Вчений відстежив еволюцію казок про Червону Шапочку

Британський лінгвіст проаналізував кілька сотень народних казок, які традиційно вважалися аналогом Червоної Шапочки, за допомогою методів біології та палеонтології.

Склавши "дерево еволюції" подібних історій він виявив, що її предком була середньовічна казка про Вовка і козенят.

"Народні казки - відмінний матеріал для філогенетичного аналізу, оскільки вони, як і живі організми, еволюціонують протягом багатьох поколінь і можуть пристосуватися до нового середовища в міру того, як вони поширюються з одного регіону в інший. Оскільки казки передавалися в основному усно, їх еволюцію складно оцінити за допомогою класичних методів літературного аналізу", - заявив Джамшид Теграні з Даремського університету.

Теграні розкрив коріння казки про Червону Шапочку і визначив шляхи її еволюції в різних частинах світу, порівнявши 58 сучасних "версій" цієї історії за допомогою методів філогенетики.

Наслідуючи приклад біологів і палеонтологів, він виділив 72 ключові ознаки, такі як зовнішність головного героя казки і його супротивника, а також прийоми, які він використовував для обману своєї майбутньої жертви.

З'ясувалося, що переважна частина сучасних "версій" Червоної Шапочки бере свій початок від середньовічної казки про Вовка і дітей, яка була теж увічнена в збірнику братів Грімм у вигляді історії про Вовка і сімох козенят.

За розрахунками Теграні, ця казка "еволюціонувала" в розповідь про Червону Шапочку приблизно в першому столітті нашої ери в Європі, і звідти поширилася по інших куточках світу.

Як вважає лінгвіст, його методику можна використовувати і для аналізу інших культурних пам'яток, що зустрічаються серед різних етнічних груп планети.