Корреспондент: Штурмова межа. Україною прокотилася хвиля захоплення обладміністрацій
Хто і чому захоплював обласні адміністрації в регіонах України, розбирався Корреспондент, пише Дмитро Русин у №4 видання від 31 січня 2014 року.
Коли на початку року лідери опозиції з трибуни Євромайдану заявили про план брати владу в регіонах, створювати Народні Ради і формувати загони самооборони на місцях, багато хто сумнівався в його успіху. Однак після масової хвилі захоплень будівель облдержадміністрацій у Західній і Центральній Україні, а також спроб штурмів і пікетів на півдні і сході країни до плану опозиції поставилися серйозно навіть її противники. Це не жарт: одна річ – Львівська та Тернопільська області, де прихильники опозиції завжди домінували, і зовсім інша – Дніпропетровськ і Запоріжжя, де нинішню владу завжди підтримували.
«Хвиля захоплень обладміністрацій стала однією з головних причин початку переговорів Президента з опозицією і головним аргументом опозиціонерів для задоволення їхніх вимог», – вважає заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.
Дійсно: після того як ввечері 19 січня в Києві на вул. Грушевського розгорнулися бойові дії між радикальними протестувальниками і міліцією, Віктор Янукович створив в Адміністрації Президента переговорну групу. Він особисто включився в переговори тільки 23 числа, коли три обладміністрації вже були захоплені, а маніфестанти готувалися до штурму інших. Вдень 26 січня під контролем опозиції перебувало 11 адміністрацій, дві були в облозі, п'ять демонстранти готувалися штурмувати, а біля чотирьох проходили пікети.
Гості зі столиці
Реакція МВС не змусила себе чекати: міліція порушила кримінальні справи за фактами захоплення або спроб захоплення адміністрацій. При цьому відомство звинуватило опозицію в організованому підвезенні радикально налаштованих громадян.
«Після протиправних акцій вони відразу переміщувалися в інші міста та області», – стверджують у МВС, зазначаючи, що такі дії простежувалися в Черкаській, Полтавській та Вінницькій областях. При цьому очевидці подій навколо Черкаської ОДА кажуть, що перший штурм розпочався після того, як до майдану під'їхали два автобуси з молодими людьми.
Комендант Майдану, депутат Андрій Парубій (Батьківщина) зізнався Корреспонденту, що люди з Майдану дійсно їздили в регіони.
«Це була приватна ініціатива, рішення про направлення людей Рада Майдану не ухвалювала, – пояснює політик. – Організовано їздив тільки Автомайдан у Черкаси, але на їхні рішення ми не впливаємо».
Опозиційні партії не заперечують, що допомагали з організацією протестів, але відводять собі тільки роль скеровування.
«Люди дійсно незадоволені і самі виходили на протести, а ми тільки привозили туди депутатів і місцевих активістів», – каже заступник голови виконкому партії УДАР, народний депутат Володимир Курінний, який координує роботу з регіонами.
У Партії регіонів опозицію звинувачують у купівлі спортсменів для штурму адміністрацій.
«Їм платили по 900 грн., – стверджує депутат Олег Царьов. – Після розгону мітингу заарештовані почали давати свідчення, а в їхніх телефонах збереглося листування з роботодавцями».
Про підкуп футбольних ультрас каже і депутат Дмитро Святаш (Партія регіонів) з Харкова, де штурмів і пікетів не було, але влада очікує цього.
«Приїхали в місто 50 осіб і платять харківським фанатам, яких ще [колишній власник клубу ФК Металіст Олександр] Ярославський збирав», – розповідає нардеп.
За його оцінками, з 2 тис. харківських фанатів активних і готових діяти тільки половина.
У партії Свобода не заперечують, що ультрас дуже допомогли протестам, але від підкупу фанатів відхрещуються.
«Багато хто з них – члени нашої партії або інших націоналістичних організацій, тому не дивно, що вони виступили на боці національної революції», – пояснює заступник голови ВО Свобода Андрій Мохник. За його словами, штурм у Черкасах розпочали саме місцеві ультрас. «Був момент, коли будівлю вони вже захопили і кликали всередину інших людей, але ті відмовилися заходити», – каже Мохник.
Акція і реакція
Переважно Народні Ради формувалися на зборах громадян з числа громадських активістів та опозиційних депутатів. В окремих випадках, як це було у Львові та Ужгороді, рішення приймалися на сесіях облрад. Саме в останньому випадку, на думку директора Інституту розвитку територій Юрія Ганущака, Ради можна вважати легальними. Щоправда, їхні повноваження не такі вже й широкі.
