисерові і продюсерові Стенлі Кубрику виповнилося б 85 років.

Кубрик народився в Нью-Йорку (США), у школі вчився середньо, але із самого дитинства він майже професійно грав у шахи, дуже багато читав.

Попрощавшись із мрією про кар'єру джазового барабанщика, він захопився фотографією (першу фотокамеру фірми Graflex тринадцятирічному Стенлі подарував батько), і до кінця 1940-х став одним з найкращих фотокореспондентів журналу Look.

Відвідував як вільний слухач заняття в Колумбійському університеті, підробляючи на життя грою в шахи на гроші.

У 1950 році Кубрик покинув журнал, щоб здійснити свою давню мрію - спробувати себе в кіно. У 1951 році була закінчена робота над документальною короткометражкою День сутички - про боксера Волтера Картьє, який колись був героєм одного з кубриківських фоторепортажів.

У 1953 році він дебютував із художнім фільмом Страх і бажання. Перші фільми свої фільми Кубрик знімав на власні кошти і приватні пожертвування.

У 1954 році разом з продюсером Джеймсом Харрісом організував власну виробничу кінокомпанію і через рік випустив малобюджетний фільм Поцілунок вбивці, де знову виступив продюсером, сценаристом, оператором і монтажером.

Наступна робота Кубрика - знятий у стилі "нуар" фільм Вбивство (1956) чудово пройшов у прокаті і сподобався критикам. Однак справжньою подією і не тільки у світі кіно стала антивоєнна драма Стежки слави, що вийшла в 1957 році. Через гостроту і сарказм, з якими відтворювався суд над солдатами, звинуваченими у зриві французького наступу в роки Першої світової війни, картина була фактично заборонена у Європі.

Протягом двох років у Кубрика не було роботи, і в 1960 році він був змушений закінчувати розпочатий Ентоні Манном монументальний фільм Спартак за сценарієм Говарда Фаста. Незважаючи на успіх у прокаті, Кубрик в 1961 році переїхав до Великобританії, щоб уникнути конфліктів з голлівудським "істеблішментом" та студійної системою, роздратованими його незалежністю.

У 1962 році Кубрик вирішив екранізувати Лоліту Володимира Набокова, який і став сценаристом фільму. Стрічка спровокувала такий же скандал, як і сама книга, при тому, що режисер не прагнув достовірно відтворити всі сцени роману, намагаючись передати його загальний дух і власну інтерпретацію.

Новий фільм режисера –Доктор Стрейнджлав, або як я перестав боятися і полюбив атомну бомбу, військова сатира з незвичайним акторським складом (Пітер Селлерс, Джордж С.Скотт, Стерлінг Хайден), і не менш незвичайним сценарієм, перемогла відразу в трьох номінаціях на Оскар - найкращий фільм, найкраща режисура, найкращий сценарій.

Однак успіх наступної роботи Кубрика - філософсько-фантастичної притчі 2001 рік: Космічна одіссея - перевершив всі, навіть найсміливіші очікування. В основу сценарію лягло оповідання англійського письменника і вченого Артура Кларка Часовий. Одіссея Кубрика здійснила величезний вплив на розвиток науково-фантастичного жанру в кіно і на поп-культуру в цілому.

У 1969 році фільм був удостоєний премій Оскар за найкращі візуальні ефекти і BAFTA за роботу оператора, художника і найкращий саундтрек.

У 1970-ті роки Кубрик повернувся до роботи над екранізаціями літературних творів. Її підсумком стали фільми Заводний апельсин, Баррі Ліндон і Сяйво. Знятий за романом англійського письменника Ентоні Берджесса Заводний апельсин (1971), присвячений проблемам злочинності та насильства в середовищі молоді, увійшов в історію як один з найкращих фільмів сторіччя. При бюджеті в $2 мільйони загальна сума зборів за 10 років прокату фільму (з 1972 по 1982 рік) склала 40 мільйонів.

