Respekt: Україна живе

Європейський Союз пропонує виняткові можливості, але йому потрібно, щоб протести в Києві та в інших місцях були успішними.

«Не хочемо в Сибір чи в Азію, хочемо в Європу!» - скандували минулого тижня студенти університету на Театральній площі в Ужгороді. Ці молоді люди народилися на території, яка колись належала Чехословаччині, але через геополітичні бурі ХХ століття в XXI столітті застрягла в парі кілометрів від кордонів Європейського Союзу. І сьогодні люди тут знову проживають те, що вже пережили їхні батьки та бабусі з дідусями: вони стали сторонніми спостерігачами в російській грі за збереження геополітичних позицій. Проте, надії українців на європейське майбутнє істотно більші, ніж здається зараз, - пише чеська газета Respekt.
 

Однак події останніх тижнів оголили кілька явищ, чиє значення в майбутньому може зростати. У минулому столітті долю народів у Східній Європі вирішували виключно російські лідери. Але сьогодні саме президент України Янукович (а також президент Вірменії Серж Саргсян) вирішили - нехай під тиском Москви - вийти з обіймів Європи. При цьому Янукович зіткнувся із сильним опором всередині країни, коли на вулиці вийшли сотні тисяч людей, насамперед - молоді українці, які добре розуміють, що - на відміну від минулого сторіччя - їхня доля в їхніх руках. Вони можуть скасувати рішення Януковича, знявши його з трону на наступних виборах, або, вийшовши на вулиці, змусити президента змінити своє рішення. І хоча скептики сумніваються, що Янукович допустить проведення нових вільних виборів, в українців, на відміну від росіян і білорусів, вже є досвід протестів - якщо вони досить масові і, звичайно, цілеспрямовані, їх не можна ігнорувати.

Приклад того, що народи Східної Європи не зобов'язані слідувати за Кремлем, - рішення Грузії і Молдавії піти по шляху до Європи, хоча тиск із боку Росії на їхні уряди (в тому числі торговельні блокади) був не менше тиску на Україну.

Ще одна новина - небувало ясна і гостра промова Європейського Союзу (включаючи канцлера Німеччини Ангели Меркель) по відношенню до Росії, коли представники ЄС відкрито назвали російський тиск шантажем і методами холодної війни. Парадоксально, що Володимир Путін таким чином допоміг Західній Європі зрозуміти те, про що нові члени ЄС, що мали негативний історичний досвід із Москвою, говорили вже давно: не можна покладатися на те, що Росія буде дотримуватися правил цивілізованої дипломатії.

Також важливо, що ЄС відмовився від пропозиції Януковича («прийнятої» Путіним) покликати Росію на переговори про майбутнє України. Договір про асоціацію - справа ЄС і України, передав Путіну Брюссель. До честі Євросоюзу треба сказати і про те, що ЄС відмовився «купити» Януковича обіцянкою фінансових вливань, які він просив як компенсацію за підписання договору про асоціацію.

Чого боїться Путін

Звичайно, ЄС щодо країн Східної Європи дійсно зробив масу помилок і довго не міг зрозуміти, яке майбутнє цим державам він хоче запропонувати. Однак у прямому зіткненні за привабливість цивілізаційного простору навіть охоплений кризою Євросоюз виграє в авторитарної Росії. Дослідження показують, що переважна більшість українців бачать своє майбутнє в Європі. Володимир Путін боїться цього не тільки з геополітичних міркувань (якщо він втратить Україну, євроазіатську імперію йому не побудувати), але і з чисто внутрішніх причин. Уже сьогодні - незважаючи на сильну антиєвропейську пропаганду Кремля - ​​38% росіян хочуть, щоб Росія стала членом ЄС (40 % - проти). Як на погляди росіян вплинув би факт, що Україна пішла європейським шляхом до демократії? Ось цього найбільше і побоюється Путін.

Удавана слабкість ЄС, якому багато дорікають у неповороткості й нерішучості, можна, навпаки, сприймати як її головну зброю. Адже Європейський Союз пропонує не швидку геополітичну операцію, яку можна коли завгодно анулювати, а глибокі структурні зміни. Якщо ви приймаєте європейські цінності й закони, ви стаєте частиною нашої цивілізації і будете користуватися її безцінними перевагами. Так, це тривалий процес, у якого є маса відхилень і затримок. Проте, Європейський Союз зараз є єдиною державою в світі, яка пропонує щось подібне.

Але й Україна Європі пропонує чимало. Як мінімум для сходу ЄС, включаючи Чехію, ключовим є те, що Україна тримає Росію на необхідній відстані, приборкує її традиційні імперські забаганки і може допомогти в поширенні європейських цінностей далі на схід.

Інші протести

Саміт у Вільнюсі на перший погляд може здатися перемогою Путіна, але, якщо вірити в привабливість європейської цивілізації, все постає в іншому світлі. Так, президент Янукович минулого тижня завадив Україні зробити вирішальний крок у напрямку до Європи. Але це не означає, що Україна зробила крок у бік Росії. Янукович і його олігархи бояться авторитарної Москви більше, ніж демократичних реформ, які змушує проводити ЄС.

Євросоюз підкреслив, що його двері залишаються відкритими, і в брюссельських кулуарах вже говорять про те, що через кілька місяців договір про асоціацію все ж може бути підписаний. А якщо ні - 2015 року в Україні будуть президентські вибори. Згідно з опитуваннями, нинішнє молоде покоління українців - набагато більш європейське, ніж їхні батьки, і ця тенденція буде посилюватися.

Масові протести насамперед молодих людей у ​​Києві та в інших містах України - наймасштабніші після помаранчевої революції 2004 року, але вони інші. Тоді це був протест проти фальсифікації виборів, сьогодні - вираз чітких прагнень і цілей - стати європейцями. З точки зору Чехії, в якій по відношенню до ЄС панує глибокий скепсис, ці виступи можуть здаватися наївними і смішними, але це не так. Наївна і смішна чеська зневага до Європейського Союзу. І в Ужгороді це вже розуміють.

Переклад: ИноСми

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.