Сьогодні - 120 років з дня народження "королеви екрану" Віри Холодної

Сьогодні виповнюється 120 років з дня народження зірки німого кіно Віри Холодної.

Віра Василівна Холодна (у дівоцтві Левченко) народилася 5 серпня (за іншими джерелами - 9 серпня) 1893 року в Полтаві у сім'ї вчителя-словесника.

У 1895 році родина майбутньої актриси переїхала до Москви. У 1903 році Віра вступила до приватної гімназії Зінаїди Перепьолкіної, а незабаром витримала конкурс до балетного училища при Большому театрі, де провчилася рік, після чого за наполяганням рідних повернулася до гімназії. Брала участь у гімназійних театральних постановках.

У 1910 році Віра Левченко вийшла заміж за юриста Володимира Холодного.

Вона любила театр, часто бувала на творчих вечорах в артистичному клубі Алатр. У цей же період захопилася кінематографом.

Однак в кіно її привела зовсім не давня любов до мистецтва, а швидше пошук засобів до існування. Родина хоча й була "з благородних", але не багатою, і коли Володимир Холодний у 1914-му пішов на фронт, Віра вирішила шукати роботу, щоб підтримати сім'ю. Її першою роллю в кіно стала нянька-італійка в екранізації Анни Кареніної.

У 1915 році знялася у Євгена Бауера - режисера кінофабрики Олександра Ханжонкова - у картині Пісня кохання, яке тріумфує за твором Івана Тургенєва, де зіграла Олену. Ця роль принесла актрисі широку популярність. Після цього Холодна стала активно зніматися. Новий фільм з її участю виходив приблизно кожні три тижні.

За рік вона знялася на студії Ханжонкова в 13 фільмах. Серед них - Полум'я неба (1915), Життя за життя (1916), Місячна красуня (1916), Столична отрута (1917), Тортури мовчання (1917), Кіра Зубова (1917) та ін.

Серед робіт Холодної того часу були ролі і в історичних постановках, в екранізаціях класики, але славу актрисі принесли її ролі у мелодрамах.

У 1910-х у Віри Холодної дійсно була неймовірна кількість шанувальників, її часто впізнавали на вулиці, а в Одесі взагалі не давали пройти. Листівки з її портретами - єдині документальні свідчення, що збереглися у великих кількостях, - виходили великими  тиражами. Дами старанно копіювали її стиль і капелюшки, які вона, до речі, робила сама.

Пропрацювавши рік у Ханжонкова, Віра Холодна перейшла на кінофабрику Дмитра Харитонова, де знімалася у режисера Петра Чардиніна. Також працювала з режисерами В'ячеславом Вісковський і Чеславом Сабінським.

У 1917 році на екран вийшов один з найкращих її фільмів - Біля каміна, за мотивами популярного романсу.

За чотири роки Віра Холодна знялася в кількох десятках (за різними даними від 40 до 80) фільмів, збереглися тільки п'ять з них. Її називали "королевою екрану", визнали законодавицею мод. Вона стала не просто популярною актрисою, а справжнім явищем в російському кіно. У 1918 році Харитонов зняв фільм про саму Віру Холодну під назвою Тернистої слави шлях.

Фільми за участю Віри Холодної також були популярні в Європі, Америці, Туреччині та Японії. Її запрошували зніматися в Голлівуд і Берлін, але вона відмовлялася, бо не хотіла їхати з Росії, і продовжувала зніматися на кінофабриці Харитонова.

Наприкінці літа 1918 року актриса приїхала до Одеси на дозйомки фільму Княжна Тараканова. 8 лютого 1919 року Віра захворіла на "іспанку" - особливу форму грипу, яка ускладнилася запаленням легенів. Вона прохворіла дев'ять днів. Померла 16 лютого 1919 року у віці 26 років. Відспівування проходило у Спасо-Преображенському кафедральному соборі при великому скупченні народу. Була похована в Одесі на Першому християнському кладовищі, якого нині вже немає - в 1931 році на його на місці був розбитий парк.

Володимир Холодний пережив дружину тільки на два місяці - помер від тифу. У них залишилися дві доньки - Євгенія (1912 року народження) і прийомна донька Нонна.