Амбіції Піднебесної. Після 30 років буму китайська еліта намічає порядок реформ на десятиліття

Китайське керівництво на пленумі ЦК Компартії визначить коло реформ на найближчі десять років, намагаючись направити гігантську економіку в бік більш стійкого зростання після трьох десятиліть буму.

Голова КНР Сі Цзіньпін та прем'єр-міністр Лі Кецян повинні запустити нові драйвери зростання у момент, коли друга за величиною економіка світу втрачає імпульс, обтяжена зайвими виробничими потужностями та боргами, а ціни на житло стрімко зростають.

Третій пленум ЦК КПК 18-го скликання, що відкривається в суботу, покаже, наскільки прихильне до реформ керівництво країни, яке змінилося в березні. Історично третій пленум був трампліном для ключових економічних реформ: у перші місяці нове керівництво КНР знайомиться із проблематикою та погоджує загальну думка владної верхівки щодо найважливіших кроків.

Економічні питання будуть ключовими на чотириденному засіданні, яке відбудеться за зачиненими дверима. Інформація про підсумки обіцяє бути скупою, якщо взагалі буде, хоча держінформагентство Сіньхуа опублікує звіт в останній день пленуму, на який зберуться 205 членів ЦК.

На думку аналітиків, можуть бути порушені і деякі питання соціальних та політичних реформ, однак політичні перетворення у західному стилі явно не стоять на порядку денному.

Член елітного Постійного комітету Політбюро Юй Чженьшень повідомив у жовтні, що підсумком пленуму стануть "безпрецедентні" економічні та соціальні реформи. Однак аналітики застерігають проти великих очікувань, включаючи сферу регулювання держмонополій, оскільки пріоритетом китайського керівництва залишається стабільність.

Уряд обіцяв надати ринковим силам можливість відігравати велику роль у визначенні ціни капіталу, електроенергії та землі, а також скоротити бюрократичні зволікання. Це дозволяє припустити, що найважливішими змінами стануть нові заходи лібералізації відсоткових ставок та бюджетні реформи, які дозволять місцевим органам влади краще справлятися із власним обов'язком, зменшивши залежність від продажу землі для отримання доходу.

Чиновники можуть також пом'якшити реєстраційну систему для домашніх господарств, що не дозволяє мігрантам та їхнім сім'ям отримувати освіту та соціальне забезпечення за межами рідних сіл. Дана система вважається перешкодою для зусиль уряду у стимулюванні міграції людей в міста з метою збільшення споживання.

Можуть бути здійснені і земельні реформи, які дозволять фермерам продавати землю у випадку переїзду. Зараз вони не можуть зробити це вільн, побоюючись, що їхні ферми забере місцева влада під девелоперські проекти.

"Реформи прискоряться, але не будуть дуже швидкими", - заявив Сю Хонцай, старший економіст урядового аналітичного центру China Centre for International Economic Exchanges.

Патріарх китайських реформ Ден Сяопін дав старт історичним перетворенням, відкривши світові китайську економіку, на третьому пленумі ЦК у 1978-му. На третьому пленумі 1993 року було оголошено про будівництво "соціалістичної" ринкової економіки та розчищено шлях для масштабних реформ, на чолі яких став прем'єр Чжу Жунцзі, під чиїм керівництвом КНР вступила у СОТ.

Однак третій пленум ЦК, коли головою КНР був Ху Цзіньтао, а прем'єром - Вень Цзябао у 2003 не приніс ключових перетворень. У 2008 році Ху та Вень оприлюднили план вливання чотирьох трильйонів юанів ($656 млрд) в економіку заради її стимулювання. Це спровокувало лихоманку на ринку нерухомості та обвалило на адміністрації провінцій борговий тягар у розмірі понад 10 трильйонів юанів - сума, яку економіка все ще намагається освоїти.

Ставки високі

Пекін пообіцяв змістити економічний акцент із залежності від інвестицій та експорту на внутрішнє споживання, послуги та інновації, вважаючи цей шлях розвитку стійкішим.

Китайське керівництво чітко усвідомлює, що поставлено на кін, оскільки роки карколомного зростання, в основі якого промислове виробництво, підходять до кінця. Лідери Китаю, що став фабрикою для всієї планети, хочуть уникнути так званої "пастки середнього доходу", коли країна поступається часткою на ринку конкурентам, чиї витрати нижчі, але не може досягти статусу високоприбуткових.

За даними Світового банку, ВВП Китаю на душу населення склало $6.188 минулого року порівняно із $22.590 у Південній Кореї, $36.796 у Гонконзі та $51.709 у Сингапурі - країнах, які уникли цієї пастки.

Для досягнення мети подвоєння ВВП на душу населення за 2010 рік у 2020 році Китаю необхідне середнє зростання економіки на рівні 7,0 відсотків. Цього тижня прем'єр-міністр Лі заявив, що для контролю над безробіттям необхідний показник у 7,2 відсотка.

Економіка Китаю цього року ризикує продемонструвати найменший темп зростання за останні 23 роки - 7,5 відсотка, відображаючи, зокрема, уповільнення темпів підйому експорту.

Все більше ознак того, що Пекін може підрізати крила державним корпоративним гігантам, чиє домінування посилилося за рахунок приватних компаній у світлі реакції уряду на світову фінансову кризу.

Минулого тижня офіційний China Securities Journal повідомив, що китайське керівництво може посилити контроль над держпідприємствами і розформувати низку монополій з метою збільшення конкуренції.