РИА Новости: Україна примушує Європу до цейтноту

РИА Новости,  14 листопада 2013, 13:14
💬 0
👁 726

Про те, чому Україна готова ризикнути євроінтеграцією пише Вадим Дубнов у статті для РИА Новости.

Верховна Рада України закрила позачергове засідання, скликане спеціально для того, щоб прийняти закон про лікування за кордоном ув'язнених. Прийняття такого закону, який дозволив би випустити на лікування до Німеччини Юлію Тимошенко, є умовою, поставленою Європою перед Україною для підписання договору про асоціацію з Евросоюзом на саміті "Східного партнерства" у Вільнюсі 28-29 листопада.


Як планується, за десять днів до саміту, 18 листопада, рада міністрів закордонних справ Євросоюзу має ухвалити остаточне рішення щодо асоціації з Україною на основі доповіді представників Європарламенту Пета Кокса та Олександра Кваснєвського. 13 листопада ввечері ця доповідь буде заслухана в Європарламенті.

Тому на цей же день і було призначено позачергове засідання Ради. І сталося те, чого всі чекали.

Проте до Вільнюса - ще два тижні. Прапорець тремтить, але не падає. І ще нічого не ясно.

Помаранчева справа Віктора Януковича

Історія вільнюської ініціативи Києва з початку виглядала інтригою тим більше закрученою, чим менше самі її автори усвідомлювали, до якої розв'язки вони прагнуть.

Ще влітку 2012 року європейські лідери один за іншим мали намір бойкотувати українську частину спільного з Польщею футбольного чемпіонату Європи. І мало кому могло прийти в голову, що Україна стане одним із лідерів вільнюського процесу. У лютому 2013 року Штефан Фюле, єврокомісар з питань розширення ЄС і політики добросусідства, визнав тодішній саміт Україна-ЄС у цілому успішним, що, звичайно, було авансом. Але вже мало хто сумнівався, що Україна його відпрацює.


Здавалося, що й головна умова - звільнення Юлії Тимошенко - перестає бути непереборною перешкодою. Увесь вересень здавалося, що робота йде повним ходом, в жовтні парламент готувався до прийняття закону, і сам президент давав зрозуміти, що справа за формальностями, нехай непростими, але розв'язуються.

Янукович, який протистояв небаченому тиску Москви, виглядав чи символом європейської непохитності України. Навіть опозиція, ніби повіривши, завмерла в деякій повазі до його твердості. Навіть Юлія Тимошенко закликала з в'язниці забути чвари заради європейського майбутнього.

Здавалося, після полеміки з Москвою, в якій Янукович виглядав мало не продовжувачем помаранчевого справи, після того, як він фактично через коліно переламав власну партію, придушивши в ній останні осередки антиєвропейського опору, ніяка зміна курсу вже неможлива.

І раптом, після таємничої п'ятигодинної зустрічі з президентом Путіним у Сочі 27 жовтня все змінилося.

Українська влада й не збиралася пояснювати ту дивну синхронність, з якої після 27-го стала пробуксовувати парламентську діяльність щодо прийняття закону Тимошенко.

 

І раптом, після таємничої п'ятигодинної зустрічі з президентом Путіним у Сочі 27 жовтня все змінилося


Як тепер згадують українські спостерігачі, всі ілюзії остаточно повинні були розвіятися 7 листопада. У цей день посланці Європарламенту Кокс і Кваснєвський, усвідомлюючи складність ситуації, вирушили до Януковича.

Як розповідають люди, знайомі з їхньою діяльністю, президент пообіцяв подзвонити спікеру парламенту Володимиру Рибаку, щоб той вирішив проблеми із законопроектом.

Європарламентарі вирушили в Раду, і з кабінету спікера Олександр Кваснєвський, як згадують очевидці, вийшов, насилу приховуючи роздратування. "Ну, як?" - запитали його журналісти. Той відповів по-російськи: "Ви ж самі все бачите"...

У цей час вже і насправді все було видно. Але багатьом ще дуже хотілося вірити. Втім, оптимісти вірять досі. Можливо, вірить ще й сам президент.

Умовити Меркель

Чим могла переконати Київ Москва після всього того, що було сказано на адресу України на російських телеканалах і окремими російськими політиками, залишається загадкою, і, немов гублячись перед великою кількістю непереконливих варіантів, над розгадкою ніхто не б'ється.

Але, можливо, російський фактор у цьому сюжеті - лише операція лукавого прикриття, і в Україні деякі експерти вважають, що вся інтрига виключно внутрішня.

"А ви впевнені, що влада справді всерйоз готувала якісь законопроекти?" - уточнив у відповідь на мої розпитування один український аналітик.


