Корреспондент: «Криївка» Тягнибока. Екскурсія квартирою лідера ВО Свобода

Львівська квартира лідера ВО Свобода Олега Тягнибока показує, що понад 100 років тому австрійці так будували житлові будинки, як українці хочуть облаштувати свою країну сьогодні. У його житлі Корреспондент побував у рамках підготовки серії матеріалів про побут найбільш рейтингових політиків країни, пише Максим Бутченко у №43 журналу від 1 листопада 2013 року.

В останню неділю жовтня – день видався теплим – площу Ринок у Львові заполонили тисячі городян і приїжджих. З натовпу виділялися дівчата в пишних старовинних вбраннях, які продавали солодощі, та кінні екіпажі та екскурсійні вагончики, що повільно рухалися крізь групи роззяв.

У всій цій круговерті недільного життя і чекав на представників Корреспондента Олег Тягнибок, лідер партії Свобода. Стояв зі своїм сином і без будь-якої охорони: головний націоналіст країни погодився показати виданню свій будинок. Але почалося все з іншої будівлі – тієї, де минуло дитинство Тягнибока. Пройтися до неї запропонував сам політик.

Під час короткої подорожі лідер Свободи показав себе справжнім екскурсоводом. Рухаючись вузькими вуличками, він широкими жестами рук звертав увагу Корреспондента у належне русло і казав приблизно таке: «Он там, на вулиці Староєврейській, я народився. Ми жили в тому будинку на третьому поверсі, я його пам'ятаю, тому що деколи викидав іграшки з вікна прямо на проїжджу частину. А ось по цій вулиці я ходив до школи, і тут таки одного разу зустрів акторів, які грали в радянському фільмі Д'Артаньян і три мушкетери, частину сцен якого знімали у Львові».

При цьому Тягнибок встигав контролювати пересування Корреспондента, попереджаючи, що у Львові специфічні правила дорожнього руху – їх просто немає.

Короткий променад пам'ятною для радикального опозиціонера частиною історичного центру міста закінчився на перетині вулиць Личаківської і Смольського, під вивіскою продуктового магазину, червоні літери якої складаються в назву Під боком.

«Дехто каже, що це я відкрив мережу магазинів [під брендом Під боком], але це неправда. Просто, напевно, назва добре римується: під боком з Тягнибоком», – сміється політик. А потім відчиняє двері в під'їзд, в якому на першому поверсі і розташована його квартира.

Так Корреспондент і потрапив у внутрішній, домашній світ лідера Свободи. Екскурсія відбулася в рамках підготовки серії матеріалів про побутову частину життя найбільш імовірних кандидатів у президенти.

Тягнибок входить до п'ятірки найбільш рейтингових претендентів на головне крісло країни: за даними Центру Разумкова, його показник – 4,5%. Більшою підтримкою можуть похвалитися лише четверо українських політиків: Президент Віктор Янукович, лідер УДАРу Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, який очолює ВО Батьківщина, і комуніст Петро Симоненко.

Комфортний тризуб, колорит і пожежа

Старий будинок – зведена ще австрійцями споруда, якій близько 100 років. Старий під'їзд. Пройшовши на перший поверх стертими східцями з битими краями, Корреспондент опинився перед металевими дверима, оббитими деревом. За ними – квартира того, кого українські комуністи вважають втіленням зла, а значна частина населення Галичини – єдиним дієвим опонентом влади.

Основне приміщення, яке сімейство Тягнибок займає тут з 1977 року, – це квартира площею приблизно 116 кв. м, що складається з чотирьох кімнат, санвузла, невеликої комори. Кілька років тому опозиціонер розширив, вірніше, поглибив її, приєднавши приватизований родиною підвал, – документи на розширену квартиру поки що оформлюються. Так тут з'явилися ще три кімнати.

Першим назустріч вискочив собака – рудий кокер-спаніель Чара. А далі з’явилося все численне сімейство: дружина Тягнибока Ольга, його дочки Ярина-Марія і Дарина-Богдана, а також вже знайомий виданню син Гордій. Були присутні і найближчі родичі опозиціонера – його мама Богдана і брат, депутат Андрій Тягнибок, з дружиною і дітьми.

Найяскравіший елемент, який з порога зустрічає гостей будинку, – синє крісло, спинка якого виконана у вигляді трьох піднятих вгору пальців – тризуба, символу ВО Свобода. Посередині коридору, заставленого дерев'яними меблями, розмістилися дві клітини – з морською свинкою і хом'ячком.

У цілому квартира виглядає доглянутою, нібито тут відносно недавно був ремонт. Але головне навіть не доглянутість, а безліч різних українських етнічних елементів, що висять, стоять або лежать всюди. Ось тарілки на стіні з національним орнаментом, ось ангели із соломи, старовинна різьблена дерев'яна скриня на кухні та інше.

- У вас тут ніби кафе в національному стилі, – зауважує Корреспондент.

