Корреспондент: Рівняння з трьома відомими. Українська опозиція пішла на тісний контакт з виборцями

Від промов на площах і спілкування за допомогою білбордів представники української опозиції перейшли до тісних контактів з виборцями, пише Анастасія Береза у №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.

10 жовтня політичні важковаговики з табору опозиції – Арсеній Яценюк, Петро Порошенко та Юрій Луценко – підійшли ближче до народу: у камерній обстановці провели зустрічі зі студентами двох столичних вузів. Корреспондент був присутній на обох заходах і зрозумів, що поки що в опозиції для інтелігенції є лише одне гасло – євроінтеграція, євроінтеграція і ще раз євроінтеграція.

Двоє в човні

Зранку біля однієї з аудиторій Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ), розташованого на західній околиці Києва, студенти роздавали всім, хто входить, буклети від імені Луценка – Я вибираю ЄС. Були ще й аналогічні прапорці, але їх швидко розібрали.

Монітор на стіні аудиторії, втім, як і екран в холі університету, монотонно повідомляв, що сьогодні тут чекають у гості Порошенка, який є депутатом, екс-міністром, главою компанії Roshen і власником 5 Каналу. Депутат, екс-міністр й інше прибув на зустріч вчасно, та ще й у компанії Луценка, якого монітор не анонсував.

У залі їх чекали студенти, кілька фотографів і пара телекамер. Ведучим зустрічі виявився худорлявий чоловік, який розповів, що Порошенко тут частий і бажаний гість. Пізніше виявилося, що роль модератора виконав ректор КНТЕУ.

"Влада у нас змінювалася кілька разів, а "покращення", вибачте за це слово, все не відбувалося. Отже змінювати треба себе", – сказав Порошенко. І додав, що найкраще це робити в оточенні пристойних європейських сусідів.

Аудиторія слухала уважно.

Оратор перейшов до розповіді про базові "так" ЄС – високі зарплати, верховенство права, свободу особистості. А потім – про базові "ні". "Європейський союз – це ні комунізму, ні агресивному націоналізму і ні колоніальному імперіалізму", – заявив депутат.

Збентеживши студентські душі різноманітними -ізмами, політик протягом 20 хвилин доносив до слухачів одну думку: без підписання Угоди про асоціацію Україні не можна. Від неї залежать доля країни і кожного з присутніх.

Один з присутніх – Луценко, який сидів на стільці, – сприйняв слова депутата як заклик і взяв долю в свої руки: піднявся, вийшов у центр, видав кілька жартів, коротко згадав про в'язницю. Привернувши таким чином увагу аудиторії, перейшов до справи.

"Ми прийшли просити вас скористатися цією стрічкою, – підняв Луценко над головою шматочок тканини в кольорах українського прапора (такі роздавали на вході), – публічно. Це ваш сигнал владі, можливість показати їй, що європейський вибір це не змова еліт, а вибір народу".

В останніх рядах студенти старших курсів продовжували списувати домашні завдання, що не заважало їм разом з іншими уважно слухати. І навіть ставити запитання. Наприклад, про співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Порошенко відверто зізнався: без кредиту МВФ країні не обійтися, а позичати більше немає в кого.

Луценко вже не сідав, а стояв поруч й іноді, не витримавши, вставляв репліки і доповнення.

Хтось з викладачів запитав, а навіщо все-таки ми потрібні ЄС. Порошенко пішов від зворотного: розповів, навіщо ми потрібні Росії. Усім присутнім відразу стало зрозуміло, що вже краще хай ми будемо потрібні ЄС.

Одну зі студенток чомусь непокоїло вкрай практичне запитання.

- Всі ми знаємо, що після угоди продукти, масло наприклад, подорожчають, – з натиском вимовила вона.

- Не факт! – швидко відреагував Луценко.

- Ну ... Всі ми знаємо, що в ЄС продукти якісніші.

- Не факт ... – протягнув власник Roshen, зірвавши оплески.

Потім він пояснив, що продукти стануть якіснішими і дешевшими за рахунок підвищення конкуренції, чим усіх і заспокоїв.

Запитання ще не закінчилися, та й гості не поспішали прощатися, але ведучий згадав, що його основна посада – ректор, і тому вирішив повернути студентів у лоно науки. Він подякував гостям і запросив їх зазирнути сюди знову після 30 листопада, вже зі звітом за підсумками українсько-європейського саміту у Вільнюсі.

"І з [Юлією] Тимошенко!" – кинув Луценко.

Ця репліка викликала найгучніші овації в аудиторії.

