Взгляд: "Вийти і загризти цього урку зубами"

Олексій Костусєв, який нещодавно виграв вибори глави Одеси, несподівано пішов у відставку. За однією з версій, популярного мера було вирішено прибрати у зв'язку з внутрішньопартійним конфліктом: регіонали виявилися розколоті на тих, хто підтримує асоціацію з Європою, і тих, хто бачить головним союзником Росію. У конфлікті спробував розібратися Станіслав Борзяка в газеті ВЗГЛЯД.

За тиждень до відставки тепер уже колишній глава міста Одеси взяв лікарняний. Преса кипіла чутками: мовляв, Костусєв здоровий, але ховається від журналістів, а відставка що його, що губернатора області Едуарда Матвійчука - справа вирішена, оскільки президент Віктор Янукович вирішив зачистити регіон, який продемонстрував нелояльність до нього особисто. Але призначати і знімати губернаторів на свій розсуд входить у повноваження президента. Інша справа - Костусєв, яскравий політик, що прийшов у владу в результаті виборів.

Борець із фашизмом

Костусєв - особистість на Україні відома. Депутат трьох скликань, колишній голова Антимонопольного комітету і колишній лідер партії Союз, що влилася в Партію регіонів незабаром після помаранчевої революції (тоді Янукович створював єдиний антипомаранчевий фронт і запропонував Костусєву крісло в президії політради партії, яке колишній мер займає до цих пір). Але обрання на пост глави Одеси із відривом у 20% від багаторічного мера міста Едуарда Гурвіца стало для Костусєва справжнім зоряним часом. Раніше Гурвіц, що знаходиться на нетиповій для півдня України політичній платформі (прихильник помаранчевих, колись підтримував активні контакти із чеченськими сепаратистами), Костусєва на виборах перемагав, багато хто пророкував йому перемогу і в останній, вкрай невдалій для Гурвіца кампанії.


За великим рахунком, виборці отримали від Костусєва те, на що чекали: повернення російської мови в документообіг та ЗМІ, зниження квартплати, скорочення чиновницького апарату (автопарк показово виставили на аукціон). Костусєв особисто інспектував роботу громадського транспорту, і за результатами майже кожної перевірки у відставку відправляли чергового чиновника. В Одесі були розгорнуті роботи з облагороджування міської інфраструктури, відновленню історичних пам'яток та відкриттю нових (зокрема, Висоцькому і Суворову). При Костусєві Кабінет міністрів двічі визнавав Одесу найбільш упорядкованим містом України (поряд з Києвом). Але головне - у міста з'явилася довгострокова програма розвитку, чия доля тепер туманна.

З іншого боку, Костусєв нажив собі найлютіших ворогів в особі націоналістів із партії Свобода. Наприкінці минулого року конфлікт вилився в справжній штурм мерії силами 500 осіб (формальна причина - перейменування низки вулиць міста, зокрема Зоопаркової - у вулицю Радянської армії). Міськрада відповіла на це антифашистським мітингом та резолюцією "Фашизм не пройде", а сам Костусєв назвав свободівців "недобитими спадкоємцями фашизму", причому відмовився вибачатися навіть тоді, коли його примусив до цього суд. "Для мене люди, які ходили вулицями нашого міста з криками "Бий жидів і москалів", - фашисти. Я Свободу би заборонив. Від того, що несе Тягнибок, до газових камер недалеко", - відрізав мер.
 

У відповідь свободівці іменували Костусєва підкацапником і з будь-якого приводу тягли до суду. Одного разу мало не дійшло до реального кримінального розгляду, коли з'ясувалося, що Костусєв неодноразово отримував значний спадок від людей, з якими не перебував у родинних стосунках. Ще гучніший скандал був пов'язаний з арештом заступника глави міста Миколи Ільченка, підозрюваного в отриманні хабара. В обох випадках звинувачення не підтвердилися, Костусєв повернув Ільченка в адміністрацію.

Зрозуміло, що звинувачувати націоналістів в організації відставки популярного мера нерозумно. Майже всі українські журналісти та політологи впевнені, що піти Костусєва примусили на нагорі владної вертикалі.

За однією з версій, відставку мера пролобіював той одеський бізнес, якому він перейшов дорогу (особливо Костусєвим були незадоволені підприємці, пов'язані з ринками і пляжами). Але більшість експертів прямо пов'язують відставку Костусєва з арештом Ігоря Маркова - ще одного видного одеського політика.

Постраждав за одного

Марков і Костусєв - старі друзі. Багато в чому саме за рахунок фінансових можливостей Маркова та підтримки одеського телеканалу АТВ, що належить Маркову, Костусєв і розгромив Гурвіца на виборах. У програші Марков не залишився: компанія Союз, що знаходиться в його власності, отримала великий контракт на вивіз із Одеси побутових відходів. Скандал цей навіть вийшов на міжнародний рівень, оскільки з ринку була витіснена німецька компанія Remondis, і в справу довелося втрутитися посольству ФРН (втім, безуспішно). Крім того, як вважається, саме Костусєв і Матвійчук пролобіювали обрання Маркова до Верховної ради, де він приєднався до фракції Партії регіонів. До фракції, але не до партії: Марков очолює власну партію - Родіна.