- Бачили б ви квартиру десять років тому – просто жахнулися б, – відповідає господар. І розповідає історію про те, як у 2002-му це житло повністю вигоріло. Тягнибок думає, що пожежа була невипадковою подією, а справою рук недоброзичливців, адже полум'я почало розповсюджуватися від вхідних дверей. У тому році лідер Свободи вдруге балотувався до парламенту, і підпал, передбачає політик, міг стати спробою чинити на нього тиск.

Чим би не була викликана насправді та пожежа, шкоди квартирі вона завдала більш ніж достатньо. Вигоріло практично все, причому температура була настільки високою, що холодильник, який стояв у передпокої, і мікрохвильовка, що була на ньому,  перетворилися на єдине ціле, сплавившись у вогні. Ніхто з мешканців квартири не постраждав. Єдине, що вціліло в первозданному вигляді, з деяким трепетом каже Тягнибок, – це ікона, якою його хрестили.

«Вона висіла в епіцентрі пожежі і не постраждала. Як це пояснити?» – задається питанням опозиціонер. І, не знаходячи відповіді, починає подорож по будинку.

Переміщаючись по кімнатах, Тягнибок згадує, як після пожежі вісім років робив ремонт і з них чотири роки сім'ї довелося прожити в квартирі матері політика. Дуже до речі були депутатські заробітки – в той період він двічі поспіль отримував парламентський мандат. А потім, починаючи з 2006 року, перейшов на фінансове забезпечення своєї політсили.

«Тоді партія вирішила виплачувати мені зарплату – 15 тис. грн., стільки, скільки я отримував як народний депутат, – розповідає Тягнибок. І, розуміючи, що сума не вражає уяву, додає: – Я не прибідняюся і ніколи не прибіднявся. Все залежить від людини. Якщо у неї великі запити, тоді і грошей їй завжди буде замало».

А потім уточнює, що посильну допомогу в ремонті житла надали соратники: хто будматеріалами, а хто – власними руками і навичками.

«Тільки не подумайте, що ми когось примушуємо або експлуатуємо, – все добровільно і без примусу», – задоволено усміхаючись, пояснює лідер Свободи. Він наголошує, що в його будинку ні обслуги, ні охорони немає.

Вогняний подарунок

Вогонь зробив Тягнибоку несподіваний подарунок – під час пожежі підлога в квартирі обвалилася в підвал. Тоді погорілець і виявив, що внизу розташоване просторе і абсолютно порожнє приміщення. Пізніше політик, сплативши за законом приблизно 30 тис. грн., приватизував його, а потім зайнявся серйозними роботами з благоустрою.

Разом з братом Тягнибок копав, знижуючи рівень підлоги, робив гідроізоляцію.

«До цього часу пам'ятаю: ми рили, як кроти, вивезли кілька машин землі», – каже головний свободівець, спускаючись дерев'яними сходами вниз, де тепер розташовані три житлові кімнати і кілька підсобних приміщень.

Найбільша кімната – вітальня. Вона добре обставлена: класичні м'які меблі, коричневий шкіряний диван, плазмова панель. Збоку – справжній камін.

Друга кімната – їдальня з величезним овальним столом, рясно обставленим стільцями. На вході сюди, як на вахті, стоїть 100-річний буфет ручної роботи, майстерно прикрашений різьбленням по дереву.

Третє приміщення – кабінет господаря. Уздовж однієї з його стін вишикувалися шеренги з десятків старих видань і безлічі нових книг, переважно націоналістичної спрямованості. Наприклад, тритомник про Степана Бандеру, книга Вони боролися за волю України, роман Юрія Горліс-Горського Холодний Яр. Поруч – Здобути або не бути Святослава Праска, двотомник 33-й: Голод.

Тягнибок розповідає, що любить читати мемуари різних політиків, наприклад французького лідера Шарля де Голля. Ще йому подобаються історичні романи – серед сучасних він виділяє Чорний ворон Василя Шкляра.

«Як це не банально звучить, люблю читати і слухати [Тараса] Шевченка. Особливо в аудіоформаті, зазвичай в дорозі», – каже свободівець.

У кабінеті є не тільки книги – на столі стоїть комп'ютер. Однак користується він ним не часто, зізнається опозиціонер. Просто тому, що, коли приїжджає з Києва, з роботи, додому, намагається побути з родиною. А основне місце для спілкування з рідними – кухня. Тому якщо лідер Свободи і займається веб-серфінгом, то хіба що на iPad, часто перед сном, вже лежачи в ліжку.

Першим у списку онлайн-пріоритетів Тягнибока стоїть сайт Українська правда, потім – Корреспондент.net, ukr.net і Цензор.нет, а також Лівий берег. Заходить політик і на політфоруми. Це корисно, пояснює він: нехай політична лінія його партії базується на чіткій ідеології, але часто варто прислухатися до того, що говорять люди.

