ЕЖ: Росія і Україна. Шанс стати Європою

Президенту Януковичу саме час поспівчувати - який рік людина живе в стресі, от і приймає імпульсивні рішення, пише російське видання.

Напруга, яка накопичувалася в українському лідері весь останній час, пов'язана з відомою двозначністю - або, якщо хочете, багатовекторністю - його політики, а отже, і стану, знайшло вихід минулого четверга, - пише Володимир Волков у російському Ежедневном журнале.

Спочатку Рада, не зумівши вибрати з шести запропонованих варіантів так і не проголосувала за законопроект що відкриває Юлії Тимошенко можливість виїзду на лікування за кордон. Іншими словами не виконала одну з головних умов що підтвердять згоду ЄС на підписання угоди з Україною про асоціацію яке мало відбутися в кінці цього тижня у Вільнюсі.

Тоді ж у четвер український уряд оголосив про припинення роботи над договором, пояснивши цей крок необхідністю повернутися до розвитку економічних відносин з СНД.

Саме економічними резонами, за словами українського прем'єра Азарова, і було продиктовано це рішення, яке зумовило багатолюдні акції протесту по всій Україні, - за асоціацію Європа вимагає занадто багато. Ось МВФ за відновлення фінансового співробітництва викотив цілий список: наполягає на майже двократному збільшенні тарифів ЖКГ, заморожуванні зарплат, пенсій, соціальних програм та субсидій сільгоспвиробникам, різкому скороченні бюджетних витрат.

Це, каже Азаров, і стало «останньою краплею».

Почни українська влада діяти за рецептами МВФ, перманентний Майдан - з «малими архітектурними формами» у вигляді наметів і навісів, заборонених київським судом в той же четвер, або без них - був би їм забезпечений. Мало б не здалося.

І це всього за півтора року до президентських виборів.

Від послуг західних донорів відмовилися, навіть незважаючи на те, що їхні гроші українській владі потрібні. І не те слово як.

По суті, Україна знаходиться в передбанкрутному стані, а її фінансова система тримається на чесному слові, підкріпленому західними вливаннями. Досить сказати, що з 26,4 млрд дол золотовалютних резервів, з якими Київ зустрів цей рік, близько 10 млрд дол припадало на кредити МВФ. Ті ж десять мільярдів - або близько 5,6% ВВП - країна мала заплатити кредиторам цього року. У результаті до осені українські ЗВР скоротилися приблизно до 20 млрд доларів. Приблизно в цю ж суму оцінюється і весь український чистий зовнішній борг.

Загалом, запахло дефолтом. 21 вересня Moody's першим серед великої трійки понизило український суверенний рейтинг до «сміттєвого», після чого те ж саме зробили S&P і Fitch - 1 і 8 листопада відповідно.

Єдина альтернатива дефолту у відсутності доступу до нових кредитів - різка девальвація гривні з неминучим масовою появою малих архітектурних форм на площах українських міст. Цей сценарій Київ, очевидно, теж не зовсім би влаштував.

А тут ще Росія, яка не бажає скидати ціни на газ, посилила тиск, задіявши на повну котушку митницю і ветеринарів. Українські олігархи не вдоволені, змушені зупиняти виробництво і звільняти людей.

Загалом, згода «поступитися грубому тиску» Москви, розвернувшись при цьому до неї обличчям, в цій тривожній обстановці виглядає системним рішенням головного завдання Януковича - утримати Україну від економічного колапсу і соціальних потрясінь, щоб у березні 2015 року гарантовано переобратися на черговий термін.

Умови угоди, які, з усього, були озвучені йому Путіним під час пріснопам'ятної «таємної» зустрічі 9 листопада, широкій публіці поки не відомі. Але й дитині зрозуміло, що лояльність Києва дістанеться Москві дорогою ціною. У недільному інтерв'ю Азаров сказав головне: Кремль готовий піти на перегляд газового контракту від 2009 року, який в Україні не називали інакше як кабальним.

Завісу над домовленостями днями підняв лідер української опозиційної фракції Батьківщина Арсеній Яценюк. Так от він стверджує, що найближчим часом буде оголошено про збільшення знижки на російський газ для України в розмірі 150 дол. за тисячу кубометрів. Загалом, знає український опозиціонер, Янукович виторгував у Путіна 20 млрд доларів, частина яких піде на фінансування майбутньої виборчої кампанії нинішнього українського президента.

Загалом, не здивував.

Хай там як, думаю, що в Кремлі чудово розуміють, що нинішня безперечно блискуча перемога в битві за Україну - це лише тактичний успіх, який не гарантує стратегічної перемоги. І що того ж дня, коли гетьманська булава вдруге опиниться в руках Віктора Андрійовича, ніщо не завадить йому знову почати розгортати корабель української політики в західному напрямку. Тим більше що попит на такий розворот і раніше був в українському суспільстві та українській еліті. Так, інтеграція з Заходом - це серйозний виклик для українських олігархів, які звикли жити за поняттями і не хотіли б втрачати обширний російський ринок і ресурси. Але й у цих людей, які певною мірою формують політику свого уряду, сьогодні є серйозний запит на демократію західного типу з її інститутами і гарантіями безпеки.

Усе тут банально і прагматично: щоб не відняли зароблене непосильною працею, не перетворили на ізгоя, а паче не запроторили за ґрати в сваволі людини з булавою, потрібні незалежні суди, дієві правоохоронні органи та ефективні чиновники, підконтрольні суспільству і обмежені законом. Іншими словами, все те, що є в Європі, і чого, на жаль, мало в сучасній російській дійсності.

Цю просту думку непогано б засвоїти Кремлю. У цьому сенсі у Росії, якщо вона серйозно претендує на роль центру тяжіння для таких країн, як Україна, немає іншого шляху, окрім самій стати справжньою Європою. Вульгарна покупка лояльності сусідів - метод занадто витратний і надзвичайно ненадійний.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.