FT: Невдача з Україною навчить Брюссель терпіння

The Financial Times,  2 грудня 2013, 10:45
💬 0
👁 1178

Питання далеко не вирішене, але для його вирішення потрібен більш зважений підхід.

З усіх можливих результатів саміту ЄС-Східне партнерство, який закінчився минулої п'ятниці у Вільнюсі, повтор помаранчевої революції був, мабуть, найменш очікуваним. Литва сподівалася, що під її головуванням в ЄС Україна стане на шлях входження до Євросоюзу, підписавши обширну угоду про лібералізацію торгівлі. Коли український президент Віктор Янукович в останній момент вирішив не підписувати цю угоду, пославшись на тиск з боку Росії, саміт заздалегідь списали з рахунків, як сумну говорильню і, що спірніше, як перемогу Росії, - пише Мері Дежевські в британській газеті The Financial Times.

Сцени з Києва в ці вихідні розповідають зовсім іншу і дивним чином позитивнішу історію. Натовп чисельністю більше 100 000 чоловік (найбільша з тих славних днів дев'ятирічної давності) відкинула заборону влади на проведення протестів і наполягає на європейську долю для України. Учасників демонстрацій зустріли сльозогінним газом і кийками. Повідомляється про численні поранення і травми з обох сторін. Але демонстрації не вщухають.

Протести не означають, що Україна згуртувалася навколо проєвропейських киян, або що їхні учасники змусять Януковича і його уряд піти у відставку або зробити розворот на 180 градусів. Країна в своїх пристрастях розколота на захід і схід, і така ситуація склалася з моменту здобуття Україною незалежності. Київ, який колись стояв між заходом і сходом, зараз більше схиляється на захід завдяки його новому середньому класу.

Протести означають, що у Вільнюсі аж ніяк не повністю була втрачена перспектива руху України в західному напрямку, і що без боротьби її прихильники не здадуться. Це має послужити якоюсь розрадою для Брюсселя, який, схоже, відступив і зализує отримані рани. Це також дає деякі вказівки на те, що ЄС повинен робити далі.

Протести означають, що у Вільнюсі аж ніяк не повністю була втрачена перспектива руху України в західному напрямку, і що без боротьби її прихильники не здадуться

Хай там як вчинив Євросоюз, він повинен уникати помилок останніх місяців. Якщо Москва жорстко натиснула на Україну, щоб та зробила остаточний і певний вибір між її Євразійським союзом і зближенням з ЄС (через Східне партнерство), то це частково пояснюється тим, що і Брюссель так само ставив аналогічні умови за принципом "все або нічого". Незрозуміло, чим це було викликано: нерозумінням українських реалій або тим, що було багато інших моментів, що відволікали, - від кризи євро до виборів у Німеччині. Але наполягаючи на підписанні угоди і встановивши за останній термін кінець листопада  Брюссель зажадав чогось такого, на що Україні спочатку було важко погодитися.

Справа не в тому, що Янукович налаштований проросійськи, хоча саме так на нього дивляться на Заході, всупереч його прагненню до зближення з ЄС. Швидше, причина в тому, що Україна ще не повністю усвідомила свою пострадянську ідентичність і в недостатній мірі відмовилася від економічних зв'язків радянської епохи. Є вперті факти, що говорять про те, що зараз Україні недоцільно спалювати мости, що з'єднують її з Москвою - адже ЄС навряд чи зможе відшкодувати Україні те, що вона втратить.

ЄС навідріз відмовиться від пропозиції Януковича скликати тристоронню комісію у складі України, ЄС та Росії. Неофіційно він вже це зробив. Запрошення до участі Росії означає визнання Брюсселем того, що Москва може цілком легітимно впливати на його рішення, і що Україна - не суверенна держава. Це абсолютно неприйнятно. Але якщо шукати компроміс, Росію все одно доведеться залучати. Можливо, під прапором євразійського Митного союзу, якщо не під її власним. Або пошуки компромісу можна організувати в рамках регулярних і часто беззмістовних самітів Росія-ЄС.

Проблеми практичного характеру не є нездоланними. Зараз Росія є членом Світової організації торгівлі, і Москва з Києвом все активніше намагаються привести свої норми і правила у відповідність до стандартів ЄС. Тому вельми непереконливими здаються російські твердження про те, що завжди будуть певні галузі регулювання і тарифів, для яких членство в обох організаціях є несумісним.

Насамперед - ритм нових переговорів повинен бути набагато спокійнішим. Лихоманка останніх місяців нікому не потрібна. Можливо, є сенс дочекатися наступних президентських виборів в Україні, які відбудуться на початку 2015 року. Тоді передвиборну боротьбу можна буде організувати з питання приєднання до Європи. Але заради інтересів самої України будь-яке рішення повинно передбачати проміжну схему, що дозволяє їй перебувати в обох таборах. Холодна війна, коли Україну можна було вважати трофеєм і боротися за неї, завершилася.

Переклад: ИноСми

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

ТЕГИ: Украина-ЕС Украина-Россия