Інший бік опозиції

Увечері того самого дня відбулася ще одна зустріч опозиції зі студентами. Опозицію на ній представляла звична особа – лідер Батьківщини Яценюк, а ось студенти були нестандартними: серйозні люди, топ-менеджери з Києва та Львова, які гризуть граніт науки в Києво-Могилянській бізнес-школі.

Яценюк останні тижні і без того провів у товщі народних мас – політик їздив по Київській області і навіть пообідав з власниками придорожньої чебуречної.

До Могилянки він запізнився на 45 хвилин, принісши із собою аж ніяк не аромат чебуреків, а запах дорогого одеколону. Запізнення пояснив зустріччю з міністром закордонних справ Німеччини. Відхиливши прохання присісти і ставши над невеликою аудиторією, в якій перебувало осіб 40, перейшов до суті.

- Асоціація з ЄС буде підписана! – заявив Яценюк майже урочисто.

- Та ну?! – вигукнув хтось із заднього ряду.

Яценюк швидко знайшов очима скептика:

- Сплюньте!

Тут Яценюка перебила блондинка з довгою і складною посадою і, судячи із зовнішності та одягу, з такою ж довгою сумою в зарплатній відомості. Як пізніше виявилося, вона – мати чотирьох синів, але в цю хвилину запитання її хвилювало аж ніяк не дитяче:

- Де наша Силіконова долина?

Яценюк спробував не розгубитися перед натиском жінки-матері:

- Щоб робити реформи ... Ні, я не люблю це слово. Зміни ... Щоб здійснювати зміни, потрібно обговорити це з фахівцями в кожній галузі. Дайте меню – будемо обговорювати і діяти.

Закінчивши спіч, опозиціонер став опускатися в біле крісло. Сівши в ньому, Яценюк спробував направити питання з аудиторії в потрібне русло: "Так, ви знаєте, це дуже приємно і весело – бути в опозиції ... Це дуже непросто, але ці питання вам не цікаві, і я не буду ними ділитися, у кожного свої проблеми, і кожен з ними сам справляється".

Спроба вдалася – про персональну долю лідера опозиції не питали.

- При цьому вам доведеться багато інвестувати, щоб вийти на рівень європейських компаній. Ціна завжди висока, якщо хочеш чогось досягти. Якщо хочеш бути в хорошій формі, що робиш? Ідеш в спортзал і працюєш там, працюєш.

- Так і померти можна! – вигукнула сміхотлива блондинка зі Львова.

- Не помрете, – авторитетно заявив Яценюк.

Далі із зали вилетіло простеньке запитання: чи буде єдиний кандидат від опозиції? "Кожен хоче стати президентом, – пожартував політик. – Ну, є таке непереборне бажання!" Але від відповіді спробував піти, сказавши: для висунення єдиного кандидата, мовляв, необхідне злиття партій. Далі з'ясувалося, що "вони" домовилися й у другому турі, хто б не пройшов, "підтримаємо всі". Говорив про це Яценюк з оптимізмом, причина якого швидко з'ясувалася: виявилося, що у нього є оптимістичні соціологічні дані. Згідно з ними, Янукович набере 30-35%, "ми" – 23-27%, "колега" Віталій Кличко – 12-17% , "Олег", тобто Тягнибок – 4-7%.

Слухачі помітили це багатозначне "ми" в контексті рейтингу Батьківщини, і з залу зазвучав голос людини, яка раніше цікавилася перспективами аграріїв в ЄС:

- А у вашій партії хто буде єдиним?

У відповідь – штамп: мовляв, у них поки що єдиний – Юлія Володимирівна Тимошенко.

- А хто балотуватися буде, я після саміту скажу, – заявив політик.

Аудиторія, не вдовольнившись загальними фразами, просила уточнити відповідь. І Яценюку довелося почесно здатися: "Не думайте про національну ідею, думайте про свою компанію, близьких, сім'ї. Якщо кожен про це подбає, всім добре буде".

Під кінець зустрічі Яценюк не витримав і сам почав говорити про особисте і наболіле – "тушки". У відповідь на запитання, де брати цінні кадри, яких немає, незважаючи на мільйони безробітних, опозиціонер, чия фракція стала єдиним постачальником перебіжчиків у ВР, заявив: "Не тільки у вас проблеми з кадрами. І я теж таких приводив, що мама дорога. Людина на Біблії присягається, падлюка, а потім продається. 10% втрат неминучі. Я це пережив від найближчих".

І, як справжній європеєць , потиснувши руки всім слухачам – і чоловікам і жінкам – пішов.

***

Цей матеріал опубліковано в № 41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.