Сутичка на Грушевського: назад шляху немає?

Дедалі частіше серед прибічників Євромайдану звучить думка: шляху назад немає, попереду – або тюрма і репресії проти найактивніших учасників, або повна перемога і повалення чинної влади. Чи є шанси у влади й мітингувальників вирішити конфлікт мирно?

У міліцію з-поза охоплених вогнем барикад і залишків згорілих до тла автобусів і вантажівок летять пляшки з коктейлем Молотова і шматки тротуарної плитки.

У відповідь силовики відстрілюються з пневматичних рушниць, кидають шумо-світлові гранати та розпилюють сльозогінний газ, їдкий запах якого не встигає вивітритися навіть у вітряну погоду.

Раніше українці бачили такі кадри хіба що у телевипусках міжнародних новин, причому з далекого зарубіжжя.

Нині – це частина українського політичного процесу. І дедалі частіше серед прибічників Євромайдану звучить думка: шляху назад немає, попереду – або тюрма і репресії проти найактивніших учасників, або повна перемога і повалення чинної влади.

Однак жодних ознак того, щоб влада збиралася здаватися, нині не видно. А події на вулиці Грушевського стали для Євромайдану "іміджевим мінусом" і легітимним приводом для розгону протесту в центрі Києва, каже політолог Володимир Фесенко.

"Те, що відбувалося на Грушевського, я б назвав це дивною війною, такий собі пейнтбол, тільки там занадто багато ранених", - каже політолог.

За його словами, у Майдану немає сил для штурму влади, і опозиціонери не хочуть відверто говорити про це вголос.

Крім того, події на Грушевського засвідчили, що опозиція не контролює радикальне крило протестів, каже експерт.

"Статусні ігри"

Те, що опозиція не має влади над радикалами з Майдану, свідчить про її безсилля, каже Олена Бондаренко, депутат від Партії регіонів.

На думку парламентарки, опозиція має спільно з владою виявити організаторів бійок в урядовому кварталі.

"Влада беззубою не може бути. І хто б що вам казав, але злочини мають бути покарані", - сказала вона.

При цьому пані Бондаренко вірить, що можливості для порозуміння між протестувальниками і владою ще не вичерпані: "Я все-таки в кожній хвилині, навіть якщо конфлікт піде на посилення, бачу точку повернення. Можливо все".

Та судячи з її слів, нині – хід за опозицією, адже у влади в теперішніх умовах "не дуже великий люфт для своїх дій".

Все, що влада може зробити – це пояснювати населенню наслідки протизаконної діяльності та запропонувати майданчик для переговорів, каже пані Бондаренко.

Перш ніж іти на такі переговори, опозиції варто налаштуватися "більш реалістично", відмовитися від будь-яких ультиматумів до влади і зрозуміти, що ніяких перевиборів не буде, каже політолог Фесенко.

"Очікувати, що влада ще трошки і капітулює – це наївно. Точно так само, як і влада не має бути наївною, що ще трошки і Майдан програє. Таких ілюзій треба позбавлятися", - каже експерт.

Головним предметом перемовин для опозиції він вважає гарантії демократичності президентських виборів 2015 року.

Ці гарантії можуть полягати в тому, що склад Центральної виборчої комісії формуватиметься на паритетних основах з нейтральним головою.

Крім того, потрібні публічні і юридичні гарантії участі у виборах усіх опозиційних лідерів, у тому числі Віталія Кличка, каже пан Фесенко.

А гарантією невтручання влади у виборчий процес може стати створення нейтрального технічного уряду.

Зі слів експерта, участь президента Януковича в цих переговорах, на чому наполягає опозиція, не принципова: "Тут я не бачу жодних проблем, не треба гратися в статусні ігри".

З ним заочно погоджується і пані Бондаренко: "Це сценарій опозиції – вивести віч-на-віч себе з президентом, стати на його рівень. Але, на жаль, наша і моя особиста точка зору: вони до цього рівня явно не дотягують".

На думку Володимира Фесенка, президент Янукович може "освятити" певні результати переговорів, але секретар РНБО Андрій Клюєв, який має представляти на перемовинах главу держави, є "реальним гравцем і реальним переговорником".

За його словами, пан Клюєв має досвід у вирішенні політичних кризових ситуацій та потенційно може приймати компромісні рішення.

Тож нині опозиції варто зосередитися на тому, щоб контролювати ситуацію на Майдані та підштовхувати владу до перемовин, вважає політолог.

Чи можлива амністія?

Про необхідність діалогу говорить й історик, доктор філософських наук Віталій Заблоцький, колишній депутат парламенту від Партії регіонів.

Однак, на його думку, брати участь у такій дискусії мають не лише політики, а й широке коло громадських активістів, науковців, моральних авторитетів – людей, в яких немає "стигми політичного, особистого моменту".

Та перш ніж почати такий національний діалог, сторони конфлікту в урядовому кварталі мають відмовитися від взаємного насильства, вважає пан Заблоцький.

На його думку, потрібно виявити людей, які порушували закон з обох боків, "і тоді вже шукати – чи якесь помилування, чи амністія чи умовні покарання чи серйозні покарання".

"Я багато вивчав зі світової історії, як влада виходила з криз, як оголошувалися амністії бойовикам в різних країнах. Люди складали зброю, хоча в них на душі були десятки чи навіть сотні жертв", - каже пан Заблоцький.

За його словами, потрібно, з одного боку, дотриматися принципу невідворотності покарання, а з іншого – врахувати те, що все це робиться заради виходу з політичної кризи й припинення насильства.

Загроза нових жертв, у тому числі людських життів, "трохи зупиняє владу" з розгоном Майдану, каже політолог Фесенко.

Однак він не виключає, що такий розгін може трапитися тепер, коли набули чинності нові суперечливі закони, що обмежують права мітингувальників.