Стоунхендж міг бути музичним інструментом

Таке припущення зробили британські вчені, повідомляє Русский курьер у четвер, 6 березня. 

 

Згідно з отриманими результатами, опублікованими в журналі Time and Mind, деякі з обелісків Стоунхенджа, що перебували під тиском, видавали звуки, схожі на дзвін дзвонів. 

 

Якщо підтвердиться, що звукові "здібності" каменів були вирішальним фактором для їхнього перенесення на відстань 130 кілометрів від Лондона, це може допомогти дослідникам зрозуміти, чому вони мали містичне значення для стародавнього населення Англії. 

 

Раніше вчені встановили точне місце, звідки були перевезені камені. Тим не менше, донині неясно, яким способом це було зроблено. 

 

Існує також й інша теорія, за якою Стоунхендж пов'язаний не з річним, а із зимовим сонцестоянням, а його верхній камінь встановлений так, щоб на нього падали промені призахідного сонця. Також передбачалося, що Стоунхендж - це ритуальне кладовище вождів давньої Англії. 

 

Стоунхендж (Stonehenge, букв. "Кам'яний хендж") - внесена до списку Всесвітньої спадщини кам'яна мегалітична споруда (стародавня споруда, що являє собою кілька вставлених вертикально в землю оброблених або необроблених довгастих каменів, що утворюють одне або кілька концентричних кіл) в графстві Вілтшир ( Англія). 

 

Стоунхендж складається з кільцевих і підковоподібних споруд, побудованих з великих менгірів (найпростіший мегаліт у вигляді грубо обробленого людиною дикого каменю, у якого вертикальні розміри помітно перевищують горизонтальні). 

 

Перші дослідники пов'язували споруду Стоунхенджа з друїдами. Розкопки, однак, відсунули час створення Стоунхенджа до неоліту і бронзового віку. Сучасне датування елементів Стоунхенджа засноване на радіовуглецевому методі. Наразі виділяють кілька фаз, перша з яких - будівництво головного рову і валів (культура Віндмілл-Хілл). У рові було знайдено значну кількість оленячих рогів зі слідами "зносу". Оскільки нижче цих рогів мулу знайдено не було, було висловлено припущення, що рів був виритий незабаром після умертвіння оленів. Остання подія була датована радіовуглецевим методом 3020-2910 до н. е.