Корреспондент: Пустка смогу. Китай постав перед масштабною екологічною катастрофою

Після десятиліть варварського використання промисловості Китай визнав серйозні екологічні проблеми своїх мегаполісів. На мінімізацію катастрофи, що насувається, влада Піднебесної виділяє приголомшливу суму – $ 300 млрд на рік, пише Іван Морозовицький у №7 журналу Корреспондент від 21 лютого 2014 року.

У кінці січня привітання уряду Китаю з настанням нового року за східним календарем в кількох великих містах країни було перервано прогнозами погоди. Для таких мегаполісів, як Пекін, Шанхай або Харбін, в цьому немає нічого дивного – погода для їхніх жителів останнім часом стала важливішою, ніж навіть звернення партійних лідерів. Адже залежно від прогнозу концентрації смогу і диму в повітрі вирішується, чи підуть завтра діти в школу і чи буде нормально функціонувати міський транспорт.

Протягом останнього десятиліття індустріальний і високопродуктивний Китай перетворюється на одну з найбрудніших з екологічної точки зору країн світу. За даними ВООЗ, зараз з 500 великих міст Китаю тільки п'ять мають допустимий рівень загазованості, а третина мегаполісів взагалі непридатна для життя.

При цьому з 2010 року смертність від захворювань дихальних шляхів у жителів країни зросла вдвічі. А згідно з прогнозами, у 2015-му в Китаї від раку легенів і супутніх захворювань помре 1,2 млн осіб.

Тим часом густі хмари смогу закривають китайські міста і роблять їх схожими на туманний Лондон.

«Тільки в азіатському смозі крім небезпечних частинок розміром 10 мкм з'явилися ще й певні бактерії, які поки що мало вивчені, але також можуть становити небезпеку для життя людей», – каже Корреспонденту мікробіолог Андреа Франзетті з Університету Мілана-Бікокка в Мілані, який зараз досліджує смог у Китаї.

За словами Франзетті, якщо в цій ситуації нічого не робити, то незабаром більшість міст КНР перетвориться на своєрідні газові камери і буде малопридатною для життя.

Головним відповідальним за таку загазованість фахівці називають китайську енергетику, яка в останні роки тільки нарощує викиди вуглекислого газу в атмосферу. Так, споживання енергії в країні з 2000 по 2010 роки зросло на 130 % – економіці, що зростала, потрібен був струм, а найдоступнішим його джерелом є вугілля. І тепер, на думку більшості вчених, щоб виправити екологічну ситуацію, Китаю потрібно зупинити майже всю промисловість. Зі зрозумілих причин на це Китай не піде.

Вчені намагаються знайти й інший вихід – ввести обмеження на кількість автотранспорту в містах, а також почати розпорошувати над смогом реагенти, щоб він конденсувався і випадав у вигляді дощу на землю. Стурбована екологією влада Китаю з 2014 року планує щорічно витрачати по $ 277,5 млрд на боротьбу із забрудненням повітря. Втім, за підрахунками фахівців, цих грошей ледь вистачить на те, щоб китайські міста не занурилися у вічні сутінки смогу.

Зупинити печі

Перші проблеми з китайським повітрям почалися ще наприкінці 1980-х років. Тоді в КНР були задіяні реформи Ден Сяопіна, і країна почала зростати з прискоренням 10% щорічно. Більше третини цього зростання давали енергетичні та металургійні заводи, що підпорядковувалися не Пекіну, а владі провінцій.

Причому більша частина місцевої влади навіть не замислювалася над екологічним аспектом і не досліджувала те, що підприємства викидають в атмосферу. У підсумку перші хмари смогу почали скупчуватися над великими містами півночі країни на початку 1990-х.

«Ситуацію погіршувало і постійне зростання числа автомобілів на вулицях Пекіна, оскільки до 2000-го чимала частина китайців могли їх собі дозволити», – пояснює Корреспонденту професор Пекінського університету Ву Біду.

Але й тоді в КНР на це не звертали уваги – прогноз, що до 2014-го країна викидатиме в атмосферу більше СО2 , ніж США і ЄС, нічого не означав. Швидше влада сприйняла це з ентузіазмом, оскільки приголомшливе порівняння екологів означало постійне зростання економіки.

Все нові хмари смогу турбували тільки екологічні організації і частково світову спільноту, яка хотіла, щоб Китай узяв на себе зобов'язання за Кіотським протоколом. Проте Пекін відмовився від будь-яких обмежень, і розмови на цьому закінчилися.

У підсумку до 2013 року країна споживала половину світового обсягу енергетичного вугілля. А середня видимість в одному з північних мегаполісів, Харбіні, вдень становила не більше 50 м. Тільки тоді в уряді занепокоїлися.

«Тепер смог і забруднення повітря в Китаї визнали національною загрозою і хочуть побороти її. Але поки що точно не знають як», – каже Чон Фанг, співробітник консалтингової компанії China Market Research Group.

