Корреспондент: Бек-офіс Майдану. За час Євромайдану тисячі українців запропонували центру Києва свої руки та мізки
Екатерина Иванова,
16 грудня 2013, 13:29
💬
1
👁
3204
За час Євромайдану тисячі українців запропонували центру Києва свої руки і мізки, щоб мітингувальники і прості перехожі не стали жертвами "стихії", - пише Катерина Іванова в № 49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року.
Коли на Євромайдан вийшли перші маніфестанти, ніхто і не припускав, що через тиждень він переросте в затяжну акцію протесту, а для її підтримки знадобиться маса волонтерів, здатних запропонувати людям не тільки гарячий чай та їжу, а й правовий захист і охорону.
На заклик про допомогу, кинутий у соцмережах, відгукнулися студенти, бізнесмени, заможні домогосподарки і навіть пенсіонери. За даними Штабу національного опору, що розмістився в столичному Будинку профспілок, протягом кількох днів після оголошення у Facebook свою безкорисливу допомогу запропонували 350 адвокатів - як юристи приватної практики, так і власники великих адвокатських бюро.
Однак юристами справа не обмежилася: тільки на кухні в Будинку профспілок працюють в три зміни близько 4 тис. добровольців. Рекорд штабний кухні - 110 тис. порцій на добу - встановлений 8 грудня, коли відбувся так званий Марш мільйона і в центр міста вийшли, за різними оцінками, від 300 тис. до понад 1 млн осіб.
Свої двері відчинили з десяток київських барів, що запропонували безкоштовні чай, каву і бульйон. Інтернет-спільнота Kyiv Host допомогла знайти учасникам акцій безкоштовний притулок у приватних квартирах, хостелах і готелях. На нічліг приймають і деякі київські храми, а приватний дитсадок FamilyArtClub готовий безкоштовно приймати малюків батьків, які хочуть піти на Майдан, але не знають, де залишити дитину.
Армія волонтерів множиться з кожним днем. Корреспондент розповідає про декого з тих, хто присвятив значну частину свого вільного часу і коштів підтримці життєздатності центру столиці.
Ірина Шевцова, фельдшер
За подіями в країні мешканка Хмельницького Ірина Шевцова стежила з дому по телевізору, коли в ефірі онлайн-телеканалу hromadske.tv відомий лікар Ольга Богомолець повідомила, що Євромайдану не вистачає медиків, у тому числі і фельдшерів. Це було ввечері 8 грудня, а на наступний ранок Корреспондент зустрів Шевцову на Майдані Незалежності. У складі мобільної групи медиків-волонтерів вона заступила на зміну.
У білому жилеті з червоним хрестом і накинутому поверх нього клейончатому синьому дощовику під сильним снігопадом Шевцова обходить мітингувальників з питанням: "Як ваше самопочуття?".
У руках в неї, як і в інших медиків, що працюють у мобільних групах, пластмасовий ящик для слюсарних інструментів, пристосований під медичний саквояж. У ньому все необхідне для надання першої допомоги і мінімальний набір препаратів.
"Я думала, тут такі, як я [фахівці] не потрібні, - зізнається Шевцова. - Виявилося, потрібні, і дуже".
У середньому до медиків щодня зверталися близько 1,5 тис. осіб. Симптоми різні - від перевтоми та легкої застуди до ознак інфаркту та отруєнь. Шевцова їхала з дому без жалю, хоча і залишила в Хмельницькому свою невелику приватну практику.
"Навіщо мені ці гроші, коли тут [у Києві] дітей б'ють?"- пояснює свій вибір волонтер.
Євген Солодко, партнер юридичної компанії Солодко і партнери
Я, коли побачив в інтернеті, що відбувається, залишатися байдужим не міг
Для київського адвоката Євгена Солодка, що не підтримує жодну з політичних сил - як у владі, так і в опозиції, - переломним моментом, що змусив зануритися в гущу подій, став нічний розгін силовиками студентів-мітингувальників у ніч з 29 на 30 листопада. На думку Солодка, жорстокість, з якою це сталося, не була нічим виправдана, і бійці Беркуту істотно перевищили свої повноваження.
"Я, коли побачив в інтернеті, що відбувається, залишатися байдужим не міг", - зізнається адвокат.
Зараз він веде справу 32-річного Олександра Остащенка, якого затримали нібито за штурм Адміністрації Президента на бульдозері 1 грудня.
"Остащенко був затриманий у машині швидкої [після того, як був побитий Беркутом] о 1:15 ночі, без [висування міліцією ] судового документа, а при затриманні у нього вилучили обручку і 555 грн. Про що можна говорити взагалі?" - обурюється юрист.
І хоча цій справі Солодко віддає сьогодні майже весь свій час, а до Майдану ставиться, як він сам каже, позитивно, адвокат не може вбити в собі скептика.
"Моє раціональне мислення свідчить про те, що не дасть результату ця ситуація. Хто встане і скаже: громадяни, ми будемо жити по-іншому?! - ставить він риторичне питання і сам же на нього відповідає: - Немає такого харизматичного лідера".
