Корреспондент: Шкарпетки з інтелектом. У легкій промисловості стартує ера високотехнологічного одягу

У легкій промисловості починається технічна революція. Вчені та деякі модельєри вже «шиють» одяг майбутнього, що здатен змінювати колір, виробляти тепло, вимірювати артеріальний тиск, а також приймати телефонні дзвінки, пише Катерина Богданович у №42 журналу Кореспондент від 25 жовтня 2013 року.

Людина, яка йде по вулиці, раптово здригається, а потім починає махати руками, ухилятися і ловити щось, невидиме сторонньому спостерігачеві. Перша думка, що виникає під час такої картини, швидше за все, буде пов'язана з оцінкою розумових здібностей перехожого. Проте варто придивитися уважніше: якщо він носить чорний пуловер з візерунком, що світиться на животі, то це не міський божевільний, а користувач інтерактивної ігрової консолі Woven.

Цей унікальний пристрій створили випускники голландської Вищої школи мистецтв Утрехта Крістіан Ріббенс і Патрік Керстен. Всі елементи Woven містяться всередині трикотажного светра і джинсів: це три мікроконтролери, світлодіодний дисплей, вшиті в капюшон динаміки, датчики, що заміряють серцебиття і відстежують рухи, а також мікромотори, які створюють відчуття поштовху в будь-яких ділянках тулуба.

Оцінити можливості консолі дозволяє перша розроблена для неї гра, Spooky, мета якої – ловити невидимих віртуальних привидів, які раптово нападають на гравця. При цьому Woven переться, як звичайний одяг, а на дисплеї можна встановити будь-який малюнок просто для краси.

Ідею «розумного одягу» активно експлуатують й інженери американської компанії Sensoree, які створили прототип одягу, що розпізнає настрій свого власника. Светр Ger Mood Sweater реєструє, як детектор брехні, шкірно-гальванічні реакції і змінює колір коміра залежно від настрою людини. Відтінки змінюються від пурпурного гніву до бірюзового спокою, і в підсумку приказка «зустрічають по одежі» грає абсолютно новими барвами.

А от проект Peekiboo від компанії Electric Foxy дасть змогу зрозуміти, що хвилює, лякає або дивує немовля, яке ще не вміє говорити: шапочка із вбудованим датчиком і фотокамерою робить знімки, реагуючи на зміни в мозковій діяльності, що означають підвищений інтерес.

Пошук шляхів до взаєморозуміння не єдине завдання, з яким справляється «розумний одяг». Серед недавніх новинок у цій галузі – одяг-тренер, одяг-лікар, одяг-обігрівач або одяг-телефон. І це лише незначна частина того, що створюється сьогодні на стику моди і цифрових технологій.

«Усі згодні з тим, що перегони тільки почалися, і наступного року ми побачимо дуже великий ривок», – вважає Маніш Сандра, розробник і власник Poshmark, мобільного додатку, що дозволяє продавати й обмінювати одяг.

Одночасно вчені експериментують з тканинами, і вже не за горами той час, коли одяг зможе замінити парфумерію, косметику і навіть медичні препарати.

«Сьогодні ми спостерігаємо появу все нових і нових пристроїв, що змінюють звичну парадигму, відкривають можливості, про які люди раніше і не мріяли», – каже Тед Штарнер, професор Технологічного інституту в Джорджії. Чим більше буде таких новинок, тим швидше суспільству доведеться адаптуватися до них, додає вчений.

Секретні матеріали

Інноваційні технології в текстильній промисловості облаштувалися давно і міцно: мікрофібра, що «дихає», теплий і легкий фліс або поверхня Gore-Tex, що відштовхує воду, – всі ці розробки вже сьогодні активно використовуються виробниками одягу та взуття. Всім до душі куртки, що не промокають, або легкі теплі пледи, а майбутнє обіцяє бути ще цікавішим.

Один з найбільш перспективних, на думку вчених і модельєрів, напрямів розвитку індустрії – мікроінкапсуляції. Технологія вплетення в тканину мікрокапсул тієї чи іншої речовини відома з 1980-х років, але широке використання почалося лише тепер.

