Кістки верблюдів вказали на невідповідності в Старому Завіті

Ізраїльські дослідники встановили, що верблюдів як домашню худобу в південному Леванті стали використовувати значно пізніше, ніж вважалося досі.

Нові розкопки вказують на те, що історичні факти суперечать подіям, описаним в Старому Завіті. Своє дослідження автори роботи опублікували в статті в університетському археологічному журналі Tel Aviv, повідомляє Lenta.ru у четвер, 6 лютого.

Щоб зрозуміти, коли на території Ізраїлю з'явилися перші одомашнені верблюди, археологи зайнялися розкопками на ізраїльсько-йорданському кордоні, де колись знаходився табір плавильників міді.

Виявлені там кістки, на думку вчених, належали одним з перших верблюдів, яких місцеві робітники стали використовувати як в'ючних тварин. За даними вуглецевого датування, ці кістки відносяться до останньої третини X століття до нашої ери.

Така оцінка суперечить біблійним сюжетам, які присвячені життю родоначальника єврейського народу Авраама. Згідно з різними версіями, Авраам міг жити в період від XXI до XVIII століть до нашої ери. При цьому, у нього в господарстві вже були домашні верблюди (Бут. 12:16), які, за версією археологів, з'явилися на території Ізраїлю як мінімум через сімсот років.

Разом з тим, автори дослідження не уточнюють, чи вивчали вони перших верблюдів за межами тих місць, де добували мідну руду. Більше того, вони відзначають, що навіть у таборі плавильників були знайдені давніші рештки тварин. На думку вчених, ці верблюди "ймовірно були дикими".

Питання про те, як саме в Авраама з'явилися верблюди, що не були поширені в Ізраїлі на початку XX століття до нашої ери, піднімалося неодноразово. За однією з версій, в'ючних тварин йому дали в Єгипті, де вони широко використовувалися в той час.

Крім того, археологи відзначили, що нові розкопки проливають світло на розвиток виробництва міді на території Ізраїлю в першому тисячолітті до нашої ери. Використання в'ючних тварин і централізованої праці дало країні поштовх для економічного розвитку.