Корреспондент: Російський канцлер. Інтерв’ю з екс-главою німецького уряду Герхардом Шредером

Колишній глава уряду Німеччини Герхард Шредер, а нині – наполегливий лобіст Росії в Європі, в інтерв’ю Інні Прядко та Олександру Голубову розкриває секрети економічного успіху своєї батьківщини і визначає головну зовнішню загрозу – як для Росії, так і для Євросоюзу. Матеріал розміщено у №38 журналу Корреспондент від 27 вересня 2013 року.

За два терміни перебування на чолі німецького уряду Герхард Шредер, який керував країною з 1998 по 2005 рік, прийняв чимало суперечливих й одночасно доленосних рішень. Так, нещодавно нинішній канцлер ФРН, Ангела Меркель, пригадала своєму попереднику, що саме він підтримав включення Греції в єврозону і послабив вимоги податково-бюджетного кодексу ЄС – Пакту стабільності і зростання, – що мало сумні наслідки для всієї євроспільноти.

Крім того, Шредер увійшов в історію як людина, яка вперше з часів Другої світової війни повернула Німеччину на арену міжнародних воєнних конфліктів. У 1999 році Берлін підтримав інтервенцію військ НАТО на Балкани, а у 2001-му німецькі війська приєдналися до американських в ході операції в Афганістані.

Втім, жорстка відмова уряду Шредера від участі в іракській кампанії різко охолодила відносини Німеччини зі США і, навпаки, зблизила Берлін і Москву, які й без того активно співпрацювали в нафтогазовій сфері. Це стало поворотним моментом у житті Шредера. Після відходу з поста екс-канцлер, професійний адвокат, здобув славу як один з найбільш наполегливих лобістів інтересів Росії в Європі й активний захисник російського лідера Володимира Путіна, чим накликав на себе чимало критики у рідній Німеччині та за її межами.

З 2006 року Шредер очолює комітет акціонерів Nord Stream AG, оператора газопроводу Північний потік, прокладеного з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. З Росією його пов'язують і більш тісні узи: Шредер з дружиною виховують двох прийомних дітей з РФ.

Екс-канцлер приїхав в Україну на форум Ялтинська європейська стратегія, щоб обговорити майбутнє Європи. Своїм баченням проблем ЄС, а також ролей Росії та України в пострадянському просторі Шредер поділився і з Корреспондентом, відповівши на запитання видання письмово.

- Євроінтеграційні устремління України здаються невідворотними. Однак питання рівноправних відносин з Росією, як і раніше, залишається невирішеною проблемою, що довела недавня торгова війна. Що, на ваш погляд, стало б у цій ситуації найкращим компромісом для України, яка шукає свій шлях?

- Це суверенне рішення України, і тут не варто щось радити з-за кордону. З європейської точки зору важливі добрі відносини як з Україною, так і з Росією. Що ж до України, зараз йдуть переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС. Для цього Євросоюз висунув вимоги, які українська сторона поки що виконала не до кінця. Україна також є одним з головних адресатів так званої програми Східного партнерства Європейського Союзу. Одночасно у ЄС є договір про стратегічне партнерство з Росією, і з нею також обговорюється можливість підписання нової угоди. Коли існують різні інтереси щодо того, як має розвиватися регіон, визначальним стає вирішення конфліктів за рахунок співпраці, а не за рахунок конфронтації. Тому я б дуже хотів, щоб Брюссель посилав до Москви відповідні сигнали.

- Які зміни в Україні та інших країнах колишнього СРСР, що відбулися за останніх два десятиліття, виправдали очікування країн Заходу? А що б ви назвали найбільш серйозними проблемами, які ще належить вирішити в пострадянському просторі?

