Корреспондент: Загроза праворуч. Радикальні організації активізували діяльність під час Євромайдану
Коктейлі Молотова, ланцюги і шматки бруківки. Корреспондент розбирався, що собою являють штурмові загони Євромайдану, пише Дмитро Русин у №3 видання від 24 січня 2014 року.
Про Правий сектор Майдану більшість українців дізналася тільки в середині січня, коли почалося активне протистояння демонстрантів з підрозділами Беркута і внутрішніх військ на вул. Грушевського. Тоді в загальній масі протестувальників з'явилися молоді люди з камінням та коктейлями Молотова в руках і вийшли на передову.
Багато хто з них носив емблему: на жовтому фоні дві поєднані латинські літери N і I. Це горизонтально перевернута руна Вольфсангель – вовчий гак. Її часто використовували в гербах багатьох міст, а в період Другої світової війни Вольфсангель став тактичним знаком танкової дивізії СС Дас Райх та інших з’єднань нацистської Німеччини.
У сучасній Україні його трактують як Ідею нації і використовують як атрибутику в націоналістичній організації Патріот України – одного зі співорганізаторів неформального об'єднання Правий сектор.
Люди з націоналістичною символікою активно брали участь у всіх подіях із самого початку Євромайдану, де застосовувалася сила. 1 грудня вони пригнали до Адміністрації Президента грейдер і намагалися з його допомогою розігнати силовиків, кидалися на них з ланцюгами і жбурляли каміння.
Того самого дня праві штурмували будівлі Федерації профспілок та КМДА, через кілька днів – повалили пам'ятник радянському вождю Володимиру Леніну на Бессарабській площі, а в день народження лідера ОУН Степана Бандери 1 січня влаштували смолоскипну ходу і мало не підпалили готель Прем'єр Палас.
Противники Євромайдану кажуть, що все це, як і початок сутичок на Грушевського, на совісті Правого сектора, і називають представників організації бойовиками опозиції. Але ті заперечують, що завдавали удари першими, і воліють називати себе революціонерами. Хоча в соціальних мережах їхні прихильники вельми радикальні.
«Багато політиків з опозиції хворіють на демократію головного мозку і не можуть зрозуміти необхідність озброювати людей», – написав у групі Правого сектора на Facebook користувач Станіслав Полянський.
Все життя боротьба
Неформальне об'єднання Правий сектор створили кілька націоналістичних організацій: Тризуб ім. Степана Бандери, Патріот України, УНА-УНСО, Білий молот і футбольні фанати київського Динамо та львівських Карпат, які приєдналися до них.
За словами першого заступника глави ВГО Тризуб Андрія Тарасенка, ініціатори об'єднання розраховували на ситуативних прихильників, яких у звичайний час відлякує радикальна націоналістична риторика.
«У Тризуба як ідеологічної націоналістичної організації вузьке коло прихильників і досить жорсткі критерії відбору, – пояснює Тарасенко. – Тому ми і створили Правий сектор, головна мета якого – національна революція для побудови національної держави. Хто поділяє це, той приєднується».
Дії Правого сектора не залишаються непоміченими. Після початку боїв на Грушевського в соціальній мережі ВКонтакте спеціально створена група налічує вже 35 тис. прихильників, аналогічне співтовариство у Facebook – 7,5 тис. Проте реальної кількості тих, хто до них приєднався, не знають навіть самі керівники.
«До Правого сектора входять від ультраправих до тих, хто взагалі не розбирається в політичних напрямах, але хоче хоч щось змінити в країні, – каже Тарасенко. – Зараз вже тут і наші, і фанати, і прості мужики, яким все набридло».
З «мужиків», проте, роблять бійців цілком певного штибу. Ініціатори об'єднання постійно вишколюють своїх членів у заміських таборах, де проводиться ідеологічне навчання, а також даються уроки бойових мистецтв, стрільби, володіння зброєю і підтримки фізичної форми.
Такий підхід до політичної роботи викликає критику з боку противників націоналістів.
«Це штурмові загони опозиції», – каже директор Центру євразійських досліджень Володимир Корнілов.
Але в опозиції такі заяви сприймають з усмішкою.
