Багаті економіки потрапили в пастку надлегких грошей - Reuters

Послання почуто: багаті економіки отримали надлегкі гроші з довгостроковою перспективою, і центробанки переконані, що це - найменше зло з усіх, пише Reuters.

Незважаючи на бурчання з приводу фінансових "бульбашок " і потенційної шкоди нульових процентних ставок і друкування грошей, закінчення 2013 року відзначено вражаючою впевненістю світових інвесторів у тому, що дешеві гроші будуть доступні ще протягом тривалого періоду.

Багато хто посилається на реакцію фінансового ринку на припущення про те, що ФРС США може вимкнути друкарський верстат. Навіть якщо ФРС дійсно згорне скупку облігацій в 2014 році, Банк Японії або Європейський центробанк можуть наростити пропозицію ліквідності з метою нейтралізації ефекту дій американського регулятора.

Але не варто думати, що всі керуючі задоволені станом справ. Багато з тих, хто виступав на інвестиційному саміті Рейтер минулого тижня, засумнівалися в довгостроковій ефективності подібної політики, побоюючись соціальних і політичних наслідків, навіть при тому, що потоки дешевих грошей продовжують підштовхувати фондові ринки до нових рекордів.

Якщо від кількісного пом'якшення більшою мірою виграють власники фінансових активів, ніж безробітні або ті, що мало заробляють, тоді, вважають вони, закачування грошей просто збільшить і без того тривожну нерівність у США, Великобританії та інших країнах, погрожуючи непередбачуваними і непрорахованими політичними наслідками.

Однак, незважаючи на ці побоювання, більшість вважає, що нульові процентні ставки, накачування економіки грошима і екстраординарне пом'якшення кредитних умов - єдина перспектива, якщо вірити інформації з регулюючих кіл Вашингтона, Токіо і Франкфурта.

"Ми як галузь - у довгих позиціях щодо центробанків, - сказав Паскаль Бланк з компанії Amundi, що керує більш як $1 трильйоном активів. - Побоювання з приводу нормалізації політики центробанками вельми перебільшені".

"Ми спостерігаємо зміну ДНК центробанків. Те, що ми розглядаємо як нетрадиційне, стане частиною теорії. І, як часто буває в економіці, теорія приходить після практики".

Настрої фондових керуючих на саміті були сформовані виступом людини, яка вважалася великим скептиком щодо кількісного пом'якшення, ніж майбутня голова ФРС Джанет Єллен.

Колишній міністр фінансів Ларрі Саммерс, який свого часу розглядався як кандидат на пост голови ФРС, заявив у листопаді про перспективу "вічної стагнації" економіки США на довгі роки наперед - де "природні ставки" відсотка, що відповідають повній зайнятості, можуть бути мінус два або мінус три відсотки.

Оскільки економісти активно спекулюють про те, що ФРС і ЄЦБ можуть ввести негативні номінальні процентні ставки - чи фактично плату - за депозитами комерційних банків, це не настільки нереально.

Саммерс мав на увазі, що ситуація зі зростанням економіки та процентними ставками може тривати довгий час, і пов'язані з нею бульбашки активів можуть стати неминучим і навіть прийнятним побічним ефектом.

"Якимось чином, навіть великої бульбашки було недостатньо для того, щоб створити надлишок сукупного попиту", - сказав він, маючи на увазі відсутність тиску з боку інфляції, зарплат, ринку праці або виробничих потужностей, навіть коли один з найбільших в історії кредитних бумів досяг піку в 2007 році.

Вічна стагнація

І якщо "вічна стагнація" при зростанні нижче середнього і рекордно низьких процентних ставках - "новий норматив", як заявив у 2009 році PIMCO, - довгострокова перспектива, тоді підживлений великою ліквідністю попит на корпоративний борг та акції, а також нерухомість, швидше за все, збережеться.

На думку декого, наприклад Дідьє Сент-Джорджса із Carmignac Gestion, це може призвести до "пастки кількісного пом'якшення" - коли протягом довгих років ринкам доведеться платити ціну за запобігання п'ять років тому економічній катастрофі.

На його думку, очевидно, що штучне заниження процентних ставок шляхом кількісного пом'якшення запобігло більш глибокій економічній кризі в 2008-2009 роках. Однак чистим результатом стало уповільнення і подовження термінів відновлення, оскільки будь-який бум економічної активності призводить до невеликих, але нестійких підвищень процентних ставок, що нейтралізує підйом.

"Це пастка кількісного пом'якшення. Це означає, що відновлення буде повільнішим, але чи повинно це закінчитися сльозами? Необов'язково", - сказав Сент-Джорджс, додавши, що послідовні дії центробанків і тонке налаштування політики допоможуть контролювати процес протягом тривалого часу.

Марино Валенсіс із Baring Asset Management згоден з цією точкою зору: "Питання в тому, чи буде влада коли-небудь здатна покласти край кількісному пом'якшенню".

Якщо ні, то воно загрожує проблемами.

"Можливе застрявання в політиці кількісного пом'якшення на більш довгий час, якщо ми будемо спостерігати значний спад інфляції, і це погіршить вже наявні дисбаланси", - вважає Філіп Сондерс з Investec Asset Management.

"Особисто я вважаю, що політика кількісного пом'якшення контрпродуктивна. Її соціальний вплив не може бути виправданий. Ціна передбачуваного створення більшої кількості робочих місць в тому, що ви, по суті, робите багатіїв значно багатшими шляхом інфляції цін на активи".

На думку Сондерса, після "п'яти років в лещатах" можна дати хід інфляції, викликаній зростанням заробітної плати, і це допоможе нейтралізувати частину дисбалансів політики кількісного пом'якшення.

Але припинення цієї політики стало б поганим варіантом.

"У них немає вибору, - вважає Бланк із Amundi. - "Нормалізація" несе набагато більше ризиків".