Євродепутати жорстко розкритикували позицію Москви: Росії потрібно показати червону картку
Депутати Європейського парламенту під час учорашнього засідання жорстко розкритикували позицію Росії щодо України та інших країн Східного партнерства.
"Неприйнятно, коли країни такі, як Росія, використовують ціни на енергетику як інструмент для того, щоб блокувати вільний вибір країни. Ми заохочуємо ці країни зробити останній крок (в напрямку Угод про асоціацію - ІФ)", - заявив представник європейських народників Елмар Брок.
У свою чергу, соціаліст Лібор Ручек, виступаючи від групи соціалістів, заявив, що в Європі подолано мислення, що "коли один отримує щось, другий втрачає".
"Ми не хочемо нової залізної завіси, нового поділу Європи між так званим Заходом і так званим Сходом. Депутат Брок говорив про вибір. Так, це основне правило. Народи України, Молдови , Грузії зробили свій вибір", - заявив він.
Ручек додав, що у Вільнюсі "цей процес має бути завершено, підписавши Угоду з Україною і парафувавши з Грузією і Молдовою". "Нам не потрібні нові холодні війни в Європі", - додав представник фракції соціалістів.
Депутат Крістіна Оюланд від фракції лібералів заявила, що дії Росії "демонструють цілеспрямовані санкції проти українського експорту, заборону на молдавське вино, загрози у сфері безпеки щодо Вірменії".
"Усе це прямі атаки проти суверенітету цих країн, їхнього вільного вибору відносин з партнерами. Я вірю, що Європа повинна реагувати. Солідарність і єднання - ключові слова наших дій у найближчі місяці. Ми повинні стояти разом проти тиску Кремля , проти провокації", - вважає Оюланд.
"Україна особливо чутлива, тому що без України Євразійський Союз буде просто паперовим тигром. Ми повинні розморозити фінансові ресурси і підтримати Україну в цьому історичному виборі", - додала депутат.
Депутат від Ірландії Шон Келлі заявив, що Росії потрібно "показати червону картку". За його словами, це має показати Росії, що потрібно "грати за правилами".
Колишній голова Європарламенту Єжи Бузек вважає, що дії ЄС "повинні бути рішучими", і як аргумент у такій рішучості наводить успіх тих десяти країн, які почали реформи понад 20 років тому, а сьогодні вже є членами ЄС.