Корреспондент: Нейтральні і сердиті. Швейцарія обмежує трудові права громадян ЄС на своїй території

Жителі багатої та успішної Швейцарії вирішили обмежити трудові права громадян ЄС на своїй території. Це викликало крайнє роздратування у єврочиновників і поставило сторони на межу жорсткого економічного протистояння, пише Олег Шанковський у №8 журналу Кореспондент від 28 лютого 2014 року.

9 лютого Європа, що перебуває і без того у не найкращому економічному і політичному стані, отримала несподіваний і болісний удар від зазвичай мирної і нейтральної сусідки – Швейцарії. Жителі останньої на референдумі вирішили обмежити право доступу громадян ЄС на свій ринок праці. Причиною такого радикального кроку стало значне збільшення числа трудових мігрантів у державі – близько чверті восьмимільйонного населення Швейцарії на цей момент складають іноземці, при цьому їхня кількість зростає на 80 тис. осіб на рік.

Жителі Швейцарії визнали переконливими аргументи ініціаторів референдуму про те, що іноземці зовсім несправедливо користуються багатствами конфедерації, які правомірно належать корінному населенню. При цьому залишився за рамками той факт, що саме з Євросоюзом Швейцарію пов'язує більша частина економічних відносин, і, відповідно, можлива негативна реакція Брюсселя може мати непередбачувані наслідки.

І така реакція настала. Європейців розсердив не стільки сам факт прийняття неоднозначного рішення, скільки його негайне і вельми суперечливе втілення в життя: незважаючи на те що відповідних законів ще немає і вони повинні бути створені лише протягом трьох років, уряд конфедерації відмовився підписувати угоду про доступ на свій ринок праці з Хорватією, яка щойно вступила в ЄС. Європейських політиків це розлютило відразу ж.

«Це рішення йде врозріз з принципом свободи переміщення людей між Швейцарією і Євросоюзом. Євросоюз проаналізує можливі наслідки цієї ініціативи для всього комплексу відносин між ЄС та Швейцарією», – ця офіційна заява Єврокомісії була однією з найбільш м'яких з тих, що прозвучали з боку європейців в перші дні після плебісциту.

ЄС миттєво призупинив переговори про участь Швейцарії в масштабних освітніх та науково-дослідних програмах Erasmus+ і Horizon-2020 із загальним бюджетом майже € 100 млрд, а також пригрозив розірвати всі основні пакети двосторонніх договорів з країною, закривши таким чином для неї свої ринки.

«Швидше за все ЄС скасує будь-яку подальшу інтеграцію зі Швейцарією. Питання в тому, що буде з нинішнім рівнем інтеграції. Швейцарія також не піде на подальшу інтеграцію. Коли термін дії угоди завершиться, він не буде продовжений», – каже Корреспонденту Райнер Мюнц, старший науковий співробітник Гамбурзького інституту міжнародної економіки та позаштатний співробітник Інституту міграційної політики у Вашингтоні.

Влада народна

Вирішення різноманітних суспільно значущих питань шляхом референдуму є для швейцарців нормою. Зазвичай у країні проводять чотири плебісцити на рік, і на кожному з них людям задають кілька запитань. Загалом з 1848-го було проведено понад 520 референдумів. Підсумки кожного з них обов'язкові для виконання.

Наприклад, на тому ж голосуванні 9 лютого швейцарці підтримали розширення залізничної мережі в країні і відмовилися виключити аборт з обов'язкового списку медичної страховки. Крім того, в останні роки вони висловилися проти надання тваринам адвокатів, проти заборони куріння в громадських місцях, за збереження призову в армію, за обмеження максимальних зарплат топ-менеджерів і багато іншого. Зараз до винесення на голосування готують ініціативи гарантувати кожному швейцарцю дохід на рівні не нижче $ 2.800, а також відправляти малозабезпечених пенсіонерів доживати свій вік у Марокко.

Швейцарська народна партія (ШНП), яка домоглася проведення скандального референдуму з обмеження імміграції, вважається захисницею традиційних швейцарських цінностей і регулярно намагається впливати на відносини країни з іншими державами і навіть культурами. Саме з подання ШНП був проведений плебісцит 1992 року, на якому Швейцарія відмовилася вступати до Євросоюзу. У 2009-му партія домоглася проведення успішного референдуму про заборону будівництва в країні мінаретів, а один з її чільних членів, Александр Мюллер, навіть запропонував провести «кришталеву ніч» стосовно мусульман, за що його, правда, з партії виключили.

ШНП стверджує, що Євросоюз отримує від багатої та успішної Швейцарії більше, ніж віддає. Народники зазначають, що їхня країна із вкрай низьким рівнем безробіття, близько 3%, і високими зарплатами є ласим шматком для бідних європейців, зневірених знайти роботу у себе вдома (наприклад, безробіття в Греції сягає 28%). Крім того, вони стверджують, що через приїжджих зростають ціни, знижуються зарплати, переповнюється міський транспорт, страждають медицина й освіта, а також підвищується рівень злочинності.