Коли п'ять років тому в лабораторії португальського Університету в Порту були створені шкарпетки із запахом лимона, це вважали революцією. Тепер ароматизовані тканини можна знайти навіть на інтернет-барахолках, а головне, з'явилася можливість виготовляти одяг з терапевтичними властивостями – заповнюючи капсули вітамінами і лікарськими речовинами. При цьому цінні властивості зберігаються навіть після того, як одяг випрали кілька разів.

На думку Леї Пафф, керівника відділу інновацій в австралійській компанії Woolmark, ринок мікроінкапсульованих тканин ось-ось вибухне.

«Наші клієнти запитують, чи виготовляємо ми білизну з ефектом віагри. Поки що ні, відповідаємо ми, але все можливо», – будує плани топ-менеджер текстильного гіганта, який уже виготовляє вовняну тканину з ароматичними і лікувальними капсулами з алое вера.

Перспективи в цьому напрямку фахівці вважають величезними. Розробники вже говорять про такі чудеса, як антибактеріальний одяг для медичного використання, ароматний і з ефектом дезодоранту – для повсякденного, дитячі речі з протизапальними рослинними екстрактами, а також верхній одяг, що відлякує комах.

Окремий напрямок інкапсуляції – терморегуляція. У гардеробі Джуніора Кемпбелла, менеджера австралійського ритейлера спортивного одягу Mountain Designs, є куртки і шапки, просочені парафіном.

«Парафін здатен змінювати властивості: коли тобі спекотно, він розчиняється і забирає тепло, а коли стає холодніше, він твердне і повертає тепло назад», – пояснює принцип роботи зігрівальних тканин Кемпбелл.

Крім того, мікроінкапсуляції також дозволяють виготовляти термохромні тканини, що змінюють колір залежно від температури. Інший спосіб отримати куртку-хамелеон – фотохромне просочування пігментами, що реагують зміною кольору на сонячне світло і ультрафіолетове випромінювання. Спочатку фотохромні барвники застосовувалися для виготовлення військової форми, але з часом стали матеріалом для молодіжного та спортивного одягу.

Взагалі військові розробки нерідко стають надбанням громадськості. Так, нітинол, сплав титану з нікелем, здатен запам'ятовувати свою форму і після деформації повертатися до неї під час нагрівання, був відкритий у лабораторії ВМС США. Сьогодні нитки цього сплаву вплітають у нейлонову тканину, і зшиті з такого полотна сорочки не мають потреби в прасуванні.

Кевлар, або пара-арамідне волокно, тривалий час використовували для виробництва шин і бронежилетів, а на початку минулого року швейцарська компанія Swiss Barefoot Company випустила на ринок шкарпетки Swiss Protection Sock, виготовлені на 32% з поліестеру, на 10% з бавовни, на 8% зі спандексу і на 50% – з того самого кевлару. Шкарпетки хоча і не є водонепроникними, проте надійно захищають від травм і порізів, не пропускають пісок і дозволяють носити їх навіть без взуття.

Справжньою революцією в легкій промисловості обіцяє стати друк одягу на 3D-принтерах. У березні нинішнього року фотомодель Діта фон Тіз з'явилася на публіці у першій у світі 3D-сукні – її виготовили дизайнери Френсіс Бітонто і Майкл Шмідт, роздрукувавши 17 окремих частин на принтері голландської компанії Shapeways. Хоча матеріал сукні поступався натуральним – фахівці його назвали занадто щільним і недостатньо гнучким.

Інженери Shapeways зробили висновки і вже розробляють новий еластомер Elasto Plastic – більш м'який і легкий. Тим часом з уже наявних матеріалів починаючи з 2010 року модельєри активно виготовляють на 3D-принтерах взуттєві колекції.

А неткані сукні поки що можна отримати іншим способом – зі спрею. Його розпилюють прямо на тіло, і, застигаючи, він перетворюється на одяг без швів, що ідеально сидить. Матеріал Fabrican Spray-on був запатентований ще у 2000-му іспанським дизайнером Манелем Торресом, а три роки тому була представлена ​​перша колекція. Втім, полотно, що нагадує за текстурою те, з якого виготовляються вологі серветки, поки що не набуло широкої популярності.

