Цегла із царських казарм і в'язані іграшки. Дача на дніпрових пагорбах

Архітектори Катерина і Валерій Кузнєцови на місці маленької літньої хатки на мальовничих пагорбах річки Сури побудували новий цегляний будинок, який при всій покладеній йому ґрунтовності насправді несерйозний, як і все, що роблять Катерина і Валерій, розповідає Архідея.

Будинок новий, але от цегла стара - з розібраних катерининських казарм. На кожній із цеглинок стоїть клеймо 1880-90-х років від прославлених колись на всю царську Росію катерининських цегляних заводів, і ховати цю красу, вже неабияк потерту часом, звичайно, не стали - неструнка кладка стала самостійним декором як для екстер'єру , так і в інтер'єрі.

Ще одним природним декоративним елементом стали величезні вікна з виходом на дерев'яну терасу (реальне серце будинку) і видом на річку і пагорби, які зсередини сприймаються живою, ошатною та народною картиною. Весь інший декор "танцював" уже від цих двох вихідних.

Простір не захаращували ні зайвими деталями, ні зайвими приміщеннями. Основна тусовочна і вона ж житлова зона - відкрита вітальня в два рівні (будинок стоїть на схилі, тому головний, основний, вхід знаходиться трохи вище, ніж рівень тераси): на верхньому напівповерсі - вхідна група і так звана "лежаночна №1" з найкращим оглядом всього інтер'єру і видом за вікнами, тут же знаходиться ванна кімната; на нижньому - власне вітальня з "лежаночною № 2", каміном та кухнею-їдальнею.

Столярні елементи - двері, кухня, перегородки - все робилося на місці одним майстром, який тут же і різав дошки на нехитрому верстаті. Ручки - з будівельної арматури або знайдені на блошиних ринках.
 

 

Буквально на ходу були придумані світильники - по стелі протягнули проводку зі звичайними лампочками, а щоб світло не сліпило, обернули їх тонкою розділкою (геніальний хід був незабаром оцінений - точно такі ж світильники від decorkuznetsov висять тепер в приватному музеї зброї). В'язані подушки, іграшки та сидушки - теж фірмове, впізнаване, Кузнецовське.
 

У будинку є ще один поверх - мансардний, крихітний закуток, куди ведуть сходи з несподівано білими перилами.

Це улюблене простір Іллюші, сина Кузнєцових. Сюди здорово забиратися і бути для всіх невидимим.

А ось на нижньому рівні сходи є умовною межею для мінімальної приватної зони - території батьківської та дитячої спалень. Тут ті ж прийоми - цегла, фарбована і нефарбована дошка,
смішний і душевний авторський текстиль.


Будинок невеликий, але завжди вміщує будь-яку кількість гостей. Хороший парадокс, який досі дивує господарів.

Текст: Христина Франчук. Фото: Павло Колотенко. Стиліст зйомки: Христина Франчук
Архідея, всі фото - Архідея.

Приєднуйтеся до спільноти Корреспондент Lifestyle&Fashion на Facebook та групи Корреспондент Lifestyle&Fashion вКонтакте