Новая газета: "Маємо, що маємо"

80-річчя першого президента України Леоніда Кравчука широко відсвяткують на державному рівні, - пише Ольга Мусафірова в російській Новой газете.

Ювілей у Леоніда Макаровича - лише у січні наступного року, але кабінет міністрів вже затвердив і опублікував план підготовки до нього.

Серед головних заходів - наукова конференція у Національному університеті імені Шевченка, присвячена інституту президентства в системі органів державної влади України, виставка документів на тему боротьби за незалежність (її влаштують у Національній бібліотеці імені Вернадського) і, звичайно, урочистий вечір в Національному оперному театрі.

Секретар з ідеології, потім другий секретар ЦК компартії України, апаратник і кар'єрист, жорсткий опонент Руху за хід перебудови починає внутрішньо змінюватися

Долю людини, якій волею новітньої історії судилося стати на зламі епох на чолі 50-мільйонної держави в центрі Європи, дійсно є сенс вивчати. Вона, з одного боку, типова для пострадянського простору, з іншого - відображає своєрідні риси української ментальності.

Секретар з ідеології, потім другий секретар ЦК компартії України, апаратник і кар'єрист, жорсткий опонент Руху за хід перебудови починає внутрішньо змінюватися (принаймні так випливає з численних інтерв'ю Кравчука). Дізнається про сталінські репресії, про Голодомор, згадує тепер вже без неприйняття про ОУН-УПА. (Ще через деякий час з'являться газетні публікації: як хлопчиськом він, уродженець Волині, носив потайки в ліс їжу повстанцям, борцям за самостійну Україну.)

До моменту розпаду Союзу Леонід Кравчук, голова Верховної ради УРСР, перетвориться з ідеолога у "головного в діалозі" з усіма політичними силами республіки, від комуністів до націонал-демократів. Скористається шансом, даним Біловезькою пущею, щоб проголосити Акт про державну незалежність України. І заборонить, хоч і на час, діяльність компартії, що підтримала ДКНС, чого комуністи ніколи йому не пробачать.

Уміння "пройти між крапельками дощу", характерне для Кравчука, дозволило йому зберегти належний авторитет і після програшу на виборах у 1994 році Леоніду Кучмі

Президентство Кравчука припало на початок дев'яностих. Час, коли більша частина країни взялася від безробіття та безнадії за "кравчучки" (так охрестили візки на колесах, якими возили товари на базар), а менша пересіла в джипи. "Маємо, що маємо!" - афористичною фразою глави держави пояснювали багато чого з того, що відбувалося в країні. У тому числі і нестримне зростання корупції серед владної еліти. Але вміння "пройти між крапельками дощу", характерне для Кравчука, дозволило йому зберегти належний авторитет і після програшу на виборах у 1994 році Леоніду Кучмі.

З часом Кравчук знову зайняв досить помітне місце в українській політиці, а в ході президентської кампанії 2010 року змусив говорити про себе всю Україну. Ще б пак: за власною ініціативою став довіреною особою Юлії Тимошенко!

Зараз про Тимошенко і її перспективи Леонід Макарович не згадує, оскільки з ентузіазмом керує Конституційною асамблеєю, яка - з благословення президента Віктора Януковича! - готує зміни до Основного закону країни.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.