Reuters: Якi пастки чекають на Газпром у Європi
Газпром починає прокладання по території ЄС труб Південного потоку, незважаючи на юридичну колізію з невирішеним статусом проекту, яка може поставити під питання повернення величезних інвестицій у магістраль, які сам концерн оцінює у 30 мільярдів євро, а аналітики - у півтора раза вище.
Суперечка між Європою, заради газового ринку якої російський концерн не скупиться на інвестиції, і Росією, яка наполягає на особливих умовах транспортування газу Південним потоком, так і не вирішена. Але це не заважає Газпрому і майбутнім країнам-транзитерам урочисто перерізати стрічки на майбутніх будівництвах. Що це - необачність чи якісь неоголошені домовленості?
За умови дотримання вимог Третього європейського енергопакету, який не дозволяє постачальнику бути повноправним власником труби, російський енергогігант змушений буде ділитися доступом до нового експортного коридору з іншими постачальниками. Інший спосіб виконати вимоги Брюсселя - продавати на кордоні Євросоюзу російський газ, який фактично буде конкурувати сам із собою у Південній Європі, кажуть аналітики.
Влада РФ кілька років провела у переговорах, сподіваючись відстояти для Газпрому особливі умови, але Європа, яка закуповує в Газпрому приблизно чверть усього споживаного газу, непохитна.
Дотримання вимог Третього енергопакету змусить концерн працювати в умовах незвично високої конкуренції з іншими постачальниками, що може змусити Газпром надати ще більші знижки покупцям у Європі, яка і так веде проти концерну антимонопольне розслідування.
Але є й інший - цілком законний і дотепний вихід, який збереже гроші російського концерну, кажуть аналітики.
РОСІЯНИ В ЄВРОПІ
Будівництво магістралі, що сполучає родовища Ямалу і північ Італії в обхід України, у найближчі місяці почнеться в Угорщині і вже розгортається у Болгарії та Сербії. Остання не входить до ЄС, але прагне у спільний європейський простір, на території якого постачальникам газу заборонено контролювати більше половини потужності експортних газопроводів.
Незважаючи на відсутність домовленості з ЄС, голова Газпрому Олексій Міллер та міністр енергетики РФ Олександр Новак демонструють упевненість і вже заявили, що нова магістраль буде наділена спеціальними правами, які поставлять її вище від європейського законодавства. Однак сама Єврокомісія зовсім не поділяє їхнього оптимізму, а наприкінці жовтня енергоміністр Болгарії Драгомир Стойнєв пообіцяв, що місцева держкомпанія BEH та Газпром нададуть доступ до болгарської ділянки Південного потоку іншим постачальникам.
"Ситуація дуже заплутана через те, що у ЄС немає зв'язної енергополітики, а є різночитання між інтересами Брюсселя та інтересами окремих країн", - говорить аналітик Сбербанку Валерій Нестеров.
Якщо рішення, яке влаштує Росію, знайдене не буде, формально російському концерну доведеться пошукати у трубі місце для інших постачальників. У тому числі для експортерів конкуруючого каспійського газу.
Але є й інший - дотепний вихід , вважає Михайло Корчемкін з East European Gas Analysis.
Газпром зможе "пустити" треті сторони у Південний потік, просто продавши європейським компаніям половину транспортованого газу на кордоні ЄС у болгарській Варні, а не в кінцевій точці магістралі в Італії:
"Газ поміняє власника, і вимоги ЄС будуть виконані", - говорить Корчемкін.
Правда, це викличе ризик зростання конкуренції в Болгарії та інших транзитних країнах на трасі Південного потоку, оскільки газ може бути проданий до перетину кордонів Австрії чи Італії.
У здатність же РФ домовитися про особливий статус для магістралі аналітики вірити не схильні:
"Я думаю, що ЄС до кінця битиметься... Газ продовжує залишатися предметом великої політики", - говорить Нестеров.
ЕКОНОМІКА ПО-ЧОРНОМОРСЬКИ
З політичної точки зору Південний потік необхідний Росії, щоб зберегти лідерство на європейському ринку, куди через кілька років прийде конкуруючий газ із Каспію. А Балканські країни допомагають будівництву, сподіваючись отримати знижку на паливо з Росії, а також щоб не залежати від транзитних настроїв України, ускладнення з якою у 2006 і 2009 роках уже призводили до відключень поставок до Європи.
Але наскільки вигідна економіка Південного потоку, який пройде по дну Чорного моря? Аналогічний проект - з помпою запущений у 2011 році також в обхід України по дну Балтики - Північний потік - заповнений далеко не на повну потужність.
На цю тему влада воліє не думати, як і про те, що буде, якщо ЄС не поступиться у питанні дотримання вимог Третього енергопакету. Тим часом нове будівництво, вартість якого сам концерн оцінює значно вище, ніж вартість Північного потоку, активно розгортається на Балканах і в Росії. Газпром уже оголосив тендер на труби для підводної ділянки.
Концерн оцінював сумарні витрати на нову магістраль, включаючи трубу в Європі та вартість підключення до російської газотранспортної мережі, приблизно у 30 мільярдів євро. Корчемкін вважає, що реальні витрати будуть багато вище - близько $65 мільярдів разом із витратами на будівництво труби від Ямалу до Середньої Росії Бованенково–Ухта-Починки, які не враховує Газпром. Аналітик вважає, що окупити такий обсяг вкладень за нинішньої ціни вуглеводнів буде дуже складно.
"Для прийнятного повернення інвестицій Газпрому потрібно буде продавати газ у Європі за ціною вище $14 за MMBtu при тому, що нинішня середня ціна у Європі - $11,8", - говорить Корчемкін.
З наміченим на 2019 рік початком експорту в Європу з гігантського азербайджанського родовища Шах-Деніз, очікуваним зростанням світових поставок ЗПГ і загостренням конкуренції серед виробників європейські ціни на газ навряд чи зростуть і поправлять економіку, тішачи російські амбіції газового проекту в Чорному морі.
Глава операторської компанії Південного потоку Олег Аксютін обіцяє вивести магістраль на повну потужність - 63 мільярди кубометрів на рік - у 2017 році, половину цього обсягу планується прокачувати до Італії.