При цьому мова йде саме про загрози з боку громадян ЄС – щодо інших і без того діють квоти, і зміни в них вноситися не будуть.

Громадяни Швейцарії з цими аргументами погоджуються, про що свідчить висока підтримка партії – у своєму нинішньому вигляді вона існує вже понад 40 років, і весь цей час так чи інакше представлена ​​у владі. Починаючи з 1999 року ШНП регулярно перемагає на виборах, а у 2007-му набрала цілих 29% голосів, що стало абсолютним рекордом за майже 100 років пропорційної виборчої системи в країні.

Тим часом багато аналітиків наголошує, що, захищаючи традиційні швейцарські цінності, народники не замислюються про можливі економічні наслідки віддалення від Євросоюзу. Так, 60% свого експорту швейцарці скеровують саме в ЄС і саме звідти отримують 82% імпорту. Жорсткість відносин у цій сфері може вельми серйозно позначитися на економіці країни.

«Переможці цього референдуму не оперують раціональними аргументами, а апелюють до ницих інстинктів. Адже очевидно, що неможливо отримувати вигоду від єдиного ринку і водночас залишатися ізольованими в інших сферах», – заявив голова Європарламенту Мартін Шульц, коментуючи результати голосування.

Операція Гільйотина

Експерти схиляються до того, що Євросоюзу все ж доведеться покарати Швейцарію хоча б показово. Для цього у нього є одна дуже вагома причина – уже в травні відбудуться вибори до Європарламенту, яких з нетерпінням чекають євроскептичні, а в деяких країнах навіть націоналістичні партії, які посилюють свій вплив. Представники багатьох з них вже назвали результати швейцарського референдуму проявом мудрості і пообіцяли домогтися чогось подібного у себе вдома.

«ЄС не може допустити, щоб цей прецедент у Швейцарії став прикладом для інших країн Євросоюзу», – заявив Корреспонденту професор Швейцарської вищої школи державного управління Андреас Ландер.

І у сердитих єврочиновників є всі необхідні важелі. Справа в тому, що пункт угоди, який хочуть переглянути швейцарці, є невід'ємною частиною великого пакета двосторонніх угод, що регулюють відносини між Швейцарією та ЄС у більшості сфер. Таким чином, за бажання Брюссель може ввести проти Берна будь-які санкції. Журналісти навіть дізналися, що параграф, який передбачає таку можливість, має кодову назву «гільйотина».

Це вже викликало неабияке занепокоєння. Так, Швейцарське об'єднання профспілок (SGB) спільно з деякими іншими профільними організаціями звернулося з відкритим листом до уряду країни з вимогою не допустити негативних наслідків.

«Втілення [прийнятого на референдумі рішення в життя] пов'язано для громадян працездатного віку з великими ризиками. < ...>. Розірвання двосторонніх угод з ЄС може обернутися втратою десятків тисяч орієнтованих на експорт робочих місць», – ідеться в листі.

У коментарі Корреспонденту представник SGB висловив сумнів у тому, що втілити рішення народу в життя взагалі можливо.

Проте багато експертів ставиться до застосування таких санкцій та їхніх можливих наслідків скептично. Вони нагадують, що ЄС також направляє значну частину свого експорту до Швейцарії: ця країна є другим після США торговим партнером Євросоюзу. Крім того, додають аналітики, від різних спільних програм, наприклад тих самих науково-дослідних, Берн отримує набагато менше вигод, ніж прийнято вважати.

«По-перше, Швейцарія могла б гроші, які вона виділяє на програми ЄС, направляти безпосередньо нашим ученим. По-друге, близько двох третин одержувачів дослідних грошей у Швейцарії є іммігрантами з ЄС», – каже виданню професор Райнер Айхенбергер, керівник відділення публічних фінансів швейцарського Фрібурзького університету. На його думку, більшість європейських програм є малоефективними і сильно забюрократизованими.

Крім того, Айхенбергер стверджує, що прийняте на голосуванні рішення не є чимось екстраординарним: воно лише зобов'язує уряд протягом трьох років знайти механізм зниження рівня імміграції з нинішнього 1% наполовину, що все одно буде більше, ніж у багатьох європейських державах.

«Якби такі країни, як Німеччина, Великобританія, Франція або навіть скандинави, які охоче моралізують, мали такий рівень імміграції, як Швейцарія, в цих країнах були б значно гучніші і лютіші протести, ніж у Швейцарії, де ми завдяки прямій демократії спокійно дискутуємо про проблеми і їхнє вирішення», – упевнений професор.

Тим більше що 18 лютого Берн, від майбутньої імміграційної політики якого можуть постраждати в першу чергу німці, раптом отримав заспокійливий сигнал з абсолютно несподіваного боку – канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що поважає рішення народу Швейцарії, хоча і шкодує про нього. Чи буде це означати відмову Євросоюзу від застосування санкцій, поки що невідомо, але цілком імовірно, що обом сторонам незабаром доведеться створювати абсолютно нові правила взаємин.

Місця прибуття

Дані OECD Factbook 2013

***

Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 28 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.