Українці дали нам урок безстрашності - Лія Ахеджакова

Наводимо текст статті повністю:

 

"Коли два роки тому почалися протести на Болотній, я відчула захват, вдячність, надію, але змінилися вони розчаруванням. Це була відправна точка, коли люди прокинулися. У першу чергу інтелігенція та середній клас, бізнесмени, студенти. Це дуже хороший зріз суспільства. Йшли освічені, розумні люди. Звичайно, інтернет тоді зіграв свою роль - це велика сила. Просте гасло миттю розійшлося: завтра буде пізно, друзі, потрібно виходити. У дощ, в холод, у спеку.

 

Я з величезною повагою ставлюся до людей, які продовжують виходити. Їх можуть побити, вони можуть потрапити до лікарні, їх можуть посадити до в'язниці, і в основному йде інтелігенція. Це величезний ризик, але вони не бояться. Коли йдеш серед них, розумієш - це інша країна, це інші люди. Я пам'ятаю, як я вела на Болотну напівсліпу бабусю, вона й не розуміла, хто її за руку тримає. Виходять шістдесятники. Люди є просто приголомшливі, але більшість сидять вдома, у них один принцип: продукти є і немає війни, а інші нехай у в'язницях гниють, моя хата з краю. У моєму середовищі політика - брудна справа, мало хто наважується висловитися.

 

У нас біжать на площу тільки за гарячими слідами, коли можна показати всім свою громадянську активність. А от коли потрібно було складати петицію за болотних в'язнів, ми лише 15 тисяч підписів набрали. Чому нам не соромно? Чому ні Навальний, ні інші лідери опозиції не включилися в цю справу?

 

Найбільше лякає страхітлива байдужість. Адже молоді та соціально активних людей у ​​нас дуже багато, але вони в більшості своїй сидять вдома. Дуже багато в нашому благополучного життя оплачено. Це відносне благополуччя заспокоює: здається, що все нормально. Але коли нафта і газ закінчаться, тоді вони побіжать.

 

Я була на Сахарова і на першу річницю Болотній. Від лідерів опозиції у мене неоднозначні емоції, не розумію, чому до Координаційної ради пустили якихось радикалів. Адже там є змістовні люди, розумні, справжні. Є опозиціонери з великої літери, але неможливо терпіти там націоналістів.

 

Якщо раніше гасла були за чесні вибори, зараз народ виходить проти наших судів. Там з легкістю доведуть, що ти педофіл, зрадник, зрадник батьківщини, злодій . Вони можуть пришити що завгодно і кому завгодно. Абсолютно сліпого хлопчика можна засадити у в'язницю, тому що він прицілився і влучив держаком в око поліцейському. Над болотниками півтора року знущаються, і це мене приголомшує. Порушують нову справу проти Ходорковського. Вони Бога не бояться, що через них людина буде гнити у в'язниці.

 

Дивовижна річ - інертність нашої людини. Якщо в біду потрапляє син або брат, вона побіжить, буде волосся рвати. Якщо сусід - їй вже все одно. Більшість взагалі буде говорити: і правильно, треба їх садити.

 

Ви подивіться, як це на держканалах підноситься. Євген Кисельов спеціально поїхав в Україну, щоб одним повітрям не дихати зі своїм однофамільцем, який хоче закопати серця геїв. У нас зараз мамонтовщина проникла в зомбоящик. Ліберали для них ліберасти, а от коли почнеться фашизм справжній, вони згадають, хто виходив на Болотну, але буде пізно. Ми впевнено котимося в минулі роки, я тільки боюся назвати цю цифру. Ми точно відкотилися від 1993 року.

 

Минуло два роки, нас стало в рази менше, а ми не навчилися нічому. Коли виходять кілька тисяч осіб, їх дуже легко скрутити і так покарати, що страх скує все населення. Я дивлюся на те, що відбувається в Україні, коли в Києві вийшов мільйон, і відчуваю величезну повагу до українського народу. Я їм чорною заздрістю заздрю​​. Зрозуміло, що Євросоюз їм благополуччя не принесе, але вони не хочуть зашморг на шиї, їм не потрібен старший брат. Українці дали нам урок громадянської активності та безстрашності."

 

-----------------

Додамо, що Лія Ахеджакова увійшла до числа лауреатів премії Московської Гельсінкської групи за 2013 рік. Про це у вівторок, 10 грудня, повідомляє Интерфакс з посиланням на голову організації Людмилу Алексєєву.

 

Актрисі присудили премію в номінації За захист прав людини засобами культури і мистецтва.

 

Премія Московської Гельсінкської групи вручається з 2009 року. Імена лауреатів завжди називають у день прав людини, 10 грудня. У число володарів премії входять музикант Юрій Шевчук, адвокати Анна Ставицька та Юрій Шмідт, письменник Віктор Шендерович і убита в 2009 році правозахисниця Наталія Естемірова.

 

За словами Алексєєвої, всі лауреати отримають грошові призи. При цьому кошти на їхню виплату організація зібрала самостійно, оскільки ніяких грантів на це не одержує.

 

За матеріалами: Сноб, Lenta.ru