Корреспондент: 10 речей, які потрібно знати про італійську Перуджу
Про день в італійській Перуджі розповідає Андрій Сидор, генеральний директор івент-компанії DikArt, що побував в столиці італійської Умбрії на головному у світі фестивалі шоколаду. Матеріал розміщено у №5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року.
Що побачити
Мальовнича Перуджа – один з найстаріших куточків Італії. На початку минулого тисячоліття це було найважливіше місто стародавньої цивілізації етрусків, які зробили величезний вплив на римську цивілізацію. З часів етрусків в Перуджі залишилися фрагменти стін з воротами і підземелля, що відображають міць і багатство цього народу.
Пройдіться по пл. 4 Листопада, помилуйтеся фонтаном Маджоре – він був побудований у другій половині ХІІІ століття Ніколою і Джованні Пізано.
Ще Перуджу називають солодкою столицею світу: щороку там проходить Eurochocolate, найбільший у світі фестиваль шоколаду, – на десять днів сюди з'їжджаються експерти шоколаду і просто любителі цих ласощів. Шоколад всіх видів і відтінків, від білого до зеленого, з начинками і без, шоколадні чіпси, шоколадна ковбаса і навіть шоколадна косметика – все це можна спробувати і купити в Перуджі в цей час. У нинішньому році там, наприклад, презентували шоколадну Італію вагою 50 т.
Для невеликої Перуджі з її 180 тис. населення цей захід – справжні шоколадні Олімпійські ігри. У дні фестивалю місто відвідує більше 1 млн гостей, які залишають там ні багато ні мало близько 200 млн євро – солідне вливання в казну. До речі, в лютому «спробувати на смак Перуджу» можна буде в українському Львові – Eurochocolate братиме там участь у святі шоколаду.
Де відчути місто
По-справжньому відчути Перуджу можна в маленькому літньому кафе у дворику місцевого університету з фантастичним видом на околиці, лише за 100 м від місця фестивалю. Чудове вино, парочки, що цілуються, і величний спокій найдавнішого міста.
На що краще не дивитися
Звичайно, під час фестивалю весь історичний центр заполонить шоколад, тому для культурного туризму – огляду музеїв, архітектури, підземель – краще виберіть інший час.ї
Що вражає
Поцілунки! Перуджу називають містом поцілунків, і це правда. Причин тому дві: одна – легендарні цукерки місцевої фабрики Baci, що в перекладі означає «поцілунки», друга – на вулицях дійсно повсюдно зустрічаються закохані парочки.
Найкорисніші слова
Ці слова знає весь світ: perfavore («будь ласка»), grazie («спасибі»), ciao («добридень»), buona sera («добрий вечір»), arrivederci («до побачення»). Італійці – привітний народ, і цих слів вистачить, щоб замовити чашку відмінного еспресо, який коштує, до речі, не більше 90 євроцентів в будь-якому місці Перуджі.
Де або що поїсти
Не шкодуйте грошей на дари місцевої кухні. Вона чудова у своїй простоті. Секрет її – у високій якості інгредієнтів: це оливкова олія (найкраща в Італії), паста, овочі, сир, пряні трави. І обов'язково потрібно спробувати пасту з чорним трюфелем в ресторанчику La Tavernetta. А ввечері випити вина в поєднанні з місцевими закусками в La Bottega del Vino.
На що витратити $ 100
На трапезу в місцевих ресторанчиках. Прекрасний обід коштуватиме 50 євро.
Ще 10-20 євро витратьте на поїздку-екскурсію на таксі. Навіщо? Справа в тому, що місто розкидане по пагорбах, точніше його історичний центр розташований на горі, тому зовсім невеликий і зазвичай комфортний пішохідний маршрут довжиною 400 м насправді може виявитися виснажливим підйомом вгору. На здачу купіть вино і місцевий шоколад.
Люди
Дуже відкриті й чуйні.
Що взяти із собою
Звичайно ж, шоколад, особливо шоколадну салямі і шоколадний лікер з різними ароматами – від ванілі до кайєнського перцю.
Як краще дістатися
Найкраще літаком до Флоренції або Рима, а далі дві з половиною години поїздом. Транспортну доступність не можна назвати перевагою міста. Зате в Перуджі працює єдине у світі міні-метро – за маршрутом завдовжки лише 3 км (від залізничної станції до історичного центру) ходить невеликий автоматизований потяг без водія. Вартість квитка – 1 євро.
РАЗОМ: $ 210 (середня вартість чотиризіркового готелю на добу й обід з вечерею в ресторані на одну людину)
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.