«Законодавство дозволяє створювати місцевим органам влади структури для контролю над виконавчою владою, – пояснює експерт. – Якщо місцева влада вважатиме неправомірним рішення виконавчої влади, то може його заблокувати, щоб депутати прийняли остаточне рішення».
А опозиція сподівається на отримання Народними Радами всієї повноти влади і вважає їх легітимними.
«Законодавство дає нам таке право – головне, щоб збори проводилися з дотриманням норм: з організацією лічильної комісії, порядком денним зборів, обговоренням винесених питань, голосуванням», – каже Курінний, посилаючись на п'яту статтю Конституції про право народу на управління.
Влада вважає інакше: там, де Народні Ради створювалися на засіданнях облрад, обласні прокуратури опротестували рішення в судах. В інших містах місцева влада дала відсіч силами міліції, іноді за активного сприяння цивільних.
У ніч на понеділок були розігнані протести в Запоріжжі, Дніпропетровську, Сумах та Черкасах з подальшим арештом учасників, активістів і місцевих опозиціонерів.
«Владі це потрібно було зробити, щоб посилити свої позиції на переговорах з опозицією, зберегти обличчя в очах своїх прихильників і зменшити тиск зарубіжних політиків, що посилився через зростання масштабу протестів», – вважає Голобуцький.
На думку директора Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайла Погребинського, поширення протестів націоналістичного характеру на території, де такі ідеї не сприймаються, несло загрозу їхньої експансії на східні регіони.
«Таку відповідь влади можна вважати помірною», – заявив політолог Корреспонденту, зазначивши, що більш жорсткою відповіддю Президента було б звільнення адміністрацій також і в таких областях, як Вінницька та Хмельницька, де позиції націоналістів не є настільки сильними.
Затишшя перед бурею?
На момент здачі номера між протиборчими сторонами в регіонах запанувало перемир'я. Сторони чекають результатів переговорів і сподіваються на розв'язання кризи, але набираються сил.
Опозиція в проблемних регіонах розраховує на підтримку людей, які раніше не брали участь у протестах, але після силового розгону демонстрантів обуряться і вийдуть на вулиці.
А влада посилює охорону і зміцнює оборону адмінбудівель. У Черкасах на підступах до адміністрації заливають ковзанку, в Дніпропетровську пустили по периметру колючий дріт, у Сумах, Одесі, Херсоні барикадують двері. Активно створюються загони з охорони порядку з цивільних осіб. Народні дружини, як називає їх влада, збирають навіть у Донецьку, Луганську та Харкові, куди протести не поширились.
Опозиція каже, що це – наслідок відсутності міліції в регіонах.
«Всі стягнуті в Київ», – пояснює Мохник.
У Партії регіонів це спростовують і кажуть про достатню кількість сил для охорони порядку.
«Дружини збираються для створення додаткового стимулу протестувальників не штурмувати будівлі», – стверджує Святаш.
Втім, і влада і опозиція визнають, що гра м'язами не найкращий варіант вирішення проблеми.
«Від відкритого конфлікту постраждають усі сторони, – каже Владислав Лук'янов з Партії регіонів. – Ми уникли силового сценарію і повинні вирішувати все за столом переговорів».
Як ситуація повернеться далі, однозначного прогнозу експерти не дають.
Одні, як політолог Юрій Романенко, припускають, що завдяки тривалим переговорам і перемир'ю в Києві влада може перекинути частину сил на одну або кілька областей, щоб звільнити там адміністрації.
Інші, як Голобуцький, вважають, що після відставки Миколи Азарова в.о. прем'єра Сергій Арбузов поведе більш спокійну політику. Варіантів розвитку подій безліч, і який з них реалізується, залежить від результатів переговорів і від реакції на них людей на Майдані.
Тим часом в областях вже почалися сварки серед самих маніфестантів.
У Хмельницькому мітингувальники почали протестувати проти опозиційних політиків, які не пускають їх у будівлю адміністрації погрітися. У Львові місцева Свобода спробувала вигнати з адміністрації частину маніфестантів – представників неформальної групи Народний опір. А в Києві свободівці силою вигнали представників організації Спільна справа з будівель двох відомств: Мін'юсту та МінАПК, які ті захопили без згоди Ради Майдану.