Ближче до тіла

«Столи та двері, телевізори та телефони, автомобілі та потяги, окуляри та взуття, навіть сорочки – все зі статичних неживих об'єктів перетворюється на адаптивні системи, що реагують і які можуть бути більш дружніми, корисними та ефективними», – переконаний професор Массачусетського технологічного інституту Алекс Пентланд.

Вибір «корисних та ефективних сорочок» вже сьогодні дуже широкий. Особливо цінуються вони в медицині та спорті.

ФутболкаE39, що вимірює пульс і дихальну активність, допоможе спортсменам контролювати самопочуття під час тренувань, переконані її творці з компанії Under Armor.

Відстежувати основні біометричні сигнали необхідно також працівникам рятувальних служб, військовим, і людям, які мають проблеми зі здоров'ям, розширюють сферу використання такого одягу розробники зі Smartlife. Виготовлена ​​ними звичайна на вигляд темно-сіра майка насправді начинена електродами, здатними вимірювати температуру тіла, артеріальний тиск, дихальний об'єм, а також безперервно знімати показання електрокардіограми.

А спортивний бюстгальтер Adidas Mi Coach Bra від Adidas може не тільки виміряти частоту пульсу, а й підрахувати кількість витрачених за час тренування калорій. Крім того, предмет гардеробу відстежує швидкість виконання вправ і за допомогою голосових підказок приводить темп у відповідність з тренувальною програмою.

Більш просунутий варіант натільного тренера – розробка компанії Electric Foxy під назвою Move. Елегантний топ зчитує всі рухи того, на кого він одягнений, і порівнює їх з ідеальними, повідомляючи за допомогою мобільного додатку про помилки та навчаючи таким чином йозі, танців чи грі в гольф.

Ще ширше коло застосування у речей із вбудованою терморегуляцією. Так, любителям зимових прогулянок знадобляться жилетки й куртки Novonic Heat німецької компанії Novonic. У вироби вплетені дроти, по яких вшитий у підкладку акумулятор вагою 200 г і напругою 7,4 В пропускає струм, нагріваючи їх аж до температури 42º С. Аналогічні продукти пропонує американська компанія Mobile Warming і ряд інших виробників спортивного спорядження.

У наступному сезоні

Поки що більшість високотехнологічних новинок хоч і викликають живий інтерес професіоналів і преси, але особливою популярністю похвалитися не можуть. На думку експертів, проблема в тому, що споживачі ще не дозріли, а багато хто взагалі сумнівається в доцільності таких експериментів.

«Це тренд, який в майбутньому тільки посилиться: наш одяг стає дуже високотехнологічним, – зазначає Елі Яблонович, директор Наукового центру енергоефективних електронних розробок Каліфорнійського університету в Берклі. – Але при цьому ми повинні постійно запитувати себе, чи дійсно до кожної речі варто прилаштовувати штепсель».

За даними опитування, проведеного минулого місяця компанією Cornerstone On Demand, розробником програмного забезпечення у сфері корпоративного навчання, 42% американців працездатного віку з більш ніж 1 тис. респондентів категорично не бажають використовувати натільні технології у своїй роботі.

«Технології викликають у людей побоювання, що всі користувачі перетворяться з часом на кіборгів», – пояснює причини негативної реакції Річ Блазі, віце-президент американського маркетингового агентства Comunicano, що вивчає ринок пристроїв, що носяться.

Однак інтерес зростає, а отже проблема вирішиться з часом, упевнений Блазі. «Коли ви поглянете навколо і побачите, що всі люди роблять це, чи зробите ви те саме? – запитує експерт, і сам відповідає: – Думаю, так».

Його слова підтверджуються прогнозами аналітиків. Торік ринок натільних комп'ютерів – починаючи від слухових апаратів і закінчуючи браслетами-спідометрами для бігунів – склав $ 9 млрд. Через п'ять років його обсяг, за прогнозами аналітиків з компанії IHS GlobalInsights, зросте до $ 30 млрд. І крім «розумних» окулярів і «розумних» годинників, цей ринок буде заповнений «розумним» одягом і «розумним» взуттям, наголошують вони.

***

Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 25 жовтня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.