Баррі Ліндон (1975) - екранізація роману англійського письменника Вільяма Теккерея, завоювала відразу чотири Оскари, а також дві премії Британської академії BAFTA. Картина тонко передає атмосферу середини ХIХ століття завдяки особливим технічним прийомам і ефектів. Зокрема, під час роботи Стенлі Кубрик разом зі своїм постійним оператором Джоном Елкотт використовували спеціальну оптику, що дозволяє знімати не тільки при природному освітленні, а й при запалених свічках.

Сяйво (1980) - напружений фільм жахів за романом Стівена Кінга. Головну роль у картині зіграв Джек Ніколсон. Картина не отримала кінонагород або позитивних відгуків критиків, зате мала комерційний успіх.

У 1987 році Кубрик вирішив знову присвятити свою творчість військової тематики і створив картину Цільнометалева оболонка - про війну у В'єтнамі, про нелюдську жорстокість і свідоме формування з людей професійних убивць.

Британська кіноакадемія удостоїла фільм номінацій Найкращий звук і Найкращі візуальні ефекти. Також стрічка була номінована на Оскар у категорії Найкращий адаптований сценарій. Крім того, фільм Цільнометалева оболонка був удостоєний національної премії Давид Донателло в Італії як найкращий іноземний фільм, а Стенлі Кубрик був відзначений у Японії премією Кінема дзюнпо як найкращий іноземний режисер за підсумками 1988 року.

Із широко заплющеними очима (1999) - останній і епатажний фільм Кубрика. Картина знімалася більше року і ще рік перебувала у підготовці після зйомок. Головні ролі зіграли актори Том Круз і Ніколь Кідман, які на той момент були одружені. Це найкрасивіший і найдорожчий за вартістю фільм Кубрика: бюджет картини склав $65 мільйонів, а світові касові збори - майже 163 мільйони. Картина отримала спеціальну нагороду Приз критиків на Венеціанському кінофестивалі в 1999 році, премію Сезар (національна кінонагорода Франції) в 2000 році.

Саундтрек до картини отримав нагороду Золотий глобус як найкраща оригінальна музика (2000).

7 березня 1999 року, через чотири дні після закінчення роботи над монтажем Широко заплющених очей, Стенлі Кубрик помер від серцевого нападу уві сні.

Його поховали за його улюбленим деревом у Чілдвікбаріємському маєтку (Хартфордшир, Великобританія).

Режисер залишив після себе кілька нереалізованих проектів. Більше тридцяти років він збирав матеріал для фільму про Наполеона Бонапарта, збираючись зняти грандіозну епопею про його життя і смерть, проте не зміг знайти грошей на свій проект. Після смерті режисера залишилася бібліотека у 18 тисяч томів, присвячених Наполеону.

У 2000 році Британська кіноакадемія удостоїла Стенлі Кубрика премії Приз Британської Академії людині року (премія BAFTA за великий внесок у режисерську співдружність).

У 2001 році Стівен Спілберг випустив фільм Штучний інтелект, втіливши в життя давню мрію Кубрика (перші кадри картини - морські хвилі, що розбиваються об берег - були зняті самим Кубриком).

Стенлі Кубрик був тричі одружений. Зі своєю першою дружиною Тобою Еттою Метц він познайомився під час роботи в журналі Look і в 1948 році вони одружилися. Друга дружина режисера - Рут Соботка, зіграла епізодичну роль танцівниці у Поцілунку вбивці. На зйомках фільму Стежки слави Кубрик зустрів свою третю дружину - німецьку співачку Крістіну Харлан, яка співала в одній зі сцен фільму. У 1958 році вони одружилися. У Харлан була маленька донька Катерина, згодом у них народилися ще дві доньки: Анна і Вівіан. Свою доньку Вівіан Кубрик знімав в епізодичних ролях у фільмах Одіссеї, Баррі Ліндоні, Сяянні, Суцільнометалевій оболонці. Падчерка Стенлі Кубрика - Катерина зіграла в епізодах стрічок Заводний апельсин і З широко заплющеними очима.