Географія бунту
Коли і як захоплювали облдержадміністрації в регіонах України
22 січня
Київ. Опозиція заявила про створення альтернативного парламенту – Народної Ради України – і закликала народ брати владу в свої руки і створювати такі самі Ради в областях.
23 січня
Львів. Близько 2.000 львів'ян прийшли до ОДА і зайшли в будівлю. Міліція опору не чинила. Обласні депутати змусили губернатора Олега Сала написати заяву про відставку, яку той відкликав наступного дня, заявивши, що писав її під тиском. Вхід до будівлі забарикадували.
Рівне. Мітингувальники окупували будівлю облдержадміністрації, розбивши скло вхідних дверей. Міліція всередині будівлі застосувала газ, але потім відступила. Загарбники забарикадувалися.
Тернопіль. Протестувальники захопили будівлю ОДА після незначного опору міліції.
Черкаси. Близько 2.000 мітингувальників відтіснили міліцію всередину будівлі ОДА, розбили вікна і двері, захопили перший поверх. Після прибуття міліцейського підкріплення протестувальників розігнали. Затримано 58 осіб.
24 січня
Івано-Франківськ. Близько 1.500 маніфестантів захопили ОДА. Міліція намагалася застосовувати димові та газові гранати, проте ретирувалася в будівлю. Протестувальники вибили двері адміністрації, зайшли всередину і дали міліції вийти.
Луцьк. Кілька сотень мітингувальників узяли в облогу Волинську ОДА. Міліція виставила заслін, але до відкритого конфлікту не дійшло. Голова облради Володимир Войтович та губернатор Борис Климчук написали заяви про відставку. Від штурму будівлі відмовилися.
Хмельницький. Кілька сотень демонстрантів захопили будівлю ОДА, не зустрівши опору. Будівлю чіпати не стали, але заблокували її. Сусідня будівля міськради була також захоплена повстанцями – там облаштували штаб і пункти обігріву.
Ужгород. Близько 1.000 протестувальників не стали штурмувати будівлю Закарпатської ОДА, але взяли її в облогу.
Черкаси. Повторна спроба штурму ОДА не вдалася.
25 січня
Житомир. Мітингувальники змогли прорватися тільки в будівлю мерії міста. Спроби захоплення ОДА не увінчалися успіхом – міліція щільно забарикадувалася всередині. Будівлю взяли в облогу.
Вінниця. Група молодих людей увірвалася в будівлю ОДА та витіснила звідти міліцію. Під час штурму в хід пішли газ, вогнегасники і важкі предмети.
Полтава. Мітингувальники виламали двері в ОДА і зайшли в будівлю. Після переговорів міліція відступила.
Чернівці. Близько 5.000 мітингувальників оточили будівлю ОДА, де забарикадувалася міліція. Пізніше силовики разом з губернатором Михайлом Папієвим та працівниками ОДА залишили будівлю, а маніфестанти зайняли її.
Чернігів. Близько 1.000 осіб узяли в облогу будівлю ОДА, але через велику кількість міліції всередині захопити її не змогли. Будівлю взяли в облогу.
26 січня
Запоріжжя. Близько 10.000 повстанців провели безуспішну спробу штурму ОДА. На захист будівлі встали міліція і молоді люди в цивільному. У відповідь на спробу штурму мітинг Євромайдану був розігнаний.
Миколаїв. Близько 300 прихильників Правого сектора мали намір взяти штурмом будівлю ОДА, але відмовилися від своїх планів через чисельну перевагу противників – міліції і приблизно 600 учасників провладного мітингу.
Суми. Близько 4.000 протестувальників змогли прорватися в будівлю ОДА через барикади міліції. Їм дали зайняти лише перший поверх, а після приходу додаткових сил міліції розігнали. Заарештовано понад 20 осіб.
Черкаси. Чергова спроба штурму за допомогою столичного Автомайдану закінчилася розгоном і арештом 50 осіб.
27 січня
Чернігів. Близько 2.000 мітингувальників зайшли до ОДА, не зустрівши опору, хоча днем раніше активісти зіткнулися із заслоном міліції. Після проведення засідання облради, де ухвалили заяву про ситуацію в країні, маніфестанти, дотримуючись домовленості з адміністрацією, залишили будівлю.
28 січня
Ужгород. Депутати Закарпаття провели позачергове засідання і створили Народну Раду.
***
Цей матеріал опублікований у № 4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонений. Із правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.