Родіна - одна з найбільш проросійських партій в Україні, але відома лише на півдні країни, в першу чергу в Одесі. Набір тез для регіону передбачуваний: орієнтація на Росію, підтримка російської мови, регіоналізм і соціальна справедливість. Раніше все це вписувалося в платформу самої Партії регіонів. Але після того як нинішня влада зробила вибір на користь угоди про асоціацію з Євросоюзом, відмовилася від вступу в МС і посварилася з Москвою, Марков перейшов у жорстку внутрішньофракційну опозицію. Харизми і балакучості йому не позичати, і на загальному тлі його позиція була дуже помітною. "Я ніколи не був противником Європи і завжди говорив про одне: що разом з Росією нам вдасться вигідніше домовитися з Європою. Коли нас більше, то ми сильніші, з нами більше рахуватимуться. Сьогодні ж, йдучи на кабальні умови, ми просто здаємо свої національні інтереси, і про це відкрито заявляють українські промисловці", - заявляв, зокрема, він.

Тепер Марков заарештований до грудня. Те, що його прихильники називають "операцією з ліквідації", відбулося в два ходи. Спершу Вищий адміністративний суд України позбавив Маркова депутатської недоторканності за звинуваченням у фальсифікації виборів у Верховну раду в окрузі, від якого він балотувався. Потім Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт Маркова за звинуваченням в організації заколотів та побитті учасників пікету.

Звинувачення це досить дивне, а головне, старе. У 2007 році в Одесі відкривали пам'ятник Катерині II. Активісти Свободи намагалися зірвати захід, але отримали відсіч від активістів Родіни і Маркова особисто. Проти Маркова порушили кримінальну справу, причому вважається, що ініціював її особисто глава МВС Юрій Луценко. Однак незабаром справа була припинена за відсутністю складу злочину, рішення було прийнято в судах трьох інстанцій. І ось тепер, через кілька років і вже при іншій владі, справу спішно відновлюють.

Арешт Маркова за підозрою в організації заворушень вилився саме в безлади. Брали його з боєм, причому прихильники політика загальним числом близько тисячі людей буквально намагалися відбити його у міліції і навіть пішли на штурм будівлі одеського управління МВС, куди Маркова викликали на допит і де він був затриманий (вже заявлено, що організаторів стихійного мітингу, що призвели до заворушень, "обов'язково виявлять" і притягнуть до відповідальності). За свідченням журналістів, на піку заворушень Марков встиг кинути необережну фразу, пообіцявши "вийти і загризти цього урку зубами". Кого мав на увазі Марков, не уточнюється. Але здогадатися можна.

Сталося це всього тиждень тому. А незабаром прийшла ще одна новина: Національна рада України з телебачення і радіомовлення позбавила ліцензії телеканал АТВ, що належить Маркову. Вже тоді політологи запевняли, що доля мера Костусєва вирішена наперед - підтримки Маркова йому просто не пробачать. Підметушилась і партія Свобода, що зажадала у прокуратури перевірити, чи не пов'язаний Костусєв з "незаконною діяльністю Маркова", який є "українофобом" та "агентом іноземної держави".

Сам Марков упевнений, що став жертвою політичного замовлення з боку адміністрації президента. За його версією, керівництво країни таким чином хоче покарати "розкольника" за опортунізм, за критику курсу на інтеграцію з ЄС, за випади на адресу Партії регіонів і так далі. При цьому варто зауважити, що багато колишніх колег Маркова - депутати від Партії регіонів однозначно стали на його бік. Навіть окремі парламентарії від "помаранчевої" опозиції висловлюються в тому сенсі, що справа пашить "заказухою", а МВС перевищила повноваження. У наявності юридична колізія, в якій, мабуть, доведеться розбиратися Конституційному суду. Поки ж питання про те, чи був Марков депутатом на момент арешту або вже не був (Рада за позбавлення його повноважень не голосувала), залишається відкритим.

І все-таки навряд чи арешт Маркова і відставка Костусєва (а в перспективі й Матвійчука) прямо пов'язані з критикою політики Януковича і його вибору на користь асоціації з Європою. Питання, швидше за все, ставиться дещо інакше: Марков і Костусєв могли (а за деякими даними, не тільки могли, але і збиралися) сколотити на півдні України коаліцію прихильників союзу з РФ і вже після цього кинути виклик як Партії регіонів, так і особисто Януковичу. До перемоги Маркова та проросійських сил це навряд чи призвело, але розкололо б електорат. І тоді тріумфатором із бійки регіоналів із ​​Марківцями неминуче б вийшла "помаранчева" опозиція, чого Віктор Янукович вже ніяк не може допустити.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.