На думку експерта, зупинити промисловість зараз неможливо, тим більше темпи розвитку Китаю в останні роки і так знижуються. За прогнозами Світового банку, до 2020 року ВВП країни зростатиме тільки на 4-7% щорічно.

Тому смог спробували перемогти обмеженими заходами – так, в Пекіні лімітували кількість автотранспорту і почали боротися зі звалищами, які також викидають в атмосферу багато чадного газу. В інших містах створюються постійні системи моніторингу забруднення повітря, щоб визначати, наскільки сьогодні повітря небезпечне для дихання.

Вітер Гобі

«Ми взяли 14 зразків у різних містах Китаю і провели дослідження тих мікроорганізмів, які там були, – розповідає Франзетті. – Значна частина з них – бактерії з ґрунту, здатні викликати пневмонію».

На думку мікробіолога, такі бактерії присутні в повітрі багатьох міст, але в китайських їхня концентрація неймовірно висока. Хоча, за словами Франзетті, ще більших збитків здоров'ю людей можуть завдавати частинки пилу і гару розміром від 10 мкм – їхній вміст у китайському повітрі також дуже високий.

Минулого року в Китаї був зареєстрований наймолодший у світі пацієнт з раком легенів – дівчинка восьми років

Не дивно, що минулого року саме в Китаї був зареєстрований наймолодший у світі пацієнт з раком легенів – дівчинка восьми років. Всього на рік, за даними ВООЗ, понад 5 млн китайців хворіють респіраторними захворюваннями.

Тим більше що значна частина бактерій і мікрочастинок, які містяться у китайському повітрі, потрапляє туди із забрудненої землі. За даними Ради із зовнішньої політики Китаю, зараз 12% земель країни отруєно агресивними хімікатами і пестицидами і не придатне для життя. І значна частина цих угідь розташована на півночі.

Вітри з пустелі Гобі несуть сотні тонн пилу і піску до океану щороку в період весняних вітрів. Значна частина піщинок затримується в смозі, а потім осідає на міста. Та ж частина, що йде далі, випадає у вигляді опадів у Кореї або Японії. І це викликає серйозну стурбованість Сеула і Токіо.

Так, з 2010 року кількість пацієнтів з інфекціями дихальних шляхів у західних префектурах Японії, куди досягають китайські вітри, зросла на 1,2 млн осіб на рік.

У Південній Кореї почали глобальну програму з висадження дерев на шляху цих вітрів. На неї вже встигли витратити понад $2 млн, але поки що незрозуміло, чи принесе вона користь.

Тьма китайська

Під тиском власних жителів, а також держав-сусідів Китай зважився піти на деякі кроки для поліпшення екологічної ситуації. По-перше, до 2015 року на 15 тис. заводів і фабрик на північному сході країни буде створена система моніторингу викидів в атмосферу. По-друге, у 2014-му Пекін розпочинає масштабну програму з інвестицій в поновлювані джерела енергії.

За п'ять років країна готова витратити в цій сфері $ 300 млрд. Основними проектами тут будуть переобладнання старих електростанцій і заміщення вугілля сонячною та вітровою енергією.

Втім, експерти попереджають: для чистого повітря Китаю потрібно значно більше грошей. За даними Світового банку, для того щоб вирішити ситуацію зі смогом, потрібно витрачати не менше 9% ВВП країни, а це вдесятеро більше $300 млрд.

А поки, вважає Чон Фанг, ситуація тільки погіршуватиметься. За інформацією NASA, середня видимість в китайських мегаполісах в найближчі п'ять-вісім років скоротиться до 30-40 м залежно від погоди і сили вітру.

Також зростатиме кількість хворих на респіраторні захворювання і рак легенів – на 250-300 тис. на рік. І головне, якщо зараз смог опускається на великі міста періодично, то в майбутньому він висітиме там постійно.

Цей туман може стати вогнищем для формування нових бактерій та інфекцій, якими люди дихатимуть, стверджує Франзетті. І тому важко сказати, що важливіше для Китаю – постійне зростання ВВП або здоров'я значної частини населення, яке живе в містах під тиском смогу.

В Україні поки все не так страшно. Але при цьому, за даними ВООЗ, в останні роки вона входить до числа країн з найбільш високим рівнем смертності від хвороб, викликаних брудним повітрям (понад 400 осіб на 1 млн). На одного жителя у нас щорічно викидається в середньому 6,24 т вуглекислого газу.

Проблема не так помітна через швидше перенесення повітряних мас, ніж, приміром, у Китаї. Однак, на думку експертів, ситуація погіршується, оскільки викиди СО2 у 2013-му вже досягли докризового рівня.

***

Цей матеріал опубліковано в №7 журналу Корреспондент від 21 лютого 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.