«Самооборона Майдану вельми різношерста, тут є і партії, і громадські організації, і неформальні об'єднання – як Правий сектор, який не є бойовим крилом певної політичної сили», – відкидає звинувачення заступник глави ВО Свобода Андрій Мохник.
Офіційні лідери опозиції не дуже прихильні до Правого сектора і його дій, але сусідство з радикалами терплять.
«Вони нам не конкуренти, не противники, у них є своє бачення розвитку подій, і вони його відстоюють», – каже Мохник.
У Правому секторі теж терплять сусідство з політиками, але не соромляться висловлювати своє невдоволення ними.
«Адже ми вимагаємо від них діяти, а не розповідати нам казки», – заявляє Тарасенко. Також його обурює, що у всьому поганому, що відбувається на Майдані, завжди звинувачують саме правих.
«Зараз у них не збігаються погляди на методи боротьби. Правий сектор ображений на Свободу за те, що та внаслідок подій 1 грудня назвала своїх же провокаторами», – пояснює суть конфлікту Корнілов, додаючи, що в цілому це одна і та сама група людей. «Багато хлопців є членами й організацій, і футбольних фанатських груп, і партії [ВО Свобода]», – упевнений експерт.
Сьогодні з праворадикальних організацій по-справжньому дієвими можна вважати тільки дві: Тризуб і Патріот України. Білий молот – невелика київська організація, а УНА-УНСО після низки розколів не є сильною структурою: під цим брендом в Україні діють як мінімум п'ять невеликих об'єднань.
А футбольні фанати взагалі неконтрольовані.
«Вони як броунівський рух: хаотичні, ні з ким нічого не погоджують і можуть взагалі махнути рукою, розвернутися і піти, – розповідає Тарасенко. – Скільки вони існують, стільки часу їх безуспішно намагаються взяти під контроль. Більше за всіх намагалася Свобода, користуючись маршами за звільнення сім'ї Павліченків, але беззастережного авторитету заслужити так і не змогла».
Тризуб створили ще в 1993 році при Організації українських націоналістів (ОУН) як спортивно-патріотичне об'єднання. Його члени сповідують націоналізм, прагнуть до національної революції. Тризуб навіть випускає свою газету Бандерівець. Кажуть, що гроші на її видання виділяє українська діаспора, але імен благодійників не називають. Після того як у 2011 році активісти об'єднання спиляли голову в пам'ятника радянському вождю Йосипу Сталіну в запорізькому обкомі компартії, проти них порушили кримінальні справи, але тоді все минулося.
На відміну від Тризуба, Патріот України – більш радикальне об'єднання, яке з'явилося після перейменування у 2005 році Соціал-національної партії України у Свободу. Організація називає себе авангардом соціал-націоналістичного руху. У Свободі відхрещуються від співпраці з Патріотом України, хоча її противники стверджують зворотне.
«Спочатку вони діяли за принципами Ірландської республіканської партії, але пізніше вирішили розділитися, створивши політичне крило – Свобода і бойове крило – Патріот України. Ніхто не приховує, що це одні й ті самі люди. У справі про васильківських терористів судили функціонерів Свободи, але сиділи вони на суді в майках з емблемою Патріота України», – стверджує Корнілов.
Злети і падіння
Зараз Патріот переживає важкі для себе часи – більше десяти провідних активістів засуджені або перебувають під слідством. Організація називає це переслідуваннями, але, як вважає Корнілов, держава, за великим рахунком, ніколи системної боротьби з праворадикальними групами не вела.
«Так, були окремі ув’язнення, але тільки з конкретних приводів», – каже експерт.
Корнілов пояснює це тим, що для президентів Леоніда Кучми і Віктора Януковича такі об'єднання не були політичною конкуренцією. Вони активно працюють на заході країни, в той час як виборці цих президентів – жителі сходу.
«Золотий період їхньої діяльності настав при Ющенкові. Патріот України на своїх виступах був шикарно екіпірований. Такого обмундирування не було в жодної з таких організацій за весь час їхнього існування. Але після відходу Ющенка фінансування припинилося», – зазначає Корнілов.
Самі націоналісти той час теж згадують з теплотою.
