Агресивний рак мозку вдалося сповільнити за допомогою золотих наночастинок

Групі фахівців з Північно-Західного університету в Чикаго вдалося вимкнути ген, відповідальний за зростання і стійкість гліобластоми - невиліковної, найбільш агресивної злоякісної пухлини головного мозку.

Для боротьби з агресивною пухлиною вчені застосували наночастинки власної розробки, які мали сферичну форму із золотими сердечниками.

Наночастки доставляли в клітини мозку малі інтерферувальні РНК, запрограмовані на пониження експресії онкогена.

Діагноз «мультиформна гліобластома» зараз означає летальний результат через 14-16 місяців після її виявлення. Невиліковність цього виду ракового захворювання обумовлюється в тому числі його стійкістю до хіміотерапії, зважаючи на складність доставки лікарських речовин в мозок, який відділений від крові гематоенцефалічним бар'єром. Цей бар'єр, як правило, не здатні подолати навіть речовини з низькою молекулярною масою.

В останні роки вчені виявили низку онкогенів, які обумовлюють агресивність ракової пухлини цього роду. Саме на них спрямована генна терапія.

Для вирішення проблеми доставки препаратів генної терапії в клітини пухлини були використані сферичні нуклеїнові кислоти (spherical nucleic acids, SNA). Вони - крихітні сфери, як осердя в яких використані золоті наночастинки 13 нанометрів в діаметрі. Сердечники щільно оточені малими інтерферувальними РНК (siRNA) - РНК, спеціально запрограмована в цьому випадку на пониження експресії Bcl2Like12, що підтримує зростання пухлини.

Ключовою в цьому випадку є саме сферична форма SNA, а також їхня щільність і дуже маленький розмір. Всі ці параметри дозволяють їм долати гематоенцефалічний бар'єр, проникати в злоякісні клітини і вимикати онкоген.

Експерименти на мишачій моделі гліобластоми показали, що системне внутрішньовенне введення SNA призводить значного зниження експресії Bcl2Like12 в гліальних ракових клітинах та їхнього апоптозу.

Автори відзначили майже 20-відсоткове підвищення рівня виживаності хворих тварин, а розмір пухлини у них знизився в три-чотири рази у порівнянні з контрольною групою. При цьому негативних побічних ефектів застосування SNA зафіксованоне було. Наступним кроком має стати випробування цієї методики на людях.