А от дивитися політичні телешоу Тягнибоку не подобається, хоча це і потрібно йому робити за статусом.

- Як же в такому випадку спостерігаєте за конкурентами?

- Просто. Дзвоню мамі: «Ти дивилася п'ятничне шоу? Що там було? Розкажи», – усміхається головний свободівець.

Столиця і машини

Сидячи на кухні квартири у Львові, політик згадав і про свою київську чотирикімнатну квартиру площею 96 кв. м, розташовану на Харківському масиві. Її Тягнибок отримав на початку 2000-х, будучи народним депутатом, а потім приватизував.

«Так виходило, що зупинялися в цій квартирі всі мої друзі та колеги по партії. Я жив в одній кімнаті, а інші завжди займав хтось інший», – розповідає опозиціонер.

Під час помаранчевої революції, активним учасником якої був Тягнибок, в цій квартирі, згадує він, розміщувалися по 40 осіб. А одного разу – і це абсолютний рекорд – у ній ночували 76 соратників.

- Там був не те що гуртожиток, а просто прохідний двір. Закінчилося тим, що квартира стала зовсім непридатною для проживання, тому зараз в ній йде ремонт, – каже свободівець.

- Де ж ви живете, коли буваєте в Києві, адже ви там працюєте? – цікавиться Корреспондент.

- Не хочу хлопців підставляти, називати їхні прізвища. У нас є прихильники – власники деяких готелів. Там часом і живу. Часто в одно партійців удома, наприклад в Олега Гелевея: у нього дружина смачно готує, тому я люблю заходити до нього.

- У вас у декларації дві машини, і обидві оформлені за дорученням. Як таке може бути?

- Зараз поясню, – усміхається політик. – Проведу вас у своє автомобільне минуле.

Минуле виявилося таким. На перших виборах до Верховної Ради, у 1998 році, Тягнибок роз'їжджав на задньопривідній BMW-«трійці», що належала вітчиму. У нього у виборчому окрузі на Львівщині було понад 300 сіл, які кандидат у депутати мав намір неодмінно відвідати.

«Я в цю BMW ледве влазив. Пам'ятаю, взимку потрібно було виїхати на пагорб, а я не можу. Так я розвернувся – і задом на гору. Все одно ніяк. Мене мужик на возі з конем втягнув нагору», – згадує свободівець.

Пізніше партія придбала для свого лідера семирічний Volkswagen Passat B4 . А у 2001-му Тягнибок пригнав з Німеччини BMW 7-мої серії з білим шкіряним салоном і навіть з телефоном, що став його першим власним автомобілем. «Дуже крутий, щоправда, битий після аварії», – розповідає політик.

Потім «сімку» Тягнибок продав, купив повнопривідний Mitsubishi Pajero Sport. У 2004-му, взявши $ 40 тис. кредиту, придбав Toyota Prado, а потім, продавши цю машину і ще раз взявши кредит, придбав потужний Toyota Land Cruiser 200. Через чотири роки розлучився і з Крузером і з тієї пори їздить на величезному позашляховику Toyota Sequoia 2008 року випуску, що був куплений за $ 65 тис. і належить партії. А от дружина Ольга користується паркетником Toyota RAV4 2009 року, який придбав тесть, з'їздивши на заробітки до США.

Завершуючи автомобільну історію, Тягнибок пояснює: машина потрібна, щоб їздити на великі відстані, адже йому часто доводиться здійснювати тури по країні.

«Іноді навіть сплю в Toyota Sequoia, розкладаючи крісла, – для цього потрібна машина значних розмірів. А Toyota RAV4 – це більше сімейний автомобіль, хоча і не наш власний. Але щоб до нас не було претензій, я вніс їх до декларації. Заради принципу», – зазначає опозиціонер.

На запитання, чи зупиняє його ДАІ, лідер Свободи киває. За словами Тягнибока, мигалками та спецзасобами він не користується, але, на щастя, звичайно в ньому впізнають відомого політичного діяча і часом відпускають без штрафних санкцій.

- Це один з плюсів політика? – уточнює Корреспондент.

- Не завжди. Наприклад, мене штрафували за перевищення швидкості на 564 грн. Правда, таке трапляється рідко. І це найголовніше, – відповідає Тягнибок.

Наостанок господар повів гостей у свій продовольчий «схрон» – комору. Полиці тут щільно заставлені баночками з домашньою консервацією, стоять якісь ящики, пакети. В кошику – яблука, поруч – цибуля. Одна з баночок опиняється в руках Тягнибока.

«Це житомирські огірки. Купив на дорозі в бабульки. Закручували самі», – усміхається він.

Обводячи поглядом комору, що виглядає як надійне укриття на всі часи і випадки життя, політик задумливо вимовляє: «Ось бачите, як австрійці будували, – все продумано, навіть зручна комора. Нам би так продумати своє майбутнє».

***

Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 1 листопада 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.