Корреспондент. Щастя немає. Українці стали однією з найбільш нещасних націй світу
Українці анітрохи не щасливіші від жителів вибухонебезпечного Іраку, хоча у співвітчизників на те є свої причини. Їх засмучують національна звичка скаржитися, нездатність абстрагуватися від негативу і ряд соціально-політичних чинників, пише Павло Глумін у №5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року.
Щулячись у короткій норковій шубці на кусючому лютневому морозі, Ганна Полтавська, співробітниця однієї зі столичних девелоперських компаній, киває на свою велику спортивну сумку.
«Вже не терпиться поріг фітнес-центру переступити, – каже вона. – Гантелі чудово допомагають позбутися будь-яких похмурих думок».
З ранку по дорозі на роботу в метро Полтавська отримала стандартну порцію жовчі від однієї з бабусь, якій чомусь не сподобалися її дуже вузькі штани.
«Люди навколо щедрі на лайку і заздрість», – зітхає Полтавська.
Переїхавши кілька років тому до Києва з рідного Ізмаїла, маленького містечка на півдні Одеської області, Полтавська досі не може звикнути до безцеремонності і постійним стресам мегаполісу. За словами українки, вона все частіше почуває себе дискомфортно в рідній країні.
Її відчуття збігаються з даними глобального опитування, підсумки якого оприлюднила у січні міжнародна асоціація незалежних дослідницьких агентств Gallup International і WIN. Згідно з ними, тільки 34% українців у 2013 році назвали власне життя цілком щасливим. І це один з найнижчих показників на планеті.
За цим показником Україна перебуває в останній десятці рейтингу поряд з Болгарією (35%) та Іраком (33%). Примітно, що ще менше задоволених своєю долею людей живуть в успішних Італії (32%) і Франції (25%). А найбільше щасливих, за інформацією соціологів, в Колумбії (86%) і Бразилії (81%).
Експерти, які аналізували рейтинг, роблять висновок: рівень життя і політична обстановка в країні не корелюється безпосередньо зі ступенем щастя її мешканців. Тому незадоволеність життям в Україні експерти пояснюють радше не соціально-економічними факторами, а нездатністю правильно на них реагувати. Люди усвідомлено концентруються на одному лише навколишньому негативі, вважає Павло Басанський, експерт київського психологічного кризового центру Телефон довіри.
«Інформаційні віруси, трансльовані з інтернету, з телеекранів, сторінок газет, трибун на мітингах, породжують відчуття життєвої нестабільності», – спостерігає ментальну вразливість українців фахівець.
Невіра співгромадян в ефективність державної влади, тотальна корупція та економічна нестабільність зробили свою справу – тепер українці не вірять нікому і незадоволені всім
Україна, на відміну від бідного Афганістану, не страждала в останні десятиліття від перманентної окупації іноземними арміями і спалахів громадянської війни. Однак, на думку експертів, невіра співгромадян в ефективність державної влади, тотальна корупція та економічна нестабільність зробили свою справу – тепер українці не вірять нікому і незадоволені всім.
До того ж сьогодні все застарілі українські хвороби посилилися масовими протестами, які, як будь-який соціальний катаклізм, є потужним дестабілізаційним фактором для психіки, констатує Олена Горошко, завідувач кафедрою міжкультурної комунікації та іноземних мов Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут.
Нація скаржників
На відміну від Полтавської, 25-річний Олександр Бєлоус народився і виріс у Києві. І ось уже довгі місяці після закінчення вузу він, дипломований програміст, не може знайти в рідному місті постійну роботу.
«Це напружує і дратує, – не приховує емоцій Бєлоус. – За копійчану зарплату ти повинен робити неймовірно багато».
Киянин незадоволений часто неадекватними, на його погляд, вимогами роботодавців.
Не менше, ніж нестабільний фінансовий стан, Бєлоуса непокоїть і те, що в будь-який момент він може опинитися під тиском несправедливої правоохоронної системи. Він побоюється, що абсолютно не захищений перед міліцією та іншими правоохоронними органами, які, на його думку, в Україні давно перетворилися з таких, що мають стояти на варті закону, на репресивні.
Однак з будь-якої стресової ситуації завжди є вихід, впевнена Горошко.
«Закохатися, поїхати подорожувати, зрештою, випити склянку доброго вина», – перераховує експерт «народні» засоби.
У Полтавської свої ліки від стресів і нудьги – вона надає перевагу силовим вправам у тренажерному залі навіть перед якісним алкоголем. За її власним визнанням, фізичні навантаження і читання художньої літератури на улюбленому планшеті дозволяють їй абстрагуватися від потоку неприємної інформації.
«У мене немає телевізора, чому я дуже рада, але навіть без нього по голові щодня б'ють кувалдою новини [з інтернету і соцмереж] про те, як же все у нас погано, просто жахливо, по-справжньому страшно», – міркує вона і зізнається, що не один раз замислювалася про еміграцію.
Причина для того, щоб не почувати себе щасливим, є й у IT-фахівця Максима Стерехова.
«З одного боку, я вірю у краще майбутнє країни, хоча навіть за найбільш оптимістичних розкладів економічна ситуація така, що воно не ближче Місяця», – констатує киянин.
Також Стерехова турбує, що протистояння мітингувальників і влади, що поширилося майже по всій країні, швидко не завершиться.
«Боротьба буде довгою і наполегливою, і за це переживаєш найбільше», – стверджує він.