- Пострадянський простір досі перебуває в процесі трансформації. Деякі держави просунулися далі, в тому числі і завдяки європейській допомозі, інші все ще повинні відповісти на серйозні виклики. Той факт, що при цьому є проблеми соціального та економічного характеру, не є дивним, адже довгі десятиліття комунізму залишили глибокі сліди. Ми, німці, після возз'єднання Західної і Східної Німеччини отримали непоганий урок. Ми зрозуміли, що це складно, вимагає часу і величезного обсягу інвестицій. Тому я вірю, що ми в Західній Європі повинні виявляти більше розуміння тих викликів, які ставить перед нами процес трансформації у Східній Європі.

- Якою ви бачите роль Росії в пострадянському просторі в найближчі десятиліття? Що зміниться найбільш помітно в порівнянні з поточним розкладом сил?

- Росія певною мірою страждає від того, що вона втратила свій статус наддержави. І, так само як і інші пострадянські держави, вона все ще перебуває в процесі трансформації. Для Європи стратегічно важливо, щоб Росія і пострадянський простір в цілому не почали орієнтуватися набагато більшою мірою на Китай. Це стосується як економічних відносин, так і зовнішньої політики, а також енергетичної безпеки. Саме тому я виступаю за тіснішу співпрацю між ЄС і Росією. Я вважаю, що Угода про асоціацію є необхідною. Це принесе більше стабільності для Європи і всього пострадянського простору.

- Герман ван Ромпей, голова Євроради, нещодавно заявив, що "криза існування єврозони позаду". Чи згодні ви цим твердженням? Які головні уроки ЄС виніс із кризи?

- Я поділяю його трактування щодо того, що "криза існування " позаду. Але у нас попереду складні роки, оскільки рівень заборгованості деяких держав занадто високий, і необхідні болючі структурні реформи. Але найбільшим викликом для Європейського Союзу є усунення конструктивних дефектів валютного союзу. Єдина валюта може функціонувати лише тоді, коли економічна і фінансова політика скоординовані. Але для єврозони це зовсім не так. Ми потребуємо такої координації, і тому держави – ​​члени ЄС повинні бути готові передати частину свого суверенітету на загальноєвропейський рівень.

- Сьогодні Німеччину називають економічним локомотивом Європи. Які головні складові її успіху останніх років ви могли б виділити?

- Йдеться про багато причин. З одного боку, Німеччина володіє сильним промисловим сектором, який вирізняється інноваціями, орієнтацією на середній клас і світові ринки. Також варто виділити так зване соціальне партнерство, тобто тісну співпрацю спілок роботодавців і профспілок. Завдяки цьому кількість страйків є незначною і між робітниками і їхніми наймачами панує взаєморозуміння. Під час економічної кризи це привело до того, що зарплати зросли ненабагато, зате були збережені робочі місця. І, по-третє, за час мого перебування на посаді канцлера були проведені необхідні структурні реформи. З нашим Порядком денним-2010 [план реформ, запропонований урядом Шредера у 2003 році] ми провели реформу соціальної системи і ринку праці. Такі завдання зараз постали перед багатьма іншими європейськими економіками.

- У недавньому інтерв'ю журналу Der Spiegel ви відзначили, що рішення про участь Німеччини у військових кампаніях за кордоном були чи не найскладнішими для вас на посаді канцлера. Сьогодні активно обговорюється можливість інтервенції в Сирію. Якою ви бачите роль Заходу в цьому конфлікті? Що з попереднього досвіду таких кампаній слід врахувати?

- Я вітаю взаєморозуміння між США і Росією щодо контролю та знищення сирійської хімічної зброї. Це показує, що переговори і політичні рішення можливі. І вони набагато кращі за військове втручання, яке точно не завершить конфлікт, а, навпаки, приведе до подальших страждань. Міжнародне співтовариство є відповідальним за те, щоб знайти вирішення сирійського конфлікту за столом переговорів.

- Що б ви назвали своїм головним досягненням – професійним або ж особистим – за роки, проведені вами поза великою політикою?

- У мене знову є час для родини. Це велика перевага в порівнянні з попередніми роками.

***

Цей матеріал опубліковано в № 38 журналу Корреспондент від 27 вересня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.