Художник, який вразив Лондон і Мехіко, розповів Корреспонденту, навіщо приїхав до Донецька
Художник Рафаель Лозано-Хеммер, що поєднує мистецтво і науку, приїхав у Донецьк. В ексклюзивному інтерв'ю Корреспонденту він розповів про свій арт-проект та еволюцію сучасної творчості.
Лозано-Хеммер не просто один із найбільш іменитих художників, який коли-небудь відвідував Донецьк, - він зірка світового масштабу. Майстер реалізував більше 70 проектів у десятках країн світу і не раз справляв враження на публіку і критиків у ході престижних міжнародних арт-форумів на кшталт Венеціанської бієнале. Його роботи зберігають у своїх колекціях авторитетні музеї, такі як нью-йоркський МоМА і лондонський Tate .
Спеціально до відкриття проекту в донецькому культурно-освітньому центрі Ізоляція, який три роки тому розмістився у стінах заводу з виробництва ізоляційних матеріалів Лозано-Хеммер підготував перформанс. За допомогою медитації він максимально сповільнив свій пульс, а потім, поступово розганяючи його, передавав дані про пришвидшення серцебиття на сенсори датчиків. Спалахи лампочок супроводжувалися потужними ударами з динаміків . Звуки, нашаровуючись, перетворювалися в музику.
Крім того, він привіз Кімнату пульсу: під стелею просторого виставкового приміщення - стрункі ряди лампочок, в кутку ще одна, під'єднана до сенсорів, які зчитують ритми серця відвідувачів. Інформація про пульс різних людей накопичується в пам'яті пристрою, і кожна лампочка на стелі блимає в ритмі серцебиття одного з відвідувачів.
Корреспондент спілкувався із Лозано-Хеммером відразу після відкриття його виставки в Донецьку. При світлі лампочок своєї Кімнати пульсу художник не приховував захоплення від простору, в якому представив роботу, а також натякнув на можливе повернення в Україну з новими проектами на міських площах.
Відповідаючи на запитання, чи змінилося його власне сприйняття роботи за цей час, Лозано-Хеммер заявив: "Проект змінюється в першу чергу архітектурно. Адже реакція глядачів на серця практично однакова - люди відразу розуміють, що відбувається. Мені подобається ця очевидність".
За його словами, змінюється архітектура, адже проект робили в стінах старих фабрик, в музеях, у громадських місцях. "Тому залежно від місця демонстрації я наголошую на різних елементах. Тут, в Донецьку, я трохи зніяковів, коли вперше побачив пісок під ногами. Раніше я хотів, щоб підлога мала здатність віддзеркалювати. Але тепер я в повному захваті. Пісок м'який, теплий, від чого світло стає менш яскравим і більше нагадує світло від свічок" , - додав художник.
Він також пояснив, звідки взялася ідея створити Кімнату пульсу. "Моя дружина чекала на двійнят. Оскільки я "ботан" і схиблений на комп'ютерах, то попросив лікаря [під час УЗД] використовувати дві ультразвукові машини, щоб ми одночасно могли послухати сина і доньку. І ми виявили, що їхнє серцебиття абсолютно різне. Вони відрізнялися один від одного, а складені разом створили музику, складний звук. Це ніби коли слухаєш музику (американського композитора-мінімаліста) Стівена Райха або того ж Філіпа Гласса і виявляєш, що повторювані послідовності музичних відрізків, трохи зрушуючи, утворюють складний візерунок. Тому ми захотіли взяти і перетворити це (звук серцебиття) в щось візуальне, щось для великої аудиторії", - відповів він.
Корреспондент також попросив художника відповісти, що він думає щодо популярного в наші дні взаємопроникнення науки і мистецтва: "Правда в тому, що дві ці сфери дуже відрізняються одна від одної. Але їх об'єднує той факт, що вони експериментальні, вони мають справу з невідомим".
"При цьому суть мистецтва полягає в тому, що воно ускладнює, намагається створити двозначність, тишу, момент замішання. Наприклад, поетичний твір тільки виграє від того, що може бути по-різному прочитано різними людьми. Це те, чого ми вимагаємо, - множинність значень. У науці ж ми хочемо протилежного. У науці ми прагнемо спрощувати, прогнозувати розвиток подій. Ці моменти є ключовими. Водночас методологія у них часто подібна, тому що, врешті-решт, ми шукаємо емпіричних підходів до вивчення теми. Ми запитуємо "а що, якщо?". Що буде, якщо ми перетворимо серцебиття у світло? Те ж саме в науці. Ми висуваємо гіпотезу, а потім намагаємося емпірично знайти відповіді. Тільки от у мистецтві ми, навпаки, шукаємо питання", - продовжив Лозано-Хеммер.
Він також відповів, які тренди у світовому арт-процесі здаються йому найбільш цікавими. "Мені подобається, що мистецтво співучасті, інтерактивне мистецтво і перформанс перетворюються на норму, тобто стають прийнятними з точки зору музеїв. Музеї більше не сховища мертвих речей - вони стають місцями, що дозволяють пережити певний досвід. По-моєму, це найбільш важливе з останніх світових досягнень. Крім того, це легітимізує музеї як культурні інститути. Адже якщо публіка стає їхньою частиною, якщо з'являється відчуття співучасті, люди відгукуються. Вони сприймають це (музеї ) не як щось чуже, а як те, частиною чого вони є" , - зазначив художник.