Тепер, після того, як все закінчилося, багато хто став згадувати застереження людей з партії влади, витоки з владних і, як наслідок, не тільки владних, мозкових політологічних центрів про те, що, може, Європа буде і не так важлива в своїй вимозі звільнити Тимошенко.

У Брюсселі, судячи з усього, теж відчували певну двозначність ситуації, яка застопорилася через долі однієї конкретної людини. Адже й справді, Юлія Тимошенко при всій своїй значущості ніяк поодинці не могла уособлювати настільки глобальну проблему, як вибірковість правосуддя.

Тому, як вважають українські спостерігачі, офіційний Київ дійсно міг виходити з того, що основні гравці Євросоюзу, такі як Франція чи Англія, в принципі, готові піти на компроміс.

І справа тільки за одним - умовити Ангелу Меркель.

Можливо, тому дипломатична активність Києва в останні дні перемістилася з європейського напрямку на американський. У ті самі дні, коли світ чекав звісток про звільнення Тимошенко, Україна посилила ситуацію заявою про намір стягнути з неї компенсацію за економічний збиток, даючи зрозуміти світу, що ціна питання - вкрадені мільярди.
   

У ті самі дні, коли світ чекав звісток про звільнення Тимошенко, Україна посилила ситуацію заявою про намір стягнути з неї компенсацію за економічний збиток, даючи зрозуміти світу, що ціна питання - вкрадені мільярди 


У ці ж дні стає відомо, що один із найбільших інвестфондів США Franklin Templeton купив державні облігації України на 5 мільярдів доларів, - приблизно 20 відсотків зовнішнього боргу країни, - якраз у той момент, коли Київ уже перестає приховувати, наскільки гостро у нього стоять проблеми з грошима.

І, нарешті, на початку листопада підтримку США на переговорах з МВФ обіцяє Україні прибула до Києва помічниця держсекретаря у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд.

Неофіційно ж, як вважають експерти, Нуланд обіцяла більше - спробувати переконати Меркель у тому, що навіть Тимошенко не варта того, щоб через неї втрачати Україну.

Про це стало відомо 5 листопада. 9 листопада Янукович знову зустрічався з Путіним. Так таємничо, що деякі скептики і зовсім сумніваються в тому, що зустріч була. Так чи так, ми не знаємо, які результати вона принесла. Ніби її й справді не було.

Ірраціональна боязкість Тимошенко?

Ледве 13 листопада стало офіційно ясно, що Київ остаточно відхилив закон про лікування ув'язнених за кордоном, Олександр Кваснєвський заявив: в України залишився останній шанс - прийняти його 19 листопада. На цей день Рада призначила черговий розгляд законопроекту.

Отже, українська влада почасти права: Євросоюз ще сам ні в чому не впевнений. Заради того, щоб Київ устиг виконати головну умову, Європарламент вже переносив звіт місії Кокса-Кваснєвського двічі: з вересня на жовтень, і з жовтня на нинішній листопад. Заява Кваснєвського говорить про те, що і 18 листопада може не виявитися останнім терміном.


"Може статися і так: 28 листопада Янукович, виходячи з літака у Вільнюсі, повідомить, що, поки він летів сюди, Тимошенко полетіла до Німеччини - і все кинуться терміново переверстувати всі документи саміту", - з похмурим оптимізмом пожартував один український журналіст.

Втім, як підозрює багато-хто, Янукович взагалі не збирався і не збирається випускати ув'язнену. Як впевнені в Україні, влада ірраціонально боїться, що навіть перебуваючи в німецькій лікарні, Тимошенко зможе зірвати його перемогу на президентських виборах, до якої залишилося трохи більше року. А відповідних гарантій йому ніхто не надає, та їх, мабуть, і немає.

Тому, як вважають спостерігачі, справа не в тому, що 27 жовтня Янукович літав у Сочі - це вторинне. Первинно те, що до цього часу офіційний Київ остаточно переконався в тому, що без Тимошенко не буде ніякого Вільнюса. І тоді довелося терміново зривати прийняття закону.

І тоді, можливо, і стала в нагоді версія про те, що дуже великі таки, як з'ясувалося, втрати несе Україна від розриву зв'язків із Росією та Митним союзом.

І якщо Кваснєвський допускає чергове перенесення своєї доповіді в Європарламенті, то чому б не допустити і більш серйозні зміни в європейських підходах в новому цейтноті?

Як зауважив один мій український співрозмовник, навіть зараз залишається три відсотки ймовірності того, що Україна підпише договір про асоціацію: "Хоча, поки ми з вами говоримо, відсотків може бути, вже два. А, може бути, і чотири"...

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

ТЕГИ: Юлия Тимошенко Янукович Верховна Рада