І все ж політична ситуація робить нещасними лише 10% співвітчизників, свідчать результати опитування української соціологічної компанії Research & Branding Group, яке проводилося в грудні 2013 року. Значно більшою мірою їхній пригнічений стан викликають бідність і брак грошей (30%), відсутність впевненості у завтрашньому дні (27%) і погане здоров'я та хвороби (17%).
«Я бачу, як всі мої друзі навколо економлять на всьому і живуть від зарплати до зарплати, – каже Бєлоус. – Коли з року в рік б'єшся як риба об лід, намагаючись заробити на безбідне життя, а в результаті – пшик, це вводить у стан глибокого розчарування».
Щоб середньостатистичного українця не мучили депресивні думки, перш за все мають бути задоволені його базові потреби – в їжі, житлі, комфорті і безпеці
Щоб середньостатистичного українця не мучили депресивні думки, перш за все мають бути задоволені його базові потреби – в їжі, житлі, комфорті і безпеці, впевнена психолог Вікторія Носенко.
«Ну а оскільки ці потреби задовольняються за рахунок фінансових коштів, то значущість матеріального добробуту неможливо переоцінити», – каже експерт.
І тут найчастіше міститься корінь багатьох проблем, вважають економісти.
«Часто фінансові запити ростуть швидше за доходи, і це робить українців залежними, – пояснює Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. – Українці дуже люблять рахувати гроші в гаманцях інших людей, але вкрай болісно реагують, коли їх просять розповісти про свої доходи».
За спостереженнями аналітика, часто можна почути нескінченні скарги на життя від тих, хто має хорошу роботу, квартиру, дорогу машину і дачу, але при цьому вважає себе мало не жебраком.
Погода в домі
Життєва установка «Не я такий – країна така» виправдовує пасивну позицію частини співвітчизників, хоча й допомагає адаптуватися до зовнішніх умов. І водночас така позиція прирікає людину на тотальну залежність від зовнішніх обставин, які дуже мінливі, зауважує Носенко.
Тому, щоб перемогти відчуття безвиході, потрібно припинити «прогинатися під мінливий світ» і почати пристосовувати навколишнє середовище під себе, переказує своїми словами відому пісню психолог.
Охріменко важливим аспектом подолання стану «нещасливості» вважає відсутність стадного почуття.
«Різноманітні політичні катаклізми сильно лякають наших людей, – вважає аналітик. – Зараз мені часто доводиться спілкуватися з тими, хто панікує тільки тому, що він подивився наше ТБ. Хтось скуповує долари і при цьому навіть не намагається порахувати, скільки він втрачає на цій операції. Інший невиправдано біжить знімати депозит і втрачає відсотки. А потім ці самі люди скаржаться, що їх обдурили політики».
При цьому як економісти, так і психологи, опитані Корреспондентом, закликають українців думати, аналізувати і робити висновки самостійно, а не покладатися на чужу думку.
Для Бєлоуса очевидно, що сьогодні, як, втім, і завжди, потрібно перевіряти і перевіряти будь-яку важливу інформацію, інакше, як він висловлюється, «можна й інфаркт зловити від помиїв, якими нас годують мас-медіа».
Величезне значення має те, наскільки комфортно в період соціальних потрясінь почуває себе людина в колі своїх близьких
Тут величезне значення має те, наскільки комфортно в період соціальних потрясінь почуває себе людина в колі своїх близьких. Це підтверджують і дані соцдослідження Research & Branding Group. Згідно з ними, головними чинниками, що дозволяють українцям вважати себе щасливими, стали сімейний добробут (58%), діти й онуки (49%) і друзі (31%).
До того ж, як зазначає Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України, слід розрізняти почуття щастя і задоволеності.
«Можна бути багатим і нещасним і, навпаки, відносно бідним і щасливим»,– зазначає вчений.
Як приклад соціологи з Gallup називають колумбійців, 86% яких охоплені «вірусом» щастя.
«Такий вже у нас менталітет – ми завжди шукаємо хороше навіть у похмурому, – ділиться з виданням нескладним рецептом оптимізму Цезар Вєра, професійний колумбійський музикант. – Ми знаємо ціну життя, адже довгі роки в Колумбії йшло громадянське протистояння між урядовими військами і повстанцями марксистського спрямування. І знаємо, що не все вирішують гроші, – здоров'я сім'ї та друзів завжди важливіше».
Шокова терапія у вигляді соціальних потрясінь може стати поштовхом до виходу зі стану вічної депресії, кажуть експерти, однак приймати таке «лікування» слід усвідомлено.
«Ті, хто стоїть на Майдані й активно підтримує зміни в суспільстві, перебувають на своєрідному психологічному переломі, – упевнена Наталя Кухтіна, консультант Європейської професійної психотерапевтичної ліги. – Якщо їхні сподівання виправдаються, це може стати неймовірно сильним стимулом для подальших звершень у житті, налаштує їх на яскравий позитив».
А поки в умовах соціальної нестабільності визначальне значення в боротьбі із зовнішніми подразниками мають душевне тепло, взаєморозуміння та інші, з точки зору сучасної прагматичної людини, «дрібниці», анітрохи не сумнівається Горошко.
«Терміново потрібно виходити заміж», – з усмішкою підтверджує цю тезу Полтавська, називаючи укладення шлюбу з коханою людиною найдієвішим для себе засобом у боротьбі з навколишнім негативом.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.