«Тоді був розквіт правого руху, можна було спокійно поширювати наші ідеї. Була надія на мирне створення національної держави, але в підсумку вона зруйнувалася», – згадує активіст УНА-УНСО Ігор Мазур на прізвисько Тополя.
Хто фінансує їхню діяльність зараз, праві радикали воліють не говорити. На Майдані вони живуть за рахунок пожертвувань.
«Тут [у будівлі ФПУ] живемо безкоштовно, їмо на майданівській кухні. Піротехнічні засоби, обмундирування для оборони і гроші несуть люди. Щось дає опозиція, але це крапля в морі», – розповідає Тарасенко.
Націоналісти вважають, що в разі перемоги вони виявилися б цілком респектабельними політичними діячами.
«Ми були б центристами або навіть консерваторами», – каже Мазур.
А Мохник вважає, що з часом прихильників радикалів може стати більше. Певним чином це підтверджують і соціологи.
«Порівняно з минулими роками їхня кількість [прихильників праворадикальних течій] зростає. Якщо на позаминулих парламентських виборах Свобода мала підтримку 0,76%, то на цих виборах вона отримала вже понад 10%», – каже директор фонду Демократичні ініціативи Ірина Бекешкіна. Правда, приріст трапився не через поширення в Україні націоналістичних настроїв. «4% Свободі дали російськомовні виборці», – аргументує аналітик.
У зростанні популярності праворадикальних об'єднань соціолог сумнівається. По-перше, їх мало знають, а по-друге, є межа запиту на радикалізм
Проте у зростанні популярності праворадикальних об'єднань соціолог сумнівається. По-перше, їх мало знають, а по-друге, є межа запиту на радикалізм. Бекешкіна не очікує великого сплеску і наводить як приклад результати останнього опитування: незважаючи на жорстку полярність відношення до Майдану на заході і сході країни, силовий сценарій розв'язання конфлікту не підтримують ні там, ні там.
Послужний список
Праві організації України та їхні найгучніші акції
Патріот України (2005)
- Влітку 2006 року в Харкові розгромили будівництво буддійської пагоди в парку Зустріч, яку зводила в'єтнамська діаспора. Після численних бійок між націоналістами та в'єтнамцями останні відмовилися від будівництва.
- 18 жовтня 2008 року організували марш на честь 66-річчя створення УПА, в якому брали участь близько 400 осіб. Між демонстрантами і міліцією сталася масова бійка: 147 націоналістів були арештовані, 22 міліціонери госпіталізовані.
Тризуб ім. Степана Бандери (1993)
- У ніч на 29 грудня 2010 року бензопилою спиляли голову в пам'ятника Йосипу Сталіну біля запорізького обкому компартії. Комуністи відновили пам'ятник, але в новорічну ніч невідомі підірвали його.
- 6 квітня 2013 року в Тернополі на концерті в БК Березіль Потапа і Настю Каменських закидали яйцями за виконання російськомовних пісень.
- 7 серпня 2013 року знищили пам'ятну дошку Сидору Ковпаку в Яремчі.
УНА-УНСО (1993)
- Брали участь у військових конфліктах в Абхазії і Чечні на початку 1990-х.
- 9 березня 2001 року під час акції Україна без Кучми штурмували Адміністрацію Президента. 16 осіб отримали тюремні терміни від 2,5 до 4 років.
Білий молот (2013)
Провели восени 2013 року серію погромів нелегальних ігрових залів і казино в Києві, Житомирі, Тернополі та інших містах.
Ультрас Динамо і Ультрас Бандерштат (середина 1990-х)
- У 2013 році провели багатолюдні марші на підтримку Дмитра та Сергія Павліченків, засуджених за вбивство судді Шевченківського райсуду Києва Сергія Зубкова.
- ФІФА зафіксувала прояви расизму і нацизму з боку українських фанатів на стадіоні Львів Арена 6 вересня 2013-го під час відбіркового матчу ЧС-2014 Україна – Сан-Марино. У підсумку організація дискваліфікувала стадіон і заборонила проводити там матчі до 2018 року, але пізніше пом'якшила покарання.
***
Цей матеріал опубліковано в № 3 журналу Корреспондент від 24 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.