Сьогодні відзначають роковини аварії на АПЧ Курськ. Хроніка загибелі

У 1992 році на Північному машинобудівному підприємстві в місті Сєверодвінську був закладений атомний підводний човен К-141 проекту Антей. Головними конструкторами були Павло Петрович Пустинцев та Ігор Леонідович Баранов. 6 квітня 1993 року човну було присвоєно назву Курськ - на честь перемоги на Курській дузі. У травні 1994 року підводний човен Курськ був спущений на воду, а 30 грудня того ж року прийнятий в експлуатацію.

1 березня 1995 року АПЧ Курськ був зарахований до списків Північного флоту і увійшов до складу 7-ї дивізії 1-ї флотилії АПЛ (місце базування: Велика Лопатка.

З 1995 по 2000 рік АПЧ Курськ перебував у складі Північного флоту Росії.

12 серпня 2000 року під час навчань у Баренцовому морі АПЧ Курськ (командир човна - капітан 1-го рангу Геннадій Лячин), який перебував у полігоні бойової підготовки Північного флоту з метою виконання навчальної торпедної стрільби по загону бойових кораблів у встановлений час не вийшов на зв'язок. О 23:44 в районі, де перебував АПЧ, був зафіксований вибух.

13 серпня на пошуки атомного підводного крейсера вирушила група кораблів на чолі з командувачем Північним флотом адміралом В'ячеславом Поповим. О 4:51 АПЧ був виявлений на ґрунті на глибині 108 метрів. О 07:15 міністр оборони Ігор Сергєєв доповів про все президенту Росії Володимиру Путіну.

14 серпня об 11:00 командування російського флоту зробило першу публічну заяву про те, що підводний човен Курськ ліг на дно. У заяві ВМФ йшлося, що з підводним човном підтримується радіозв'язок. Пізніше представники флоту заявили, що зв'язок з підводним човном здійснюється тільки через перестукування, що небезпеки для життя екіпажу немає, що через рятувальний апарат Дзвін здійснюється подача палива, кисню і продув систем АПЧ. При огляді човна зі спущених апаратів з'ясувалося, що АПЧ ліг на дно моря під кутом близько 40 градусів і у нього розбита носова частина, виведена з ладу спливаюча рятувальна камера. Головком ВМФ адмірал Володимир Куроєдов зробив заяву, що надій на порятунок людей мало.

15 серпня Головний штаб ВМФ офіційно повідомив про початок рятувальної операції. Членів екіпажу Курська планувалося евакуювати за допомогою рятувальних снарядів. У районі катастрофи зосередилися судна аварійно-рятувальної служби Північного флоту. У район лиха прибули підводний човен, атомний крейсер Петро Великий і ще близько 20 кораблів і рятувальних суден. Однак шторм не дозволив рятувальникам почати роботу. Представники міністерства оборони Росії в Брюсселі в цей час вели переговори з НАТО про можливість надання допомоги Росії.

У той же день представник штабу Північного флоту повідомив журналістам, що в результаті перестукування встановлено, що члени екіпажу підводного човна Курськ живі, але невідомо, чи є серед них поранені. Він же заявив, що на борту човна перебувають 103 людей. Пізніше з'ясувалося, що там було 118 осіб.

16 серпня при хвилюванні моря близько 2 балів з рятувального судна Рудницький спущений глибоководний рятувальний апарат Виграш. Загалом за ніч було зроблено кілька марних спроб проникнути до човна.

17 серпня до місця трагедії попрямувало норвезьке судно Seaway Eagle з глибоководними водолазами на борту і транспортне судно Normand Pioneer з британськими фахівцями та устаткуванням (вийшло з норвезького порту Тронхейм).

19 серпня у другій половині дня до місця аварії російського підводного човна Курськ прибуло норвезьке судно Normand Pioneer з британським рятувальним міні-човном LR5. Почалася нова, міжнародна фаза операції з порятунку екіпажу субмарини.

20 серпня норвезькі водолази обстежили підводний човен щодо пошкоджень та наявності повітряних подушок у кормових відсіках. Норвежцям вдалося розблокувати вентиль аварійно-рятувального люка, однак проникнути на човен не вдалося. Вони терміново виготовили спеціальний інструмент для відкриття люка.

21 серпня вранці норвезьким водолазам вдалося розкрити верхній рятувальний люк 9-го відсіку, шлюзова камера виявилася порожньою. Близько 13.00 водолази розкрили внутрішній люк у 9-й відсік АПЧ, всередині якого виявилася вода. О 15.27 всередину корпусу підводного човна введена відеокамера, за допомогою якої фахівці спробували визначити стан 7-го і 8-го відсіків АПЧ. У 9-му відсіку АПЧ було виявлено тіло моряка.

У той же день о 17 годині начальник штабу Північного флоту віце-адмірал Михайло Моцак офіційно підтвердив факт загибелі екіпажу АПЧ К-141 Курськ.

22 серпня президент Росії своїм указом оголосив 23 серпня днем ​​жалоби.

Операція з підйому тіл загиблих моряків-підводників почалася 25 жовтня 2000 року і була завершена 7 листопада 2000 року. Операція з підйому самого підводного човна з дна Баренцевого моря була розпочата 7 жовтня 2001 року, 10 жовтня завершено його буксирування в Росляковський судноремонтний завод ВМФ.

З відсіків АПЧ за період осені 2000 року і осені-зими 2001 були витягнуті та упізнані 115 зі 118 загиблих підводників.

Для роботи на АПЧ Курськ були сформовані вісім слідчих груп, які приступили до роботи в повному обсязі після повного відкачування води з підводного човна. До складу груп були включені фахівці Північного флоту, представники Московського та Санкт-Петербурзького військових округів. Члени слідчих груп проходили спеціальний психологічний відбір, а також протягом року вивчали будову АПЧ для того, щоб знати, де і які параметри знімати для проведення необхідних експертиз.

27 жовтня 2001 року Генеральний прокурор РФ Володимир Устинов заявив, що візуальний огляд дозволяє зазначити, що пожежа поширилася по всьому човні. В епіцентрі температура досягала 8 тисяч градусів за Цельсієм. Повністю водою човен був заповнений "протягом шести-семи, максимум восьми годин". Устинов зазначив, що підводний човен Курськ дуже постраждав, міцний корпус "зрізаний як ножем". Однак перепона, що відділяла 6-й реакторний відсік, залишилася неушкодженою, завдяки чому реактор не постраждав. Не постраждали і 22 крилаті ракети, що були по бортах підводного човна.

26 липня 2002 року Генеральний прокурор Росії повідомив, що аварія Курська сталася "внаслідок вибуху, центр якого локалізований у місці розташування навчальної торпеди, всередині четвертого торпедного апарату, і подальшого розвитку вибухового процесу в бойових зарядних відділеннях торпед, що були в першому відсіку АПЧ". Устинов також повідомив, що Генпрокуратура закрила кримінальну справу щодо аварії атомохода "Курськ" за відсутністю складу злочину. За його словами, в діях посадових осіб, відповідальних за проведення навчань у Баренцевому морі, виготовлення, експлуатацію та установку торпеди, що стала причиною аварії Курська, немає складу злочину.

За мужність, героїзм і відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку, члени екіпажу атомного підводного крейсера Курськ Указом президента Російської Федерації були нагороджені орденами Мужності (посмертно), а командир корабля капітан 1-го рангу Геннадій Лячин удостоєний звання Героя Російської Федерації (посмертно).