Ігор Сердюк, підполковник запасу ВДВ
Кореспондент зустрів Ігоря Сердюка в оточенні таких же, як він, чоловіків у камуфляжі, про яких говорять "косий сажень у плечах". Поверх бушлатів у них бордові жилети з написом на спині Ветерани з народом.
Усі вони - колишні спецназівці або ветерани афганської війни. Про себе Сердюк говорить неохоче, лише скупо представляється: підполковник ВДВ у запасі. У нього червоні від недосипу очі. Воїни- афганці, а їх на Майдані було близько 600, несли нічну службу, охороняючи від Беркуту периметр Майдану.
Вони вийшли після того, як спецназ застосував силу проти мітингувальників: на клич київських братів зі зброї з'їхалися ветерани Афгану з різних регіонів країни. За словами Сердюка, афганці приїхали, щоб при необхідності стати живим щитом, а у вільний час проводять майстер-класи з оборони для добровольців серед учасників акції протесту.
Артем Дишкант, менеджер
Нинішній волонтер Артем Дишкант за свої 30 років спробував себе в зовсім різних сферах діяльності, починаючи від поліграфії і закінчуючи адвокатурою. А зараз освоює ще одну зовсім нову для себе професію - завскладу. На цій волонтерській посаді на кухні Будинку профспілок він від першого дня.
За спиною у Дишканта батареї консервації і гори чаю, ящики з лимонами, яблуками. Підрахувати точно, скільки чого є, не виходить, зізнається він.
Найголовніше - все робити з любов'ю, і все вийде
"Постійно щось підвозять, щось відвозять - процес нескінченний", - пояснює Дишкант.
Менеджер каже, що володіє досвідом створювати потрібну атмосферу у колективі. Люди працюють у дуже напруженому режимі, і в багатьох не витримують нерви.
"У цій ситуації не можна підвищувати голос - це слабкість. Найголовніше все робити з любов'ю, і все вийде", - посміхається він.
Дишкант, як і багато його колег-волонтерів, спить по п'ять годин на добу, а іноді лише по три. "Було бажання плюнути [і виїхати додому], але в цьому матеріальному світі потрібно намагатися залишатися людьми", - каже завскладу.
Любов Лавриненко, пенсіонерка
Кухня Штабу національного опору, що в Будинку профспілок, нагадує мурашник: за удаваним хаосом криється злагоджена робота. Над одним зі столів у гумових рукавичках і масці працює одна з головних "мурашок" - Любов Лавриненко. Її 25-річний досвід санітарного лікаря-фахівця з гігієни харчування став у нагоді на Майдані.
"О 8:00 я вже тут, а о 23:00 ще тут", - розповідає вона про свій волонтерський режим.
Лавриненко приймає і оцінює - щодо терміну придатності, якості - продукти, які приносять кияни для потреб Євромайдану.
"Якщо це лимони, яблука, то волонтери на кухні можуть самі розібратися, але якщо тушкованка, ковбаса, м'ясна нарізка - тут тільки мої очі [можуть визначити безпеку продукту]", - пояснює медик.
За словами Лавриненко, хоча і рідко, але буває, що приносять несвіже або навіть зіпсоване. Говорячи це, вона дістає зі сміттєвого пакету прострочену банку маслин, а за нею і недопиту пляшку горілки, яку теж хтось відірвав від серця на допомогу Майдану.
Лавриненко пильно стежить за тим, щоб на кухню не потрапляли гриби, молочні продукти, в тому числі і сир, а також домашня їжа - паштети, сальтисон та інше.
Санлікар заразилася революційним духом ще в 2004-му, під час помаранчевого Майдану, після якого її, як і багатьох співвітчизників, спіткало сильне розчарування.
"Я тоді вирішила: більше в житті нікуди не піду, - зізнається Лавриненко. - Але коли побили цих дітей нещасних, у мене душа облилася кров'ю, я не могла сидіти вдома".
Геннадій Каніщенко, власник бару Барабан
Одним з перших серед власників точок громадського харчування, хто запропонував людям безкоштовні чай і каву, став Геннадій Каніщенко, власник бару Барабан, що розташований поряд з Хрещатиком. Це було дуже до речі, тому що вже в перші дні акцій було холодно, а точки роздачі їжі та напоїв ще не організували.
"Ми працюємо майже цілодобово - не встигаємо нагрівати воду", - розповідає Каніщенко. Деяких юних відвідувачів, які приїхали здалеку, він ще й годує безкоштовно.
Для Каніщенка Євромайдан-2013 - знакова подія, і він повністю згоден зі словами відомої російської письменниці Макса Фрая, що назвала події в Києві "антижлобською революцією".
Ресторатору до душі такий громадський підйом ще й тому, що це, на його думку, більшою мірою громадянська акція, ніж політична. А свою допомогу учасникам виступів він характеризує так: "Це наш спосіб проявити свою солідарність, наш спосіб постояти на Майдані".
***
Цей матеріал опубліковано в №49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.